АМКУ

Антимонопольний комітет України

ОЕСР

Організація Економічного Співробітництва та Розвитку

Приклад 1 (Україна):

Проектом Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про поштовий зв'язок" передбачено, що призначений оператор поштового зв'язку має виключне право на пересилання простих листів масою до 50 грамів та простих поштових карток.

Крім того, проектом закону передбачено, що висновок про відповідність суб'єкта господарювання, який має намір надавати послуги щодо здійснення поштових переказів, встановленим вимогам надається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері надання послуг поштового зв'язку, за результатами розгляду поданих суб'єктом господарювання документів, зокрема таких, що підтверджують бездоганність ділової репутації кінцевих (контролюючих) власників та осіб, які здійснюють чи будуть здійснювати управління цими суб'єктами господарювання. При цьому конкретних критеріїв бездоганності ділової репутації у законопроекті не наведено, що створює правову невизначеність та потенційне обмеження для доступу на цей ринок окремих суб'єктів господарювання.

Альтернативне рішення:

Виключити необґрунтовані преференційні умови для роботи уповноваженого оператора поштового зв'язку. Якщо регуляторний орган вважає, що альтернативи виключному праву немає, наприклад, з врахуванням стану природної монополії або необхідності надійного забезпечення суспільних інтересів, доцільно стимулювати конкуренцію за доступ до ринку. Наприклад, шляхом проведення аукціону або відповідної конкурентної процедури з придбання виключного права. Необхідно також контролювати, щоб критерії відбору ексклюзивного надавача послуг не дозволяли компанії, яка вже діє в якості ексклюзивного постачальника, на підставі минулого досвіду, набутого в ході виконання попереднього контракту на основі ексклюзивного права, отримати додаткову перевагу перед іншими зацікавленими претендентами і, таким чином, закріпитися в якості єдиного кваліфікованого постачальника.

Обмежити строк дії виключного права на ринку поштових послуг (в умовах неконкурентної структури відповідного ринку);

Крім того, розглянути можливість розподілу виключного права між двома чи трьома суб'єктами господарювання одночасно, що дозволить до певної міри зберігати динаміку конкурентного ринку і при цьому забезпечити необхідні результати від надання виключного права.

Вказати, які саме документи підтверджують бездоганність ділової репутації кінцевих (або контролюючих) власників суб'єкта господарювання та осіб, які здійснюватимуть чи здійснюють управління цими суб'єктами.

Джерело: Антимонопольний комітет України

Приклад 2 (Греція):

Законодавством Греції у сфері нафтопродуктів передбачалась необхідність отримання ліцензії для реалізації асфальту. Для отримання ліцензії від компанії вимагалось наступне:

1. Мінімальний розмір статутного капіталу - 500000 євро.

2. Наявність резервуарів для зберігання асфальту ємністю не менше 2000 м-3.

Мета - забезпечити гарантії фінансової спроможності та життєздатності компаній, які займаються реалізацією нафтопродуктів з огляду на високу вартість такої продукції.

Ці вимоги підвищували необхідні витрати підприємств на входження в ринок, особливо для дрібних постачальників. Ускладнення з отриманням необхідного розміру ділянки для будівництва резервуара виникали також з огляду на невизначеність цільового використання земельних ділянок в значній частині країни. Ліцензійні вимоги обмежували кількість конкурентів і посилювали концентрацію на відповідному ринку, потенційно призводячи до підвищення ціни на асфальт. Крім того, бар'єри для доступу на ринок нових учасників посилювали ринкову владу діючих постачальників та сприяли їх антиконкурентній поведінці.

Альтернативне рішення:

- Скасувати вимогу до мінімального розміру статутного капіталу та організаційної форми підприємств галузі. Збереження вартості продукції можна забезпечити через страхування ризиків загибелі продукції, а не через вимогу до мінімального розміру статутного капіталу.

- Дозволити компаніям утримувати резервуари будь-якої ємності, яку вони можуть забезпечити власними фінансовими ресурсами та згідно із обсягами реалізації.

Джерело: "ОЕСР, Огляд оцінки конкуренції в Греції (2014 р.)"

Source: OECD (2014), OECD Competition Assessment Reviews: Greece, OECD Publishing.

http://dx.doi.org/10.1787/9789264206090-en

Приклад 3 (Румунія):

Згідно законодавства Румунії ліцензія на експлуатацію покладів вугілля надається на строк до 20 років, який може бути подовженим на наступні 5 років. Максимальна кількість подовжень ліцензії законом не передбачена. Видобуток вугілля вимагає великих інвестицій, і пов'язаний із значними ризиками та вартістю виробництва. Якщо родовище велике, може знадобитися тривалий час на його експлуатацію, поки ресурси не будуть вичерпані. Проте, за відсутності регламентації щодо максимального строку дії ліцензії, інші підприємства не зможуть вийти на ринок протягом невизначеного часу.

Альтернативне рішення:

Доповнити закон положенням щодо максимальної кількості продовження ліцензії на експлуатацію вугільних родовищ.

Джерело: "ОЕСР, Огляд оцінки конкуренції в Румунії (2016 р.)"

Source: OECD (2016), OECD Competition Assessment Reviews: Romania, OECD Publishing, Paris.

http://dx.doi.org/10.1787/9789264257450-en

Приклад 4(Україна):

Проектом постанови Кабінету Міністрів України пропонувалося визначити АТ "Ощадбанк" єдиним уповноваженим банком для виплати пенсій та грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам. Крім того, встановлювалися критерії відбору уповноважених банків для виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ, а саме: i) активи банку повинні становити не менше 1% активів банківської системи; або ii) контрольний пакет акцій має належати міжнародним фінансовим та банківським установам, які мають міжнародний рейтинг інвестиційного класу від міжнародновизнаних рейтингових агенцій; та/або iii) у яких держава володіє часткою статутного капіталу в розмірі понад 75%.

Встановлення таких критеріїв може призвести до обмеження конкуренції на ринку банківських послуг у сегменті обслуговування працівників бюджетних установ та громадян, які отримують державну соціальну допомогу, оскільки створюють переваги для банків, у яких держава володіє часткою понад 75% порівняно з банківськими установами приватної форми власності.

Альтернативне рішення:

- Визначати банки, які отримають право надавати послуги з виплати пенсій, грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам на основі конкурсного відбору.

- Переглянути критерії відбору банківських установ, уповноважених надавати відповідні послуги.

Джерело: Антимонопольний Комітет України

Приклад 5 (Румунія):

Законодавство Румунії про концесії надавало право державному замовнику встановлювати вимогу про субконтрактацію на рівні до 30% вартості відповідного концесійного договору. Метою такої норми є розширення можливостей для малих та середніх підприємств брати участь в концесіях на будівництво інфраструктури. Проте законодавство не пояснювало: а) чи така вимога дає можливість виключати учасників, які пропонували виконати контракт своїми силами; б) чи визначення субконтракторів мало погоджуватися із замовником, чи повністю залежало від основного виконавця.

Нечітке регулювання могло обмежувати участь операторів, що були здатні виконати такі роботи самостійно, а крім того, замовники могли нав'язувати субконтракторів виконавцю договору (щоправда, виконавці не підтверджували під час проведення ринкових досліджень таких дій з боку державних замовників).

Альтернативне рішення:

Відредагувати зазначену норму і привести її у відповідності до Директиви ЄС, що не передбачає можливості замовників вимагати субконтрактацію.

Джерело: "ОЕСР, Огляд оцінки конкуренції в Румунії (2016 р.)"

Source: OECD (2016), OECD Competition Assessment Reviews: Romania, OECD Publishing, Paris.

http://dx.doi.org/10.1787/9789264257450-en

Приклад 6 (Мексика):

Мексиканський регулятор послуг телекомунікації з метою реформування галузі запропонував встановити нові вимоги до технологічного обладнання, покриття мережею та необхідних інвестицій для отримувача концесії на розгортання та експлуатацію аудіо-телевізійних кабельних мереж. Нові технологічні умови встановлювали вимогу до мінімальної потужності мережі на рівні частоти 750 МГц. Такої вимоги не існувало на момент, коли на ринку починали працювати діючі оператори, а 90% з них на момент регуляторної реформи надавали послуги в мережах потужністю від 450 до 500 МГц. Реформа також вимагала від учасників ринку використовувати "сучасні" технології, які могли бути визнані такими на розсуд регулятора. Щодо площі покриття, від операторів вимагались гарантії забезпечити доступ до мережі 50% приєднаним до електропостачання будинкам в районі протягом перших трьох років, і 80% будинкам до кінця п'ятирічного періоду. Крім того, з моменту укладення договору концесії 30% мережі повинно бути розгорнуті протягом 180 днів.

Запропонована регуляторна реформа на ринку кабельного телебачення вимагала значних капіталовкладень для більшості діючих компаній і створювала суттєві бар'єри для входження в ринок нових операторів.

Альтернативне рішення:

Встановити вимоги до операторів на мінімально необхідному рівні для забезпечення адекватних технічних стандартів та реальних потреб споживачів, і дозволити поступове технологічне оновлення кабельних мереж.

Джерело: "ОЕСР, Матеріали круглого столу з питань бар'єрів доступу на ринок" (2005 р.)

Source: OECD (2005, DAF/COMP (2005) 42 "OECD Policy Round tables: Barriers to Entry", р. 175

https://www.oecd.org/competition/abuse/36344429.pdf

Приклад 7 (Україна):

1. Розпорядженням Голови обладміністрації "Про наповнення споживчого ринку області продовольчими товарами місцевого виробництва і збільшення надходжень до бюджету" був затверджений асортимент продовольчих товарів (зокрема лікеро-горілчаних виробів), в якому підприємства роздрібної торгівлі мали пропонувати не менше 80% продуктів, що були вироблені підприємствами цієї області, порівняно із кількістю аналогічної імпортної продукції або поставленої з інших областей України.

2. Розпорядженням одного із міських голів в Україні територія міста була розподілена для стоянок таксі між чотирма суб'єктами господарювання, що діють на ринку пасажирських автоперевезень.

Альтернативне рішення:

Зазначені адміністративні рішення були скасовані, оскільки вони порушують вимоги статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

У той же час при підготовці регуляторних рішень відповідні адміністративні органи мали б розглянути можливості для застосування стимулюючих заходів, таких як податкові пільги або проведення інформаційних компаній для заохочення відповідної поведінки підприємців.

Якщо ж обмеження вільного переміщення товарів, послуг чи капіталу дійсно вважається виправданим з огляду на інтереси громади, регуляторний акт мав би встановлювати короткий термін дії відповідного обмеження.

Джерело: Антимонопольний комітет України

Приклад 8 (Греція):

З метою захисту споживачів від роздрібних торговців, які отримували надзвичайно високу маржу з реалізації основних харчових продуктів, були встановлені максимальні рівні націнок практично на всі овочі та фрукти.

Альтернативне рішення:

У 2011 р. максимальні націнки на харчові продукти були скасовані, після чого середній рівень роздрібних та оптових цін фактично знизився. Це дозволяє зробити висновок про те, що максимальна націнка, як правило, використовувалася продавцями в якості орієнтиру для узгодження цін. Навіть якщо відповідна норма могла захистити окремих споживачів від високих націнок в сфері роздрібної торгівлі, в середньому вона сприяла зростанню цін на продукти харчування.

(Див. Христос Дженакос, Пантеліс Каутраумпіс і Маріо Пагльеро (2014 р.)

"Вплив регулювання торгових націнок на рівень цін", DAF/COMP/WP24,

http://www.oecd.org/officialdocuments/publicdisplaydocumentpdf

Приклад 9 (Канада):

Керуючись Кодексом професійних послуг провінції Квебек (Professional Code), Загальна Рада асоціації адвокатів, до компетенції якої належать питання організації діяльності адвокатів, має право своїм рішенням [...] затверджувати та рекомендувати тарифи для оплати професійних послуг адвокатів - членів асоціації.

Наявність такого рекомендованого тарифу могло б сприяти координації цін на адвокатські послуги, що суперечить правилам конкуренції. В результаті запропонованого методу розрахунку цін на юридичні послуги, адвокати могли б встановити ціни вищі за рівень, який був би можливим за відсутності такої інформації. Як наслідок, якість юридичних послуг могла знизитися, оскільки професіонали, ціна послуг яких є фіксованою, не мали б мотивації для покращення якості послуг, а отже, якість послуг вірогідно погіршилася б.

Альтернативне рішення:

Бюро з питань конкуренції Канади запропонувало Раді розглянути питання про скасування положення Професійного кодексу, що надавало право пропонувати своїм членам тариф для оплати професійних послуг, які можуть застосовуватися члени.

Джерело: Бюро з питань конкуренції Канади "Огляд ринку вільних професій: балансування конкуренції та регулювання" (2007 р.)

"Self-regulated professions Balancing competition and regulation"

http://www.competitionbureau.gc.ca/eic/site/cb-bc.nsf/vwapj/Professions-study-final-E.pdf

Приклад 10 (ОЕСР):

Реклама та маркетинг професійних послуг часто стають предметом регулювання. У минулому регуляторні акти, зокрема рішення саморегулюючих організацій, запроваджували вимоги до деяких аспектів реклами послуг або навіть встановлювали повну заборону на рекламу послуг. Прикладом може бути Ірландія, де існувала повна заборона на рекламу адвокатських послуг.

Обмежувальні норми можуть стосуватися як окремих форм реклами (наприклад, телевізійної реклами), так і змісту реклами (наприклад, реклама спеціального досвіду), або засобів, за допомогою яких споживачі можуть звернутися за послугами (наприклад, поданням запиту на юридичну допомогу через веб-сайт, який розподіляє ці запити серед адвокатів - членів асоціації).

Альтернативне рішення:

Повна заборона реклами підлягає все більшому спротиву з боку організацій із захисту прав споживачів та антимонопольних органів. Європейська Комісія, наприклад, чітко зазначила, що реклама повинна бути дозволена як законний засіб конкуренції, якщо в ній використовується правдива та репрезентативна інформація.

У той же час дослідження, проведене Маастрихтським центром наукових досліджень у сфері бухгалтерської та аудиторської діяльності, свідчить про те, що не існує доказів прямого позитивного впливу обмежень реклами аудиторів на якість аудиту. Дослідники дійшли висновку, що існуючі дані переконливо доводять негативні наслідки обмежень реклами для конкуренції в рамках ЄС. Дослідження рекомендує вилучити національні регуляторні обмеження по відношенню до активної пропозиції професійних послуг та реклами...

Джерело: ОЕСР, Конкурентні обмеження в юридичній професії (2011).

OECD (2009), Competitive Restrictions in Legal Professions. OECD (2011), Competition Assessment Toolkit, Version 2.0

Приклад 11 (ОЕСР):

Податки на рекламу можуть призвести до збільшення витрат на виробництво товарів і втрату робочих місць, а також вплинути на конкуренцію внаслідок підвищення витрат на входження в ринок нової продукції, що більше потребує рекламування, порівняно із існуючими товарами. Існують докази широкого спектру ринкового впливу податків на рекламу. До 2000 року кожна федеральна земля в Австрії мала різні ставки податку на рекламу. В результаті запровадження в 2000 р. єдиної загальнонаціональної ставки податку на рекламу у розмірі 5%, ціна реклами в деяких регіонах збільшилася, а в інших зменшилась. Детальне дослідження Рауха (2013) пропонує аналіз залежності обсягу витрат компаній на рекламу та рівня споживчих цін від зміни граничної вартості виробництва реклами на основі досвіду федеральних земель Австрії. З цього дослідження випливають три основні результати. По-перше, підвищення вартості реклами на 1% призвело до скорочення обсягу витрат на рекламу на 1,6%, за умови, що компанії не залишають рекламний ринок. По-друге, підвищення вартості реклами збільшило на 17,5% кількість випадків виходу компаній з рекламного ринку. По-третє, хоча ціни на деякі продукти зростали, а на деякі знижувалися в середньому, за оцінками Рауха, якщо б податок на рекламу у 5% було б скасовано, загальний рівень цін по економіці знизився б на 0,25%. [Див. Rauch, F. (2013), "Витрати на рекламу та споживчі ціни", Міжнародний журнал організації промислового виробництва, Т. 31 (4), сторінки 331 - 341.

Джерело: ОЕСР, Інструментарій з питань оцінки конкуренції, Том 3, Версія 3, 2015 р.

OECD (Competition Assessment Toolkit, Vol. 3, Version 3.0? 2015)

Приклад 11:

Регулятор може встановити вимогу для авіакомпаній забезпечувати пасажирів харчуванням на всіх рейсах (включно із середніми та короткими маршрутами). Проте багато пасажирів, особливо на коротких маршрутах, надають перевагу послугам низько-бюджетних авіакомпаній, хоча вони не пропонують їжу та напої під час польоту. Вимога щодо харчування пасажирів на всіх авіарейсах суперечить інтересам значної кількості споживачів, обмежує свободу учасників ринку, які можуть запропонувати різні набори та диверсифікацію послуг для задоволення різного попиту на ринку.

Альтернативне рішення:

Запропонувати авіакомпаніям інформувати пасажирів на момент купівлі авіаквитків про основні та додаткові умови перевезення, зокрема щодо перевезення багажу, харчування, послуг для пасажирів зі спеціальними потребами тощо.

Приклад 12 (Україна):

Проектом Правил виробництва коньяків України, розробленим Міністерством аграрної політики та продовольства, встановлено, що у виробництві ординарних коньяків України допустимо використовувати коньячні спирти невітчизняного походження, витримані не менше трьох років, за умови, що частка використання спиртів коньячних вітчизняного походження при цьому у перерахунку на 1 літр стовідсоткового спирту виробленої продукції повинна бути не меншою ніж: з 1 червня 2017 року - 15%; у 2018 році - 20%; у 2019 році - 25%; у 2020 році - 30%; у 2021 році - 35%; у 2022 році - 45%; у 2023 році - 55%; у 2024 році - 65%; у 2025 році - 75%; з 2026 року - 85%.

Наслідками запропонованого регулювання може бути усунення/обмеження з ринку виробництва ординарних коньяків в Україні інших виробників, крім тих, що мають власні виноградники.

Альтернативне рішення:

Не запроваджувати жорстку регламентацію вмісту спирту коньячного, виробленого з вітчизняної сировини та пропорційного вмісту абсолютного алкоголю, виробленого з вітчизняної сировини, для кожного купажу спирту коньячного.

Джерело: Антимонопольний комітет України

Приклад 13 (Румунія):

Законодавство Румунії вимагає від осіб, які залучені до виробництва, обробки, зберігання, транспортування та продажу харчових продуктів певної кваліфікації ("достатніх" знань у сфері охорони здоров'я, гігієни харчування, гігієни праці тощо), яка має підтверджуватися сертифікатом про завершення спеціального навчального курсу і здачі іспиту. Плата за такий курс навчання та іспит становить близько 20 євро, а тривалість - до 17 годин). Відповідні особи повинні повторно проходити навчання кожні три роки.

Метою цього положення є забезпечення громадської безпеки за рахунок обов'язку спеціальної підготовки осіб, що контактують з харчовими продуктами, і можуть становити ризик забруднення продуктів.

Спеціальна підготовка та сертифікація вимагається для всіх без виключення співробітників, чим збільшуються витрати роботодавців, а також обмежується ринок праці. Регуляторний акт не розрізняє персонал - одні і ті ж вимоги ставляться до персоналу, який безпосередньо контактує з неупакованими або упакованими продуктами, або залучається до обробки харчових продуктів чи займається транспортуванням продуктів.

Альтернативне рішення:

Рада з питань конкуренції запропонувала скасувати ці положення стосовно персоналу, який безпосередньо не контактує з неупакованими харчовими продуктами. Зобов'язання дотримуватися вимог гігієни харчових продуктів, гігієни праці та проходження навчального курсу залишити тільки для тих осіб, що безпосередньо контактують з неупакованими харчовими продуктами. З цією метою чітко визначити види діяльності, які не пов'язані із контактом з неупакованими харчовими продуктами (наприклад, транспортування, зберігання і торговий персонал).

Джерело: "ОЕСР, Огляд оцінки конкуренції в Румунії (2016 р.)" стор. 366.

Source: OECD (2016), OECD Competition Assessment Reviews: Romania, OECD Publishing, Paris.

http://dx.doi.org/10.1787/9789264257450-en

Приклад 14 (Європейська Комісія):

Якщо одна компанія стикається з фінансовими труднощами і отримує від Уряду значну субсидію на реорганізацію, а конкуруючі з нею прибуткові компанії не отримують дотацій, прибуткові компанії можуть стверджувати, що така субсидія є антиконкурентною і фактично ставить їх у невигідне становище щодо витрат, порівняно із компанією, яка отримала субсидію.

В рамках законодавства ЄС про державну допомогу Європейська Комісія застосовує дуже суворі умови для надання дозволу на допомогу в цілях санації та реструктуризації підприємств, оскільки цей вид допомоги має високий потенціал спотворення конкуренції та ризики уповільнення структурної адаптації і, в кінцевому рахунку, економічного розвитку, оскільки вихід з ринку неефективних фірм є одним із ключових факторів зростання. Зокрема, Європейська Комісія надає дозвіл на допомогу для реструктуризації фірм тільки в тих випадках, коли: план реструктуризації можна вважати таким, що поверне фірму до стану довгострокової життєздатності без подальшої державної підтримки; фірма покриє достатню частку витрат на власну реструктуризацію і планом передбачені адекватні заходи для цього, такі як продаж активів або згортання потужності, що дозволять мінімізувати обмеження конкуренції, спричинені наданням допомоги.

Гарною ілюстрацією такого підходу є рішення, прийняте в липні 2013 року щодо реструктуризації групи PSA. Для того щоб повернутися до стану довгострокової життєздатності, група PSA переорієнтувала свою діяльність шляхом скорочення виробничих потужностей в деяких сегментах і підвищення спеціалізації виробничих майданчиків. Програма продажу активів стала гарантією того, що фірма здатна покрити достатню частку витрат на реструктуризацію. І, нарешті, були встановлені механізми, які запобігають використанню державної допомоги на шкоду конкуренції.

Джерело: "ОЕСР, Інструментарій з оцінки впливу на конкуренцію. Т-3, стор. 41 (2015 р.)

Приклад 14 (Європейська Комісія):

Існуюча система розподілу "слотів"-1, що контролює право посадки літаків в більшості європейських аеропортів, вимагає від перевізників мати слот для посадки літака в певний час доби, щоб здійснювати рейс саме в цей час. Слоти розподіляються виходячи із прав, отриманих в минулому: тобто перевізники, які використовували певні слоти в минулому році, мають право продовжувати використовувати ті ж інтервали в поточному році.

Така система розподілу дозволяє неефективним, високо витратним діючим авіакомпаніям мати доступ до інфраструктури аеропорту, навіть якщо новий більш ефективний недорогий перевізник міг би використовувати ці слоти більш продуктивно.

У 2000 р. Європейська Комісія у своєму рішенні зазначила, що домінуюча позиція компанії British Airways на ринку послуг повітряного транспорту Великобританії посилюється її значною часткою слотів у відповідних аеропортах, а також системою правонаступництва, яка існує для розподілу слотів. Контроль слотів та доступу до пасажирських виходів також викликали серйозну стурбованість Федерального управління цивільної авіації та антимонопольних органів в США. У 2015 році Департамент антимонопольного права Міністерства юстиції США подав позов про блокування придбання авіакомпанією United Airlines 24 слотів на злет та посадку літаків в міжнародному аеропорту Ліберті Ньюарк у компанії Delta Air Lines. Зрештою, компанія United Airlines відмовилася від цієї угоди, яка б збільшила частку компанії у загальній кількості слотів у аеропорту Ньюарку з 73% до 75%.

Альтернативні рішення:

1. Система правонаступництва може застосовуватися за умови суворого дотримання правила "використовуєш або втрачаєш", що дозволить зменшити накопичення слотів одним перевізником і забезпечить максимальне використання отриманих слотів (тобто перевізник повинен використати певну пропорційну частину загального часу всіх слотів, щоб зберегти право користування цими слотами в наступному періоді).

2. Можна запровадити вторинний ринок слотів. Це дозволить перерозподілити слоти і зменшити неефективність первинного розподілу (хоча може привести і до спекулятивної вигоди тих перевізників, які вже мають слоти).

3. Можна створити резервний фонд (пул) для накопичення новостворених слотів, а також тих, що повертаються добровільно чи внаслідок застосування правила "використовуєш або втрачаєш", або тих, що залишаються невикористаними в системі правонаступництва з різних причин.

4. Аеропорти можуть запровадити систему платежів, щоб спонукати авіаперевізників повертати слоти в пул без затримки.

5. Процеси первинного розподілу будь-яких новостворюваних слотів повинні розподілятися на ринковій основі і створювати конкуренцію серед авіакомпаній для отримання слотів. Наприклад, можуть запроваджуватися правила, за якими певна пропорційна частка слотів, що передані до резервного фонду, має надаватися лише новим учасникам відповідного ринку авіаперевезень.

6. Підвищення прозорості процесу розподілу слотів і незалежності координаторів слотів.

Джерела: За матеріалами Інструментарію оцінки впливу на конкуренцію ОЕСР T. 2 (2011 р.) а також 2000/74/EC: Рішення Європейської Комісії від 14 липня 1999 щодо справи про порушення статті 82 Договору ЄС (IV/D-2/34.780 - Virgin/British Airways)

http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32000D0074&from=EN

Справа U.S. v. United Continental Holdings № 2:15-cv-07992

https://www.justice.gov/opa/pr/justice-department-files-antitrust-lawsuit-block-uniteds-monopolization-takeoff-and-landing

Приклад 15 (США):

Національна асоціація ріелторів ("НАР") (саморегулюючий орган) об'єднує понад мільйон ріелторів, брокерів, їх агентів по всій країні, які конкурують між собою на місцевих ринках брокерських послуг з придбання та продажу об'єктів нерухомості. Місцеві ради ріелторів, що представляють НАР, формують переліки клієнтів та об'єктів нерухомості, виставлених на продаж у всіх 50 штатах та забезпечують обмін цією інформацією (приблизно 80% загальної кількості об'єктів) між членами асоціації та їх клієнтами. Участь брокера в системі доступу до даних про клієнтів та про об'єкти нерухомості є вирішальним фактором для пропозиції адекватного сервісу, конкурентної позиції брокера на ринку і розподілу комісійної винагороди між брокерами.

З розвитком Інтернету брокери почали використовували так звані "віртуальні офіси", що дозволяло їм знизити витрати та збільшити частку ринку, але, з іншого боку, призводило до зниження загально рівня комісійних по галузі.

В інтересах традиційних брокерських контор НАР затвердила положення, яким надавала членам асоціації можливість на власний вибір не дозволяти доступ до сформованих ними переліків та даних клієнтів через Інтернет. Інше правило, затверджене НАР, обмежувало можливості брокерів, які працювали через віртуальні (Інтернет) офіси, мати такий же доступ до інформації, яким володіли традиційні брокерські контори. Крім того, асоціація встановила заборону операторам віртуальних офісів розміщувати рекламу з об'єктами нерухомості на їх веб-сторінках. Це рішення стримувало інновацію, знижувало мотивацію до активної конкуренції на ринку брокерських послуг, встановлювало додаткові бар'єри для входження в ринок, обмежувало інформацію про альтернативи для клієнтів і, зрештою, суперечило інтересам споживачів.

Департамент антимонопольного права Міністерства юстиції США провів розслідування та подав позов до НАР щодо порушення антимонопольного законодавства встановленими асоціацією правилами. Сторони погодились вирішити справу шляхом мирової угоди, а Суд штату Іллінойс прийняв угоду сторін, яка, серед іншого, зобов'язав НАР відмінити регуляторне положення, що не дозволяло розповсюджувати через сервіс віртуальних офісів інформацію, яку традиційні брокерські контори могли розповсюджувати шляхом звичайного листування, через електронну пошту або в інший спосіб. НАР був зобов'язаний затвердити нові недискримінаційні правила щодо брокерів, які іноваційно використовують Інтернет-ресурси для надання споживачам якісних, недорогих послуг.

Джерела: Справа США проти Національної асоціації ріелторів (2008 р.) (U.S. v. Національна асоціація ріелторів,

https://www.justice.gov/atr/enforcing-antitrust-laws-real-estate-industry

Додаткову інформацію про цю справу можна знайти за посиланням:

https://www.competitionpolicyinternational.com/assets/0d358061e11f2708ad9d62634c6c40ad/McDonald,%20GCP%20Jul-08(1).pdf

Приклад 16 (Мексика):

Законодавством про державні закупівлі встановлено вимогу до замовників проводити зустрічі із учасниками в рамках кожної закупівлі для роз'яснень умов тендеру. Така вимога надавала можливість претендентам ідентифікувати потенційних конкурентів, обмінюватися між собою важливою інформацією або навіть вступати у змову. Закон вимагав, щоб державні замовники проводили принаймні одну зустріч для надання роз'яснень в кожній процедурі. Крім того, вимога до розкриття тендерних пропозицій (публічне оголошення назв учасників, ціни представлених пропозицій) сприяла маніпуляціям з результатами процедури.

Альтернативні рішення:

- Вилучити із закону вимоги до публічного розкриття пропозицій, зокрема щодо розкриття фінансових пропозицій та оголошення назв чи імен учасників, де можливо.

- Заборонити розкриття імен (назв) учасників та проведення групових зустрічей замовника із претендентами.

- Якщо неможливо повністю відмовитись від зустрічей з учасниками процедури, такі заходи мають бути зведені до мінімуму та проводитись під суворим контролем. Одним із варіантів проведення зустрічей для роз'яснення умов тендеру може бути застосування технології дистанційної комунікації, яка дозволяє усунути вірогідність особистої зустрічі учасників процедури. Державні замовники можуть застосовувати будь-які альтернативні способи отримання запитів та надання відповідей на запити учасників, аби не ідентифікувати претендентів, які направили запит про роз'яснення.

Джерело: Огляд ОЕСР "Боротьба зі змовами при проведенні процедур публічних закупівель в Мексиці" (2015 р.) стор. 64.

http://www.oecd.org/daf/competition/FightingBidRigging-Mexico-CFE-Report-2015.pdf

Приклад 17 (Європейський Союз):

У жовтні 2013 року Європейський парламент розглянув і відмовив у прийнятті законодавчої пропозиції, що встановлювала вимогу продавати електронні сигарети лише в аптеках. Така норма фактично зробила б електронні сигарети (що зазвичай вважаються більш безпечною формою куріння) набагато менш доступними, ніж звичайні сигарети, які можна купити у розповсюджених торгових пунктах. Вимога продажу електронних сигарет в аптеках вплинула б на конкуренцію між сигаретами та електронними сигаретами. Реалізація сигарет суттєво знижувалася в той час, коли ринок електронних сигарет зростав.

Альтернативне рішення:

Європарламент вирішив не обмежувати продаж електронних сигарет до аптек, зокрема тому, що таке обмеження конкуренції могло б мати негативні наслідки для здоров'я населення внаслідок зниження доступу до вірогідно більш безпечної форми куріння.

Джерело: ОЕСР "Інструментарій оцінки впливу на конкуренцію" (2015 р.) Т. 3, стор. 46

Приклад 18 (США):

На початку 1980-х років законодавство більшості штатів США забороняло фармацевтам продавати пацієнтам ліки-генерики, якщо в рецепті лікаря зазначався брендовий препарат. Федеральна торгова Комісія за результатами комплексного дослідження продемонструвала, що така заборона заміщення брендової продукції аналогічними біо-еквівалентними препаратами (генериками), призводила до обмеження цінової конкуренції між виробниками, які виробляють фактично один і той же препарат, а також до значних втрат споживачів. Комісія запропонувала регуляторам надати можливість заміщення та розширення вибору між препаратами з еквівалентним терапевтичним ефектом, що стимулювало б цінову конкуренцію, і в той же час не завдавало шкоди якості медичної допомоги.

Альтернативне рішення:

Нове федеральне законодавство (Hatch-Waxman Act) змінило підхід до заміщення брендових ліків непатентованими недорогими лікарськими препаратами-генериками, з еквівалентним терапевтичним ефектом, у випадках, коли такі аналоги існують. Також всі штати запровадили законодавство, яке дозволяє заміщати брендові препарати генериками, якщо тільки в рецепті немає прямої вимоги лікаря щодо продажу конкретного брендового препарату. Адміністрація продуктів харчування та лікарських препаратів (FDA) публікує перелік аналогів брендових препаратів, і фармацевтам не потрібно звертатися до лікаря, щоб підтвердити можливість заміни відповідним еквівалентним генериком.

Дослідження економічного ефекту цієї реформи засвідчило, що загальна кількість заміщення брендових препаратів на генерики в рецептах лікарів зросла, а витрати споживачів на ліки суттєво знизились. У 1984 р. препарати-генерики, відпущені аптеками за рецептами лікаря, складали близько 13%, а 2012 році вже 84% відпущених рецептів становили препарати-генерики. Законодавство про заміщення брендових фармацевтичних препаратів генериками, за оцінками аналітиків, дозволило споживачам заощадити більш ніж на 1 трильйон доларів за останні 10 років.

Джерело: Публікація Федеральної торговельної комісії США. "Generic Substitution and Prescription Drug Prices" (1985). Стор 1.

https://www.ftc.gov/sites/default/files/documents/reports/generic-substitution-prescription-drug-prices-economic-effects-state-drug-product-selection-laws/massonsteiner.pdf

Приклад 18 (Канада):

За висновками досліджень Канадської комісії з регулювання радіотелевізійних мереж та телекомунікації (CRTC) в 2012 - 2013 рр. одним із ключових обмежень конкуренції на ринку мобільного зв'язку були завищені витрати споживачів на заміну оператора, зокрема, з наступних причин: i) довгострокові контракти (до 3 років) та значною виплатою у разі дострокового розірвання контракту (що встановлювалась операторами неначебто для можливості повної компенсації вартості наданого клієнту телефонного пристрою); ii) блокуванням телефону з прив'язкою до конкретної мережі та неможливістю використання SIM іншого оператора, iii) неефективним механізмом перенесення абонентських номерів між операторами.

Високі витрати споживачів на заміну оператора посилювали ринкову владу чотирьох великих операторів і створювало бар'єр для нової конкуренції, оскільки конкурентам потрібно було б пропонувати значну компенсацію споживачам за перехід до їх мережі, що робило цей ринок невигідним. Крім того, наявність ринкової влади стримувала інновації та забезпечувала прибутковість операторам з великою часткою ринку за рахунок ефекту мережі та нових клієнтів, тим самим також знижуючи мотивацію до інновації та цінової конкуренції.

Альтернативне рішення:

У 2013 році з метою зниження витрат споживачів на зміну оператора Комісія CRTC затвердила Кодекс поведінки операторів бездротового зв'язку (WCC), яким, зокрема, встановлювалась вимога до операторів мобільного зв'язку: i) знизити максимальний термін контракту; ii) знизити рівень пені за дострокове припинення контракту; iii) розблокування телефону для можливості використання інших SIM-карт протягом 90 днів після видачі пристрою або одразу після того, як споживач сплачує так звану "субсидію" оператора на придбання пристрою.

Джерело: Публікація канадського Бюро з питань конкуренції Telecom Notice of Consultation

http://www.competitionbureau.gc.ca/eic/site/cb-bc.Nsf/eng/03531.html

Приклад 18 (Україна):

В 2016 р. Антимонопольний комітет України провів дослідження достовірності інформації в тарифних планах одного з найбільших операторів мобільного зв'язку та дотримання задекларованих умов тарифікації послуг, і прийняв рішення про порушення законодавства у формі надання споживачам інформації, що вводить в оману. Зокрема, зазначалося, що абоненти були позбавлені можливості мати актуальні правила тарифікації до укладення договору, на основі інформації, що містилась в стартових пакетах, рекламних листівках та на веб-сторінці оператора. Крім того, АМКУ зазначив неточність нормативного визначення похвилинної тарифікації, що не дозволяла розраховувати оплату за період надання послуги протягом менше хвилини. Керуючись доступною інформацією оператора, споживачі очікували, що їх з'єднання тарифікуються з точністю до секунди.

Антимонопольний комітет надав свої рекомендації оператору, а також регулятору щодо внесення відповідних змін до законодавства, забезпечення більшої прозорості, чіткості та вичерпності інформації стосовно тарифікації послуг з можливістю обліку з точністю до секунди та застосування однакової тарифної одиниці до будь-якої частини сеансу надання послуги.

Чи призводить чи може призвести нормативно-правовий акт (проект акта) до наступних наслідків:

Відповідь

Так

Ні

А. Обмежує кількість або звужує коло постачальників

Такий наслідок може мати місце, якщо нормативно-правовий акт (проект акта):

1. Надає суб'єкту господарювання виключні права на поставку товарів чи послуг;

2. Запроваджує режим ліцензування, надання дозволу або вимогу погодження підприємницької діяльності із органами влади;

3. Обмежує здатність окремих категорій підприємців постачати товари чи надавати послуги (звужує коло учасників ринку);

4. Значно підвищує вартість входження в ринок або виходу з нього;

5. Створює географічний бар'єр для поставки товарів, виконання робіт, надання послуг або інвестицій.

Б. Обмежує здатність постачальників конкурувати

Такий наслідок може мати місце, якщо нормативно-правовий акт (проект акта):

1. Обмежує здатність підприємців визначати ціни на товари та послуги;

3. Обмежує можливості постачальників рекламувати або здійснювати маркетинг їх товарів чи послуг;

4. Встановлює стандарти якості, що надають необґрунтовану перевагу окремим постачальникам порівняно з іншими, або стандарти вищого рівня якості, ніж той, який обрали б окремі достатньо проінформовані споживачі;

5. Суттєво збільшує витрати окремих суб'єктів господарювання порівняно з іншими (зокрема внаслідок дискримінаційного ставлення до діючих та нових учасників ринку).

В. Зменшує мотивацію постачальників до активної конкуренції

Такий наслідок може мати місце, якщо нормативно-правовий акт (проект акта):

1. Запроваджує режим саморегулювання або спільного регулювання;

2. Вимагає або заохочує публікувати інформацію про обсяги виробництва чи реалізації, ціни та витрати підприємств;

Г. Обмежує вибір та доступ споживачів до необхідної інформації

Такий наслідок може мати місце, якщо нормативно-правовий акт (проект акта):

1. Обмежує здатність споживачів вирішувати, у кого купувати товар;

6. Знижує мобільність споживачів внаслідок підвищення прямих або непрямих витрат на заміну постачальника.

7. Суттєво обмежує чи змінює інформацію, необхідну для прийняття раціонального рішення щодо придбання чи продажу товарів

Пропозиція: Надати виключне або спеціальне право

(Тип обмеження "А1" згідно із Контрольним переліком)

Питання

Альтернативні рішення (Приклади)

1. Яка мета надання виключного (спеціального) права?

2. Чи надання виключного (спеціального) права є необхіднім для досягнення цілі регулювання?

а) якщо відповідь "Так":

- Перевірити сферу дії ексклюзивного права: чи ексклюзивність стосується виключно тієї діяльності, що потребує усунення конкуренції для досягнення мети?;

- Звузити сферу ексклюзивного (спеціального права);

- Скоротити термін дії ексклюзивного (спеціального) права;

б) якщо відповідь "Ні": не запроваджувати ексклюзивне (спеціальне) право.

3. (Якщо ексклюзивне чи спеціальне право надане державному або комунальному підприємству) - Чи забезпечуються цим правом дійсно загальні потреби держави чи громади, або певна публічна функція, а не лише додаткові економічні переваги для населення чи певних інституцій?

а) якщо відповідь "так, потреба є дійсно загальною для громади" або "це публічна функція"

- звузити обсяг виключного права до забезпечення виключно публічної функції або загальносуспільної потреби;

- по можливості забезпечувати відповідні загальні потреби або функції через публічно-приватне партнерство або концесію;

- запровадити конкурентний механізм отримання ексклюзивного (спеціального) права (тендер, конкурс);

б) якщо відповідь "ні, але створюються додаткові переваги для населення чи для місцевих

або

публічних інституцій"

- запровадити більш гнучкий засіб регулювання, наприклад, врегулювати вимоги до стандарту послуги;

в) якщо аргументом є домінуюче положення суб'єкта господарювання (наприклад, природна монополія), недолік ринкової структури:

- звузити ексклюзивність до ринків, на яких дійсно не можна уникнути монопольного положення, але забезпечити конкуренцію на суміжних ринках, на рівні нижчому та вищому за відповідний ринок;

- запровадити по можливості певну форму конкуренції (конкурсний відбір), та розглянути можливість участі приватних суб'єктів господарювання в цій галузі;

- розглянути можливості для публічно приватного партнерства.

Пропозиція: Регулювати ціни та обсяги реалізації

(Тип обмеження "Б1" згідно із Контрольним переліком)

Питання

Альтернативні рішення (Приклади)

Яка мета запровадження контролю за цінами?

А) виправлення ринкового недоліку, а саме:

1. Неякісні або недоступні послуги:

- альтернативою можуть бути менш жорсткі стандарти чи специфікації, цільова підтримка окремих найбільш незахищених категорій споживачів.

2. Домінуюче становище (монополія) постачальника;

- переконатися, що регулювання стосується ціни лише на ті послуги, що дійсно реалізуються за умов монополії.

3. Асиметрія інформації:

не запроваджувати регулювання цін, а замінити регулювання заходами, що розширюють доступ учасникам ринку чи споживачам до необхідної інформації.

Б) запобігання різким ціновим коливанням чи забезпечення справедливого розподілу доходності в галузі, або забезпечення необхідних інвестиційних ресурсів для технічного переоснащення та росту продуктивності:

альтернатива - кращий доступ до фінансових ресурсів;

використання податкових стимулів;

розширення інформації щодо ціноутворення та привабливості відповідної галузі для бізнесу.