Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 25.11.2008 № 02-12/514, розгляд справи № 42/205 господарського суду м. Києва здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. -головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Подоляк О.А.

У квітні 2008 року Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі -позивач) звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" (далі -відповідач) про внесення змін до договору № 37/66/Тр-07 про надання послуг з транспортування природного газу від 21.03.2007.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.05.2008 у справі № 42/205 (суддя Паламар П.І.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 у справі № 42/205 (колегія суддів у складі: Шипко В.В. -головуючий суддя, судді Борисенко І.В., Розваляєва Т.С.) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 20.05.2008 -без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі № 42/205 судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та змінити пункти 2.1., 2.9., 5.4., 11.1. договору № 37/66/ТР-07 про надання послуг з транспортування природного газу від 21.03.2007, виклавши їх в наступній редакції:

пункт 2.1.: "Виконавець зобов'язаний надати в 2007 році Замовнику послуги з транспортування належного Замовнику газу в загальному обсязі до 800 млн. кубічних метрів";

пункт 2.9.: "заставна вартість (оголошена цінність), надалі -Заставна вартість, 1000 м.куб. природного газу за даним договором у 2007 році становить еквівалент 230,00 дол. США в гривнях за курсом НБУ на день приймання-передачі газу для транспортування";

пункт 5.4.: "Загальна розрахункова сума даного договору орієнтовано становить -32 млн. грн., в тому числі 20% ПДВ, фактична сума даного договору визначається шляхом складання вартості послуг з транспортування протягом строку дії даного договору";

пункт 11.1.: "Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє в частині надання послуг з транспортування газу з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно, а в частині розрахунків за послуги з транспортування газу до їх повного здійснення".

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що судами попередніх судових інстанцій дана невірна юридична оцінка обставинам справи, порушені норми матеріального права, а саме: ст. ст. 203, 241, 651, 652 ЦК України, ст. 188 ГК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів, викладених позивачем у касаційній скарзі, просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а вимоги касаційної скарги -без задоволення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що судові рішення є такими, що відповідають даним вимогам, враховуючи таке.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій між сторонами 21.03.2007 був укладений договір про надання послуг з транспортування природного газу № 37/66/Тр-07, за умов якого виконавець (позивач) зобов'язується протранспортувати природний газ системою внутрішньопромислових трубопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та/або користуванні виконавця, від пунктів приймання-передачі газу - пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України (надалі - ПВВГ), який транспортується шляхом заміщення, до пунктів призначення: газопроводів споживачів, які споживають газ на внутрішньопромислових трубопроводах виконавця, та/або до ГРС для передачі визначеним Замовником та доведеним (підтвердженим) до виконавця через Об'єднане диспетчерське управління ДК "Укртрансгаз" споживачам та/або уповноваженим організаціям, здійснювати облік такого газу, а замовник зобов'язується відповідно до умов даного договору оплатити надані виконавцем послуги з транспортування газу.

Умовами договору сторони погодили, в якому обсязі позивач зобов'язаний надати послуги відповідачу з транспортування газу (п. 2.1. договору); досягнуто домовленості про величину договірної ціни (тарифів) на послуги з транспортування природного газу, а також визначено строк дії договірних зобов'язань - в частині надання послуг з транспортування газу з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2011 року включно, в частині розрахунків за послуги з транспортування газу -до їх повного виконання (пункт 11.1 договору № 37/66/Тр-07).

Листом від 14.02.2008 № 7-1634 позивач запропонував відповідачу укласти додаткову угоду № 2 до спірного договору, якою пропонував внести зміни до пунктів 2.1., 2.9., 5.4., 11.1 договору, що передбачають обмеження строку дії та відповідно обсягів виконання послуг за договором лише 2007 роком.

Відповідач пропозицію позивача не прийняв, про що зазначив у адресованому позивачу листі від 26.02.2008 № 05-08/1-00071, та наполягав на належному виконанні позивачем прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом ст. 651 ЦК України внесення змін до договору повинно бути пов'язане з істотним порушенням його умов.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано доказів істотного порушення відповідачем договірних зобов'язань за спірним договором, так само як і не надано доказів істотної зміни обставин, що дають підстави для зміни договору.

Натомість, судами встановлено, що з моменту укладення договору позивач здійснив транспортування 439615850 м-3 природного газу, який належить ЗАТ "Укргаз-Енерго", що підтверджується реєстрами фактично протранспортованих обсягів природного газу мережами ГПУ "Шебелинкагазвидобування", а відповідач сплатив позивачеві 38 955 165,50 грн. в оплату за надані послуги, що дало підстави судам прийти до висновку, що кожна сторона при виконанні договору отримала те, на що вона розраховувала при його укладенні, а тому підстави для зміни договору за рішенням суду відсутні.

Згідно із ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Суд касаційної інстанції вважає, що в зазначених нормах наведений імперативний обов'язок сторін, відступити від якого вони не вправі.

Доводи відповідача про порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст. 188 ГК України відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на те, що як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій відповідач листом від 26.02.2008 № 05-08/1-00071 надіслав відповідь на пропозицію позивача внести зміни до договору, яка була надіслана в межах 20-денного строку, та виражала незгоду відповідача на внесення змін до спірного договору.

Крім того, звертаючись із позовом до господарського суду в квітні 2008 року позивач просить внести зміни до пунктів 2.1, 2.9, 11.1 договору, які стосуються 2007 року, в той час як відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни; якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх судових інстанцій вірно застосували норми матеріального права, а саме: ст. ст. 651, 652, 653 ЦК України, ст. 188 ГК України, що виключає наявність підстав для скасування рішення місцевого суду та постанови апеляційного господарського суду.

Обґрунтовуючи доводи як позовної заяви, так і апеляційної та касаційної скарг, позивач посилається на те, що договір № 37/66/Тр-07 від 21.03.2007 був вчинений (підписаний) від імені відповідача заступником директора Мартиновою Н.О. з перевищенням наданих їй повноважень.

З даного приводу судами попередніх судових інстанцій встановлено наступне:

- з боку відповідача зазначений договір був підписаний членом Правління ЗАТ "Укргаз-Енерго" Чірічем Дмитром Володимировичем, який діяв на підставі довіреності від 29.12.2006 № 46Д-08, а з боку позивача - Мартиновою Наталією Олександрівною, яка діяла на підставі довіреності № 710 від 20.03.2007;

- ГПУ "Шебелинкагазвидобування", як особа, від імені якої діяла Мартинова Н.О., своїми діями схвалило укладення договору № 37/66/Тр-07 від 21.03.2007, оскільки протягом строку його дії виконувало зобов'язання по транспортуванню газу та приймало від відповідача грошові кошти в оплату наданих послуг.

Статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Апеляційний господарський суд прийшов до вірного висновку, що оскільки позивачем не ставилась вимога про визнання недійсним договору № 37/66/Тр-07 від 21.03.2007, посилання на порушення місцевим господарським судом положень ст. 203 ЦК України, якими визначені загальні вимоги для чинності правочину, серед яких, зокрема, й вимога про наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності, є безпідставними.

Разом з тим доводи позивача щодо надання попередніми судовими інстанціями невірної юридичної оцінки обставинам справи, не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки відповідно до статті - 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду м. Києва від 20.05.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 у справі № 42/205 залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.