розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду від 08 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про підвищення пенсії як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком,-

У жовтні 2007 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про підвищення пенсії як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 08 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську підвищити ОСОБА_5 пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком, згідно ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) з 09 липні 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус "дитина війни", що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, за 2007 рік, то судами правильно враховано, що п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік"дію ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) було зупинено.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано таким що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", яким зупинено дію ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Щодо доводів відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни"відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.

Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України"і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Суди попередніх інстанцій помилково не зазначили кінцеву дату здійснення перерахунку пенсії позивачу за 2007 рік, оскільки дія Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) закінчується 31 грудня 2007 року, тобто кінцевий перерахунок повинен бути здійснений до цієї дати.

Керуючись статтею 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задовольнити частково.

Постанову постанову Івано-Франківського міського суду від 08 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року змінити в частині, та викласти резолютивну частину в такій редакції: зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську здійснити ОСОБА_5 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як "дитині війни"за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до вимог ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .