ВИЩИЙ  АДМIНIСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

                              УХВАЛА

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     07 березня 2007 року    м. Київ

                          Колегія суддів

         Вищого адміністративного суду України в складі:

 Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана

                              I.В.,

     провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою  ОСОБА_1  на  ухвалу
судді апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2004 року у справі
за  позовною  заявою  ОСОБА_1  до  Київського   міського   голови,
Київської міської державної адміністрації  про  скасування  рішень
міськдержадміністрації, -

                           встановила:

     В березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду  із  зазначеним
позовом, в якому вказував, що приймаючи рішення про підвищення цін
на продовольчі та  промислові  товари  відповідач  перевищив  свої
повноваження,  оскільки  такі  рішення  суперечать   затвердженому
Верховною  радою  України  прожитковому  мінімуму   та   порушують
законодавство про соціальний захист населення.

     Ухвалою судді апеляційного суду м. Києва від 29 березня  2004
року  позовну  заяву  ОСОБА_1   направлено   за   підсудністю   до
Печерського районного суду м.  Києва.

     В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись  на  порушення  норм
процесуального права, просив вказане судове рішення скасувати.

     Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

     Згідно з ч. 3 ст. 211  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  підставами
касаційного оскарження судового рішення  є  порушення  судом  норм
матеріального чи процесуального права.

     Відповідно до ч.3 ст.  220-1  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і  залишає  рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

     Ухвалюючи рішення про направлення за підсудністю до районного
суду позовної заяви ОСОБА_1, суд обгрунтовано дійшов висновку  про
те, що у відповідності з вимогами ст.ст. 123, 125 ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
         року всі справи, що  підлягають  вирішенню  в  порядку
цивільного судочинства, розглядаються районними  судами  і  позови
повинні пред'являтися за місцем знаходження відповідача.

     Доводи  касаційної  скарги  зазначений   висновок   суду   не
спростовують та до уваги взятими бути не можуть.

     Керуючись  ст.ст.  220,  220-1,   224,   230,   231   Кодексу
адміністративного  судочинства   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,    колегія
суддів, -

                            ухвалила:

     Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу
судді апеляційного суду м.  Києва  від  29  березня  2004  року  -
залишити без змін.

     Ухвала   набирає  законної  сили  з  моменту   підписання   і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених  ст.  237  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .

     Судді:  (підписи) 

     З оригіналом згідно

     Суддя