розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові на постанову господарського суду Чернігівської області по справі за позовом СПД ОСОБА_1 до ДПІ у м. Чернігові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

Постановою господарського суду Чернігівської області від 23.03.2007 р. адміністративний позов задоволено повністю. Суд визнав недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 09.02.2006 р. № 0000311720/0, від 07.04.2006 р. № 0000311720/1, від 21.06.2006 р. № 0000311720/2, від 31.08.2006 р. № 0000311720/3. Суд дійшов висновків, що позивач не здійснював поставки товарів та діяльності з придбання товарів (робіт, послуг), а тому посилання ДПІ на порушення абз. 2-3 п.4.7 ст.4 ЗУ "Про податок на додану вартість" необгрунтовані. На думку суду, у СПД ОСОБА_1 повинна оподатковуватися тільки плата за виконання доручення, а не всі кошти, які до нього надходили у зв'язку з виконанням доручення від замовників. Донарахування податкових зобов'язань по ПДВ суд першої інстанції вважав таким, що здійснене без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з цим - неправомірне і застосування штрафних санкцій.

На вказану постанову суду ДПІ у м. Чернігові подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову повністю. Висновки суду про те, що у СПД ОСОБА_1 повинна оподатковуватися тільки плата за виконання доручення, апелянт вважав необгрунтованими, оскільки на його думку позивач не виконував умов договору-доручення, а виступав продавцем всього комплексу послуг. Зазначив, що позивач в повному обсязі включав до обсягу виручки кошти, які надходили на його розрахунковий рахунок за надання транспортно-експедиційних послуг. Податкові повідомлення-рішення апелянт вважав прийнятими у відповідності до приписів податкового законодавства, рішення суду на його думку є таким, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав .

Судом першої інстанції встановлено, що 31.01.2006 р. ДПІ у м. Чернігові складено акт № 57/17-219/2733609294, в якому зроблено висновки про порушення п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6, абз. 2, 3 п. 4.7 ст. 4 ЗУ,,Про податок на додану вартість" (далі - ЗУ "Про ПДВ"). На підставі звзначеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2006 р. № 0000311720/0. Внаслідок адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення прийняті нові: від 07.04.2006 р. № 0000311720/1, від 21.06.2006 р. № 0000311720/2, від 31.08.2006 р. № 0000311720/3.

Позивач укладав з ПП "Убідь", ТОВ "Автек-Фуд", ТОВ "ТК "Укральянс" та СПД ОСОБА_2 договори-заявки на перевезення товару, в яких він вказаний як перевізник (експедитор), складав та підписував акти приймання виконаних робіт з замовниками, виписував їм податкові накладні та виставляв до сплати рахунки-фактури в яких вартість наданих послуг частково оподатковувалась податком на додану вартість за ставкою 0%. а частково за ставкою 20%. отримував на свій розрахунковий рахунок платежі від замовників призначенням яких було ""а транспортно-експедиційні послуги" а також включав отримані суми до документів податкової звітності (податкових декларацій по податку на додану вартість та звітів суб'єкта матого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку).

Між позивачем та СПД ОСОБА_3 15.04.2005 р. був укладений договір доручення, відповідно до якого СПД ОСОБА_3 (довіритель) доручив, а СПД ОСОБА_1 (експедитор) взяв на себе зобов'язання від імені та за рахунок Довірителя вчиняти наступні юридичні дії: укладати з третіми особами (Замовниками) договори перевезення, відповідно до умов яких Довіритель наявними у нього транспортними засобами буде здійснювати перевезення вказаних Замовниками вантажів в міжнародному сполученні; складати і підписувати акти здачі - прийняття наданих послуг та інші документи, які свідчать про виконання перевезень, а також необхідні для їх оплати; отримувати від Замовників та передавати Довірителю кошти за виконані останнім перевезення вантажів.

Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Отже, правові наслідки дій СПД ОСОБА_1 - це створення, зміна та припинення цивільних прав та обов'язків СПД ОСОБА_3

За таких умов судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що фактично позивач не займався діяльністю по наданню транспортно-експедиційних послуг. Укладаючи з вказаними в акті перевірки суб'єктами господарювання договори - заявки на перевезення вантажів, він діяв як повірена особа СПД ОСОБА_3 згідно договору доручення від 15.04.2005р.

Вказане також підтверджується довідкою від 19.06.2008 р. вих. 19/06 виданою ОСОБА_3, відповідно до якої останній в травні - липні 2005 р. на виконання доручення СПД ОСОБА_1 від імені СПД ОСОБА_3 уклав договори-заявки з ПП "Убідь", ТОВ "Автек-Фуд", ТОВ ТК "Укральянс", СПД ОСОБА_2 Послуги з перевезення вантажів по вказаним договорам - заявкам надав СПД ОСОБА_3, що підтведжується міжнародними товарно-транспортними накладними СМR №№ 0799925,0799929,0799940,0799955,0799911,0799996,0799991. .Грошові кошти за вказані перевезення вантажів від замовників отримував СПД ОСОБА_1 та передавав СПД ОСОБА_3 На даний час заборгованості зі сплати вказаних коштів СПД ОСОБА_1 перед СПД ОСОБА_3 немає.

На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що у позивача мала оподатковуватися тільки плата за виконання доручення, яку згідно договору доручення від 15.04.2005 р., він мав отримати від довірителя, а не всі отримані від замовників кошти. Тому суд погоджується з висновками про неправомірність донарахування ПДВ за ставкою 20 % по операціям з поставки транспортних послуг за межами державного кордону, які фактично здійснювалися СПД ОСОБА_3

Необгрунтованими є посилання ДПІ на порушення позивачем абз. 2,3 п.4.7 ст.4 ЗУ "Про ПДВ". Відповідно до вказаних норм у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом (168/97-ВР) . Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону (168/97-ВР) , а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Відповідно до абз. 3 п.4.7 ст.4 ЗУ "Про ПДВ" у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставки в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставки інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Положення абз. 2,3 п.4.7 ст.4 ЗУ "Про ПДВ" регулюють податкові відносини, в яких має місце поставка товарів або придбання товарів (робіт, послуг). Позивач не здійснював діяльності з поставки товарів та діяльності з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи, а тому посилання податкового органу на порушення ним абз. 2 та 3 п.4.7 ст.4 ЗУ "Про ПДВ" не грунтуються на нормах закону.

Суд першої інстанції дійшов правильних висновків про безпідставність висновків відповідача про виникнення у позивача податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 1811,67 грн. по операції з поставки транспортних послуг ТОВ "ТК "Укральянс" згідно договору - заявки від 05.07.2005р.

Судом правильно зазначено, що договір-заявка від 05.07.2005 р. був укладений з ТОВ "ТК "Укральянс" позивачем від імені СПД ОСОБА_3, а тому у нього не могло виникнути податкових зобов'язань по операції з поставки транспортних послуг в міжнародному сполученні, оскільки відповідні послуги повинен був надати безпосередньо СПД ОСОБА_3

Судом першої інстанції встановлено, що гроші в сумі 10870,00 грн. були повернуті ТОВ "ТК "Укральянс" згідно платіжних доручень від 10.11.2005р. № 341, від 07.12.2005р. № 356. від 08.02.2006р. № 383, оскільки рейс не відбувся.

На підставі наведеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норми матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд