розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки на постанову господарського суду Донецької області від 04.10.2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. у справі за позовом Управління ПФУ у Центрально-Міському районі м. Макіївки до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки про зобов'язання вчинити дії,-

У липні 2006 року Управління ПФУ у Центрально-Міському районі м. Макіївки звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки про зобов'язання відповідача вчинити дії з підписання акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих за період з травня 2005р. по травень 2006р. в сумі 3470 грн.82 коп. Позивач вказав, що відповідач безпідставно щомісячно не приймає до відшкодування суму сплачених позивачем пенсій, що призводить до збільшення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на норми Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (2272-14) № 2272-111 від 22.02.2001р., Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105- XIV від 23.09.1999р. (1105-14) , Порядку відшкодування Фондом соціального страхування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого Постановою № 5-4/4 від 04.03.2003р. Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ( зареєстровано в Міністерстві юстиції 16.05.2003 р. за №376/7697 (z0376-03) )

Постановою господарського суду Донецької області від 04.10.2006р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2006р., позов задоволено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права. Касатор, зокрема, зазначив, що особи, які потерпіли внаслідок нещасного випадку на виробництві на підприємствах держав СНД не мають статусу застрахованих осіб, що мають право на соціальні послуги на підставі Закону України №1105 (1105-14) "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

У запереченні на касаційну скаргу Управління ПФУ у Центрально-Міському районі м. Макіївки просить залишити судові рішення без змін, вважаючи їх законними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що потерпілим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з якими нещасні випадки на виробництві сталися у Російській Федерації, відповідно, у 1981,1956 та 1982 роках, пенсії у зв'язку з інвалідністю, які були виплачені органом ПФУ, не були включені відповідачем до актів звірки з тих підстав, що на думку відповідача, потерпілі, які отримали трудове каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне проживання, не є застрахованими в Україні і за них не сплачуються страхові внески.

Вищезазначеним громадянам позивачем сплачені пенсії в розмірі 3 470 грн. 82 коп. за період з травня 2005 року по травень 2006 року.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що за приписами ст. ст. З, 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (997_107) всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення по даній Угоді несе держава, яка надає це пенсійне забезпечення. Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХІУ від 23.09.1999р., який набрав чинності з 01.04.2001р., особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Таким чином, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтями 220,220-1,230- Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки відхилити, а постанову господарського суду Донецької області від 04.10.2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. залишити без змін.