ВАТ "Науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів "Механобрчермет" звернулось до господарського суду з позовною заявою до ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором №4178 від 19.04.2000р на виконання науково-технічної роботи у сумі 37 460,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.08р. (суддя Петренко І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.08 (колегія суддів у складі: Ясир Л.О., Герасимеенко І.М., Виноградник О.М.) позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, відповідач –ВАТ ''Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судами не встановлено дату підписання акту виконаних робіт, в акті не вказано ким він підписаний, а підпис, що стоїть на акті не є підписом генерального директора ВАТ ''Північний гірничо-збагачувальний комбінат". Судам не досліджено і не встановлено дату отримання платіжної вимоги відповідачем. У матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем вказаної платіжної вимоги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено наступне.

19.04.2000 року сторони уклали договір № 4178, згідно з умовами якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) виконує науково-технічну роботу: "Збагачувальна фабрика". І-ІІ черга будівництва. Реконструкція. ІІ-а черга будівництва. Корпус збагачення".

Договір підписано з протоколом розбіжностей, який погоджено сторонами.

Відповідно до календарного плану строк виконання робіт - серпень 2000р. (а.с.15).

Вартість робіт по договору визначена угодою про договірну ціну та змінена сторонами при урегулюванні протоколу розбіжностей і складає 77460,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 2.2 договору (в редакції узгодженого протоколу розбіжностей) оплата виконаних робіт здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання науково-технічної продукції в 30-денний строк з моменту пред'явлення платіжної вимоги.

Судами встановлено, що виконання своїх зобов'язань за договором позивачем підтверджено накладними № 75, 76, 79 від 12.06.2000р., № 94 від 05.07.2000 року, а також актом здачі-прийому науково-технічної продукції № 12-3493 на суму 77460, 00 грн., але дата його підписання не вказана.

Відповідач обов'язок по оплаті за виконані роботи виконав частково, сплативши на користь позивача 40000,00 грн.

19.05.03р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію №11-646 про стягнення залишкової частини боргу в сумі 37460,00 грн.

В тексті претензії міститься посилання на акт № 12-3493 від 19.04.2000р.

Відповідні на претензію надано не було, тому позивач листом від 24.07.03р. направив відповідачу платіжну вимогу - доручення № 57 на оплату за виконані проектні роботи, відправка якого підтверджується описом поштового вкладення та поштовою квитанцією №1795 від 24.07.03р. (а.с.26, 27).

Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу України УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи приписи п. 2.2 договору, згідно якого оплату пред'явленого позивачем платіжного доручення відповідач повинен був здійснити в 30-денний строк з моменту його виставлення, тобто до 24.08.03р., позивач в межах строку позовної давності звернувся до суду з позовом.

Враховуючи вимоги ст. 111-7 ГПК України, щодо неможливості касаційної інстанції здійснювати переоцінку доказів у справі, доводи скаржника про те, що судами не встановлено дату підписання акту виконаних робіт, в акті не вказано ким він підписаний, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги.

Виходячи з викладеного колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам з правильним застосуванням норм процесуального права. Підстави для скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.08р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.08 у справі №19/53(31/269)-08 –без змін.