Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), Винокуров К.С., Кочан В.М., при секретарі Коваль А.В., за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Обласної громадської організації з соціального захисту інвалідів та потерпілих на виробництві Донецької області "Захист" до: 1) Міністерства юстиції України, 2) Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про зобов'язання вчинити певні дії, визнання постанов недійсними (в частині) (за участю представників сторін: від позивача - Чеботарьов Є.М. голова правління, від відповідача 1 - Андреєва О.Г. за дов. N 29-22/172 від 23.12.2008 р., від відповідача 2 - Чміль В.В. за дов. N 239-06-1 від 23.02.2009 р.), В С Т А Н О В И В:

Обласна громадська організація з соціального захисту інвалідів та потерпілих на виробництві Донецької області "Захист" звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про зобов'язання відповідача 1 надати правову оцінку про державну реєстрацію Порядку від 22.06.2007 р. за N 715/13982 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 р. N 24 (z0715-07) , підпунктів 3.8.1 і 3.8.2 пункту 3.8 та підпункту 6.4.2 пункту 6.4 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, і від 25.03.2008 р. за N 245/14936 постанови правління Фонду від 28.02.2008 р. N 2 (z0245-08) пункту 1.2 "Про внесення змін до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" відповідно до висновку науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України "Про наукове тлумачення норм ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 24.11.2005 р. N 126/205-е; визнання державної реєстрації Порядку від 22.06.2007 р. за N 715/13982 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 р. N 24 підпунктів 3.8.1 і 3.8.2 пункту 3.8 та підпункту 6.4.2 пункту 6.4 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" і від 25.03.2008 р. за N 245/14936 постанови правління Фонду від 28.02.2008 р. N 2 пункту 1.2 "Про внесення змін до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" недійсними та такими, які не відповідають актам вищої юридичної сили, а саме: ст. ст. 3, 8, 19, 21, 22, 46, 68 і 92 Конституції України (254к/96-ВР) , Указу Президента України "Про стратегію подолання бідності" від 15.08.2001 року N 637 (637/2001) , ст. 17 та частини 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) ;

- пункт 3 постанови правління Фонду від 24.02.2004 р. N 5 "Про бюджет Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на I квартал 2004 року";

- пункт 1 постанови правління Фонду від 28.02.2005 р. N 3 (v0003583-05) "Про перерахування сум соціальних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) з 1 березня 2005 року";

- підпункти 3.7.1 і 3.7.2 пункту 3.7 постанови правління Фонду від 22.12.2005 року N 83 (v0083583-05) "Про затвердження порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей)";

- пункт 1 постанови правління Фонду від 06.03.2006 р. N 3 (v0003583-06) "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) з 1 березня 2006 року";

- пункт 1 постанови правління Фонду від 26.02.2007 р. N 9 (v0009583-07) "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) з 1 березня 2007 року";

- підпункти 3.8.1 і 3.8.2 пункту 3.8 та підпункт 6.4.2 пункту 6.4 постанови правління Фонду від 27.04.2007 року N 24 (z0715-07) Порядку призначення, перерахування та про проведення страхових виплат;

- пункт 1.2 постанови правління Фонду N 2 (z0245-08) від 28.02.2008 р. "Про внесення змін до порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" визнати недійсними так як суперечать вимогам ст. ст. 3, 8, 19, 21, 22, 46, 68 і 92 Конституції України (254к/96-ВР) , Указу Президента України "Про стратегію подолання бідності" від 15.08.2001 р. N 637 (637/2001) , ст. 17 та частини 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) ; зобов'язання відповідача 2 проводити перерахунки сум щомісячних страхових виплат з 1 березня 2002 року по сьогодні згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на коефіцієнти зростання середньої заробітної плати в порівняні з попереднім роком, які за даними Державного комітету статистики становлять:

з 01.03.2002 р. - 1,352;

з 01.03.2003 р. - 1,21;

з 01.03.2004 р. - 1,228;

з 01.03.2005 р. - 1,275;

з 01.03.2006 р. - 1,367;

з 01.03.2007 р. - 1,292;

з 01.03.2008 р. - 1,297.

Позивач надав доповнення до позовної заяви (уточнення позовних вимог), в яких просить суд зобов'язати Міністерство юстиції України надати правову оцінку про державну реєстрацію Порядку від 22.06.2007 р. за N 715/13982 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 р. N 24 (z0715-07) , підпунктів 3.8.1 і 3.8.2 пункту 3.8 та підпункту 6.4.2 пункту 6.4 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, від 25.03.2008 р. за N 245/14936 постанови правління Фонду від 28.02.2008 р. N 2 (z0245-08) пункту 1.2 "Про внесення змін до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" на відповідність ст. ст. 3, 8, 19, 21, 22, ч. 1 ст. 58 Конституції України (254к/96-ВР) ; ч. 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (Закон України N 1105-XIV); Указу Президента України "Про стратегію подолання бідності"від 15.08.2001 року N 637 (637/2001) , та висновку науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України "Про наукове тлумачення норм ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 24.11.2005 р. N 126/205-е; визнати державні реєстрації Порядку від 22.06.2007 р. за N 715/13982 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 р. N 24, підпунктів 3.8.1 і 3.8.2 пункту 3.8 та підпункту 6.4.2 пункту 6.4 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, і від 25.03.2008 р. за N 245/14936 постанови правління Фонду від 28.02.2008 р. N 2 пункту 1.2 "Про внесення змін до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" недійсними та такими, які не відповідають актам вищої юридичної сили, а саме: ст. ст. 3, 8, 19, 21, 22, 46, 58, 68 і 92 Конституції України, Указу Президента України "Про стратегію подолання бідності"від 15.08.2001 р. N 637, ст. 17 та частини 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності";

- пункт 3 постанови правління Фонду від 24.02.2004 р. N 5 "Про бюджет Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на 1 квартал 2004 року";

- пункт 1 постанови правління Фонду від 26.02.2007 року N 9 (v0009583-07) "Про перерахування сум щомісячних страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) з 1 березня 2007 року";

- підпункти 3.8.1 і 3.8.2 пункту 3.8 та підпункт 6.4.2 пункту 6.4 постанови правління Фонду від 27.04.2007 р. N 24 (z0715-07) "Порядок призначення, перерахування та про проведення страхових виплат";

пункт 1.2 постанови правління Фонду N 2 (z0245-08) від 28.02.2008 р. "Про внесення змін до порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" визнати недійсними, так як суперечать вимогам ст. ст. 3, 8, 19, 21, 22, 46, 58, 68 і 92 Конституції України (254к/96-ВР) , Указу Президента України "Про стратегію подолання бідності" від 15.08.2001 р. N 637 (637/2001) , ст. 17 та частини 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) ;

зобов'язати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві внести зміни до:

- підпункту 3.8.1 пункту 3.8 постанови правління Фонду від 27.04.2007 р. N 24 (z0715-07) "Порядок призначення, перерахування та про проведення страхових виплат" -

"Перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає";

- підпункту 3.8.2 пункту 3.8 постанови правління Фонду від 27.04.2007 р. N 24 (z0715-07) "Порядок призначення, перерахування та про проведення страхових виплат" -

"Перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.

Коефіцієнти підвищення страхових виплат: у 2002 році - 1,352, у 2003 році - 1,21, у 2004 році - 1,228, у 2005 році - 1,275, у 2006 році - 1,367, у 2007 році - 1,292";

- підпункту 6.4.2 пункту 6.4 постанови правління Фонду від 27.04.2007 року N 24 (z0715-07) "Порядок призначення, перерахування та про проведення страхових виплат" -

"Перерахування розміру щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки.

Щомісячні страхові виплати особам, які мають на це право, перераховуються з 1 березня на коефіцієнти підвищення у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.

Коефіцієнти підвищення страхових виплат: у 2002 році - 1,352, у 2003 році 1,21, у 2004 році - 1,228, у 2005 році - 1,275, у 2006 році - 1,367, у 2007 році - 1,292";

- пункту 1.2 постанови правління Фонду N 2 (z0245-08) від 28.04.2008 р. "Про внесення змін до порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" -

"Другий абзац підпункту 3.8.2 пункту 3.8 та третій абзац підпункту 6.4.2 пункту 6.4 доповнити словами після коми", у 2008 році - 1,297".

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на Конституцію України (254к/96-ВР) , Указ Президента України "Про стратегію подолання бідності" від 15.08.2001 р. N 637 (637/2001) , Закони України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , "Про наукову і науково-технічну експертизу" (51/95-ВР) .

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечував, свою позицію виклав в письмових запереченнях на позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач 2 надав заперечення на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , Законом України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , Порядком призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.01.2002 р. N 7 (v0007583-02) .

27.04.2008 р. правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнята постанова N 24 (z0715-07) "Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат", яка зареєстрована Міністерством юстиції України 22.06.2008 р. за N 715/13982.

Пунктом 6.4.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат (z0715-07) встановлено порядок перерахування розміру щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки.

Отже, чинне законодавство у сфері загальнообов'язкового державного страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, лише визначає підставу (зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки), із настанням якої виникає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України перерахувати суми щомісячних страхових виплат. При цьому Закон (1105-14) не визначає, який коефіцієнт повинен застосовуватись при проведенні перерахунку сум щомісячних страхових виплат у разі настання підстав для його проведення.

Пунктом 6.4.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат (z0715-07) встановлюється, що щомісячні страхові виплати особам, які мають на це право, перераховуються з 1 березня на коефіцієнт підвищення страхових виплат, що встановлюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Частиною 3 пункту 6.4.2 встановлено коефіцієнти підвищення страхових виплат у відповідні роки.

Позивач зазначає, що Фонд неправильно здійснив перерахунок, чим порушив ст. 17 та частину 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону (1105-14) , перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться не на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати, а у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки.

Отже, чинне законодавство у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, лише визначає підставу (зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки), із настанням якої виникає обов'язок Фонду перераховувати суми щомісячних страхових виплат. При цьому Закон не визначає, який коефіцієнт повинен застосовуватися при проведені перерахування сум щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати.

Застосування коефіцієнта зростання середньомісячної реальної заробітної плати у галузях національної економіки пояснюється тим, що Державний комітет статистики України розраховує та публікує показник зміни (індекс) реальної заробітної плати, яка розраховується шляхом ділення індексу номінальної заробітної плати на індекс споживчих цін, тобто індекс реальної заробітної плати враховує вплив змін цін і відображає зростання купівельної спроможності.

Вимоги позивача щодо зобов'язання Фонду провести перерахування сум щомісячних страхових виплат на коефіцієнти 1,352; 1,21; 1,228; 1,275; 1,367; 1,292; 1,297 є безпідставними, це коефіцієнти середньомісячної номінальної заробітної плати, а не коефіцієнти середньої заробітної плати, як зазначає позивач (листи Держкомстату України).

Отже, позивач вимагає застосовувати для перерахунку коефіцієнти середньомісячної номінальної заробітної плати (1,352; 1,21; 1,228; 1,275; 1,367; 1,292; 1,297), застосування яких не обумовлено жодним із правових документів. Так, в рішенні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.01.2007 р. встановлено: "Коефіцієнти, на які вказує позивач, не застосовуються ніяким із документів".

Також, в рішенні Петровського районного суду м. Донецька від 12.02.2007 р. у справі за позовом М.С.І., яким відмовлено в задоволені позову, зазначено, що Фонд правильно застосовує коефіцієнт реальної середньомісячної заробітної плати, оскільки цей показник відображає зростання купівельної спроможності.

Вищезазначені судові рішення не оскаржувались і набрали законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.

Аналогічна норма міститься у Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат застрахованим особам, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України від 27.04.2007 р. N 24 (z0715-07) , згідно з підпунктами 3.4.4 та 3.8.2 якого розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня, та перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Вказаний Порядок (z0715-07) призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) затверджено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , який являється базовим законом.

Пунктом 7 частини 7 статті 17 Закону (1105-14) визначено повноваження правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо затвердження Порядку (z0715-07) призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

Таким чином, встановлені коефіцієнти перерахування щомісячних страхових виплат встановлено з врахуванням даних Державного комітету статистики України та ґрунтуються на вимогах закону.

Постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України "Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" від 27.04.2007 р. N 24 (z0715-07) не застосовує термін "реальна середня заробітна плата", а лише конкретизує частину 2 статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) і визначає механізм перерахування розміру щомісячних страхових виплат.

Твердження позивача про те, що постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків "Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" від 27.04.2007 р. N 24 (z0715-07) не може бути підставою застосування щодо перерахунку страхових виплат тим потерпілим, які отримували страхові виплати раніше дати набрання чинності зазначеною постановою, оскільки постанова не має зворотної дії в часі, а тому не може бути застосована до перерахунку страхових виплат, які отримувались раніше дати набрання чинності зазначеною постановою, у зв'язку з тим, що пункт 6.4.2 лише фіксує розміри коефіцієнтів підвищення страхових виплат, які встановлені раніше постановами Фонду та не встановлює обов'язок перерахування страхових виплат за вказаний (минулий) період.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати на те, що постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 24.02.2004 р. N 5, від 28.02.2005 р. N 3 (v0003583-05) , від 22.12.2005 р. N 83 (v0083583-05) , від 06.03.2006 р. N 3 (v0003583-06) , від 28.02.2007 р. N 9 (v0009583-07) , від 27.04.2007 р. N 24 (z0715-07) , від 28.02.2008 р. N 2 (z0245-08) носять характер одноразового застосування і станом на даний час не діють.

Щодо реєстрації Міністерством юстиції України постанов правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 12 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 N 1577 (1577-2006-п) "Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України" Мін'юст здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731 (731-92-п) , державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції (254к/96-ВР) та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , практиці Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Згідно пункту 6 Положення, державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції.

Враховуючи зазначене, а також пункт 7 Положення (731-92-п) , для узгодження нормативно-правового акта із заінтересованими органами цей документ повинен носити міжвідомчий характер, тобто бути обов'язковим для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт, зокрема містити положення, норми та доручень, що поширюються на інші органи.

Оскаржувану постанову правління Фонду погоджено з Міністерством праці та соціальної політики, Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, Головним контрольно-ревізійним управлінням України, Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Крім того, оскаржувану постанову правління Фонду видано відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Пунктом 13 Положення (731-92-п) визначено, що у державній реєстрації відмовляється, якщо нормативно-правовий акт:

а) не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) ;

б) видано з порушенням чинного законодавства та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема акт:

- порушує чи обмежує встановлені законом права, свободи й законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій або покладає на них не передбачені законодавством обов'язки;

- виходить за межі компетенції органу, що його видав;

- не відповідає вимогам законодавства про мови;

- суперечить установленому порядку ведення діловодства;

- видано за наявності будь-якої з обставин, визначених у частині першій статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) (на підставі повідомлення Держпідприємництва або його територіального органу);

в) не узгоджено із заінтересованими органами;

г) викладено з порушенням правил правопису;

д) не узгоджується з дорученням, даним органу, що видав акт.

Підстав, зазначених у статті 13 Положення (731-92-п) , під час перевірки в порядку визначеному законодавством, Міністерством юстиції виявлено не було.

Пунктом 17 Положення (731-92-п) визначено випадки, в яких рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта може бути скасовано, а саме:

а) виявлення обставин, що не були відомі реєструючому органу під час реєстрації нормативно-правового акта;

б) винесення рішення суду про визнання нормативно-правового акта неправомірним (недійсним);

в) одержання повідомлення від Держпідприємництва або його територіального органу про виявлення будь-якої обставини, визначеної у частині першій статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) ;

г) виявлення порушень або недотримання вимоги пункту 16 цього Положення (731-92-п) органом, що видав нормативно-правовий акт.

У зв'язку зі змінами в законодавстві з питань соціального страхування, зокрема, внесенням змін до статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (в редакції Закону від 23.02.2007 р. N 48), рішення правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які мають нормативний характер і стосуються прав та обов'язків страхувальників і застрахованих осіб, підлягають обов'язковій реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нормативно-правовий актів органів виконавчої влади. Таким чином, такі нормативно-правові акти підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України з набранням чинності зазначеним Законом, тобто з 20.03.2007 р.

Постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 р. N 24 (z0715-07) "Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 р. за N 715/13982, прийнята в межах компетенції відповідно до статей 17, 21 і 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) та погоджена з Мінпраці, Держгірпромнаглядом, ГоловКРУ та Держкомпідприємництвом.

Суд не бере до уваги посилання позивача на висновок науково-правої експертизи при Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України від 24.11.2005 р. N 126/205-е, адже висновок науково-правої експертизи проведено згідно з заявою Всеукраїнської громадської Організації "Союзу шахтарів-інвалідів України" Чеботарьова Е.М. і розроблений у відповідності до Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу" від 10.02.95 р. N 51/95-ВР (51/95-ВР) .

Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу" від 10.02.95 р. N 51/95-ВР (51/95-ВР) , результати, матеріали та висновки наукової і науково-технічної експертизи являють собою науково-технічну продукцію, власність на яку належить замовникові, якщо інше не передбачено договором між замовником і організаторами експертизи.

Тобто, висновок науково-правої експертизи є власністю заявника - Всеукраїнської громадської Організації "Союз шахтарів - інвалідів України", а тому даний висновок використовується до вказівок Всеукраїнської громадської Організації "Союз шахтарів - інвалідів України" і в інтересах Всеукраїнської громадської Організації "Союз шахтарів - інвалідів України" та не приймається судом як доказ у справі.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Обласній громадській організації з соціального захисту інвалідів та потерпілих на виробництві Донецької області "Захист" відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.