Рішенням господарського суду Донецької області від 11.01.07 (суддя Підченко Ю.О.) позовні вимоги задоволено. Визнано право власності на нерухоме майно –самовільно збудований торговий павільйон загальною площею 33,9 кв.м., що знаходиться по пр. Адмірала Нахімова біля зупинки "Морвокзал" у Приморському районі міста Маріуполя за приватним підприємством "Фірма "Елуб".

В поданій касаційній скарзі не сторона у справі - Маріупольська міська рада просить скасувати прийняте у справі судове рішення, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скарга мотивована тим, що висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи і прийняті з порушенням норм матеріального права. Рішенням міської ради № 5/3-360 від 27.06.06 позивачу у справі було відмовлено у продовженні строку оренди на земельну ділянку для експлуатації торгових павільйонів. Суд не залучив до участі у справі Маріупольську міську раду як власника земельної ділянки в якості третьої особи. Визнання судом права власності на самовільно збудований торговий павільйон за приватним підприємством "Фірма "Елуб" порушує інтереси територіальної громади м.Маріуполя в особі Маріупольської міської ради.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Відповідно до рішення Маріуполської міської ради від 21.11.01 №498/2 позивачу було продовжено право тимчасового користування земельною діяльною загальною площею 42,0 кв.м. на умовах оренди строком на три роки для обслуговування торгового павільйону про пр. Адмірала Нахімова біля зупинки "Морвокзал" у Приморському районі міста Маріуполя.

На підставі цього рішення позивачем з Маріупольською міською радою строком на три роки був укладений договір оренди земельної ділянки №365 від 15.02.02 згідно якого позивач прийняв в тимчасове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,0042 га, яка знаходиться по пр. Адмірала Нахімова, біля зупинки "Морвокзал" у Приморському районі міста Маріуполя.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачає порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі заперечень з боку сторін, а лише визначає, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Разом з тим, відповідно до пункту тридцять четвертого статті 26, пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в України"питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішується в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Статтею 12 Земельного Кодексу України закріплено повноваження місцевих рад як власників землі, що належить до комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Маріупольська міська рада своїм рішенням від 27.06.2006 № 5/3-360 відмовило приватному підприємству "Фірма "Елуб" у продовженні договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, визнання господарським судом Донецької області права власності на самовільно збудований торговий павільйон за приватним підприємством "Фірма "Елуб"порушує інтереси територіальної громади м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради щодо володіння, користування, розпорядження земельною ділянкою, на якій знаходиться самочинно збудоване майно.

Відповідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України, судові акти прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права підлягають скасуванню.

При розгляді справи суд не залучив до участі у справі Маріупольську міську раду, як власника земельної ділянки, чим порушив положення ст. 27 ГПК України.

Слід також зазначити, що згідно з пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 (z0157-02) (у редакції, яка була чинною на час розгляду справи), реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Зі змісту пункту 6.1 Тимчасового положення вбачається, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Отже, відповідно до вказаного положення Маріупольське бюро технічної інвентаризації здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно, що ставить під сумнів висновок суду про його можливість бути відповідачем щодо вимог Приватного підприємства "Фірма "Елуб" про визнання права власності на спірне нерухоме майно. Одночасно суд не притягнув до участі у справі відповідні органи, які здійснюють оформлення права власності на нерухоме майно та не навів мотивів таких своїх дій (постанова ВСУ від 05.06.07 у справі №7/778).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушені вимоги ст. ст. 34, 36, 38, 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; також вимог, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При новому розгляді справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне та обґрунтоване рішення.