Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
04 червня 2008 року справа № 22-а-5345/08
( Додатково див. ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs18655765) )
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Сухарьок М.Г.
Арабей Т.Г.
при секретарі судового засідання
Безруковій В.М.
за участю представників:
від позивача:
Оніпко Н.О. – довіреність від 12.02.08р.
від відповідача:
Наумова О.С. – довіреність від 07.03.08р.
Руднєва Н.Ф. – довіреність від 31.05.08р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції м. Добропілля
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від по адміністративній справі
24 березня 2008 року № 2-а-13/08 (суддя Білак С.В.)
за позовом
Державного підприємства "Добропіллявугілля" м. Добропілля
до
Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції м. Добропілля
про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2008 року по справі № 2-а-13/08 задоволено частково позов Державного підприємства "Добропіллявугілля" м. Добропілля до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції м. Добропілля, в наслідок чого визнаний частково нечинним правовий акт індивідуальної дії – податкове повідомлення-рішення № 0000232540/0 від 24.05.07р., яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість і визначено до сплати штраф в розмірі 50% в сумі 2264060грн. – нечинним на суму 2033239,56грн.
В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Добропільська об’єднана державна податкова інспекція м. Добропілля просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
Відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 10.07.2006р. по 21.08.2006р., за результатами якої складений акт від 23.05.2007р. № 340/25-1/32186934 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2007р. № 0000232540/0, яким відповідачем на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість були застосовані до позивача штрафні санкції в розмірі 50% в сумі 2264060 грн.00 коп. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 4528120,00грн.
З акту перевірки вбачається, що фінансові санкції були застосовані до позивача за несвоєчасну сплату самостійно узгодженої суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість згідно податкових декларацій № 16120 від 01.11.2005р., № 17379 від 21.11.05р., № 17533 від 02.12.05р., № 17534 від 02.12.05р., № 17532 від 02.12.05р, № 17535 від 02.12.05р, № 17536 від 02.12.05р., № 17538 від 02.12.05р., № 17537 від 02.12.05р, № 17539 від 02.12.05р., № 17540 від 02.12.05р., № 17541 від 02.12.05р.
Сторонами не оспорюється факт подання до податкового органу наведених декларацій і самостійного узгодження позивачем зазначеної в них суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість.
Підпунктом 17.1.7 п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
За правилами п.1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом (2181-14) або іншими законами України.
Строки сплати узгодженого податкового зобов‘язання визначені у п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 наведеного Закону і становлять десять календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
За приписами п.3 ст.9 цього Закону обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно до п.20.1 ст.20, п.21.1 ст. 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.
Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за N 377/8976 (z0377-04) встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
З матеріалів справи вбачаться, що оспореним податковим повідомлення-рішенням відповідачем застосовані штрафні санкції, у тому числі при сплаті позивачем податкових зобов’язань за зовсім інші податкові періоди, податкові зобов’язання яких визначені іншими податковими деклараціями.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку що відповідач безпідставно використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу та нарахував штрафні санкції .
Посилання відповідача на п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки зазначеною нормою не встановлено право чи обов’язок саме податкового органу змінювати податкові зобов’язання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь якими іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) або іншими законами з питань оподаткування.
Висновком № 21\25 судово-економічної експертизи по цій справі було встановлено затримку сплати наведених узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 2308204,37грн. на 5-17 днів. Таким чином, виходячи з вимог п.п.17.1.7 п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" розмір штрафу становить десять відсотків в сумі 230820,44грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції м. Добропілля на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2008 року по справі № 2-а-13/08 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2008 року по справі № 2-а-13/08 залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 червня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 06 червня 2008 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді:
Гаврищук Т.Г.
Сухарьок М.Г.
Арабей Т.Г.