Головуючий у І інстанції Байдак В.Г.

Суддя-доповідач Глущенко Я.Б.Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Бабенка І.І., Межевича М.В.,

при секретарі Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Вінницької області на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 13 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТД" ЛТД до Вінницької міської ради та Комунального підприємства "ВООБТІ" про зобов'язання вчинити дії, -

У липні 2007 року ОСОБА_1 та ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просили визнати незаконною бездіяльність Вінницької міської ради по виконанню рішення Виконкому Вінницької міської ради № 1196 від 01.06.2007 року щодо приватизації окремо стоячої будівлі "Будинок побуту" та зобов'язання відповідачів вчинити відповідні дії для набуття ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД права власності на вищезазначену будівлю. Вимоги позову обґрунтовані тим, що товариство згодне придбати окремо стоячу будівлю "Будинку побуту", проте Вінницька міська рада жодних правових підстав своєї відмови у приватизації не наводить, чим порушує приписи п. 3 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 13 липня 2007 року заявлений позов задоволено: визнано неправомірною бездіяльність Вінницької міської ради по виконанню рішення Виконавчого комітету вінницької міської ради № 1196 від 01.06.2007 року щодо приватизації підприємством у формі ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД окремо стоячої будівлі "Будинок побуту", що розташована у м. Вінниці по вул. Соборній, 64; виключено з переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, які не підлягають приватизації через важливе їх соціально-економічне значення та включено до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом викупу, вищезазначене майно; після встановлення факту отримання Вінницькою міською радою коштів від підприємства у формі ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД згідно затвердженого висновку експерта - ТОВ "Мед інтеграція" ЛТД про вартість об'єкта незалежної оцінки - окремо стоячої будівлі за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 64, загальною площею 2546 кв.м. в сумі 5014816,00 грн. (без врахування ПДВ) визнано за підприємством у формі ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД право власності на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту"; зобов'язано КП "ВООБТІ" здійснити державну реєстрацію права власності на придбане майно.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Перший заступник прокурора Вінницької області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції фактично взято на себе роль державного органу приватизації, що суперечить законодавству України про приватизацію.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої встановлено, що відмова відповідача здійснити продаж окремо стоячої будівлі "Будинку побуту", розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 64, є протиправною, а дії міської ради не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Однак з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів встановлено, що 26.02.2007 року директор підприємства у формі ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД ОСОБА_1 звернувся з листом № 10 до голови Вінницької міської ради Гройсмана В.Б., в якому зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 04.01.1996 року, укладеного між Фондом державного майна у м. Вінниці та підприємством у формі ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД, майно цілісного майнового комплексу ательє "Мода", розташованого в "Будинку побуту" у м. Вінниці по вул. Соборній, 64, приватизовано підприємством шляхом викупу (свідоцтво про право власності від 21.051996 року, реєстраційний № 184). На підставі договору оренди від 12.10.1993 року товариство орендує у Виконавчого комітету Вінницької міської ради відповідну будівлю, а тому у відповідності до ст. 8, п. 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. ст. 2, 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" просив надати згоду на приватизацію будівлі загальною площею 2546 кв.м., розташованої за адресою м. Вінниця, вул. Соборна, 64, шляхом викупу.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1196 від 01.06.2007 року схвалено проект рішення міської ради "Про внесення змін до рішень міської ради від

15.11.2002 року № 139, від 30.03.2007 року № 851", згідно якого заплановано виключити з переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, які

не підлягають приватизації через важливе їх соціально-економічне значення, будівлю "Будинку побуту" та включити його до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом викупу (група А).

Відповідно до плану роботи міської ради чергова сесія мала відбутись 19.06.2007 року, однак дане питання не обговорювалось на сесії міської ради.

Судова колегія вважає, що дії Вінницької міської ради не порушують вимог чинного законодавства, враховуючи наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) цей Закон встановлює правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.

За статтею 2 вказаного Закону об'єктами малої приватизації, зокрема, є цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесені Державною програмою приватизації на 2000-2002 рр., затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) , до групи А.

Відповідно до п. 5 вказаної Програми, група А - це, зокрема, індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном).

Статтею 11 вищезгаданого Закону передбачено, що викуп об'єктів малої приватизації застосовується у разі їх включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Частиною першою статті 7 Закону передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, а також викупу.

Одночасно, ч. 6 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що будівлі соціально-побутового призначення, які обслуговують населені пункти, райони чи мікрорайони у містах, можуть бути у встановленому порядку виключені з переліку об'єктів малої приватизації за рішенням Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв у районах та містах, Фонду майна Автономної Республіки Крим та його представництв, а також за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих Рад відповідного рівня.

Частиною 3 ст. 7 вищезгаданого Закону України передбачено, що включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

На момент звернення позивача з листом до голови Вінницької міської ради, будівля, яку згоден був придбати позивач, була включена до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації.

При цьому, з системного аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що включення об'єкту до відповідного переліку є правом місцевої ради, а не її обов'язком, і вирішення цього питання у даному випадку віднесено Законом виключно до її компетенції.

А тому вирішення судом першої інстанції питання про виключення окремо стоячої будівлі "Будинку побуту" з переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, є порушенням приписів Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) . Судова колегія погоджується з твердженнями апелянта, що такими діями суд фактично перебрав на себе повноваження органу приватизації та вийшов за межі власної компетенції.

Слід також зазначити, що посилання позивачів на проект рішення міської ради "Про внесення змін до рішень міської ради від 15.11.2002 року № 139, від 30.03.2007 року № 851" не можуть братися судом до уваги, оскільки відповідне рішення так і не було прийнято, а проект не є юридичним фактом, що тягне за собою виникнення відповідних прав у ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД та обов'язків у відповідача - Вінницької міської ради.

Не можна також погодитися з висновками суду і щодо процедури проведення приватизації, визначеної оскаржуваним судовим рішенням.

Частиною 4 ст. 7 згаданого Закону встановлено, що покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації, яка має відповідати певним вимогам та до якої мають бути додані передбачені Законом документи.

Звернення позивача з листом до голови Вінницької міської ради з повідомленням про готовність придбати будівлю "Будинку побуту" не відповідає встановленій Законом процедурі і не може розцінюватися як належний доказ ініціації позивачем початку проведення процесу приватизації.

Окрім того, ч. 1 ст. 8 названого Закону передбачено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації, яка, зокрема, включає в себе проведення інвентаризації майна та його оцінку.

Приватизація будівлі "Будинку побуту" у спосіб, визначений судовим рішенням, суперечить зазначеним приписам Закону та свідчить про недотримання передбаченого порядку.

Судовою колегією також враховується, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.

У свою чергу, ч. 1 ст. 21 Закону визначено, що право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.

Суд першої інстанції, ігноруючи зазначені приписи законодавства, визнав за товариством право власності без укладення необхідного у такому випадку договору купівлі-продажу, який є правовстановлюючим документом, що необхідний для реєстрації речового права на нерухоме майно органами державної реєстрації.

При цьому прийняття судового рішення про визнання права власності відбулося під умовою встановлення факту надходження коштів, що є недопустимим для судового рішення, оскільки у випадку такої несплати незрозумілим стає, яке судове рішення взагалі підлягає виконанню та що до чого вирішено спір.

З врахуванням викладених обставин, судова колегія вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та є наслідком хибного розуміння позивачами правового статусу окремо стоячої будівлі "Будинку побуту", а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 13 липня 2007 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 20 червня 2008 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 21 червня 2008 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.