ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2007 року м. Київ
КОЛЕГIЯ СУДДIВ
Вищого адміністративного суду України в складі :
головуючого-судді Панченка О.Н.,
суддів: Ліпського Д .В., Кобилянського М.Г., Панченка О.I.,
Фадєєвої Н.М.,
при секретарі Мацюк Т.С.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у закритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за касаційною
скаргою Головного управління МВС України в АР Крим на рішення
апеляційного суду АР Крим від 24 грудня 2003 року у справі за
позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в АР Крим
(далі - ГУ МВС України в АР Крим), Державного казначейства України
та Управління Державного казначейства в АР Крим про поновлення на
посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та
відшкодування моральної шкоди,-
встановила:
У березні 2003 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом
до ГУ МВС України в АР Крим про поновлення на посаді IНФОРМАЦIЯ_1
Відділу внутрішніх справ по боротьбі з відмиванням коштів УБОЗ ГУ
МВС України в АР Крим, стягнення заробітної плати за час
вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в розмірі 50
0000 грн., вважаючи неправомірним наказ ГУ МВС України в АР Крим
НОМЕР_1 від 26.09.2002 року про його звільнення з органів
внутрішніх справ за п. 64-"є" Положення про проходження служби
рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Свої вимоги мотивував тим, що наказ НОМЕР_2 від 20.06.2002
року, який став підставою для звільнення є неправомірним згідно
ст. 28 гл.5 Дисциплінарного Статуту, оскільки службова перевірка
проводилась і видавався наказ в період його хвороби і звільнення
від роботи по лікарняному листку.
Крім того, відповідач не прийняв до уваги, що звільнення з
роботи являється крайнім заходом дисциплінарного стягнення і
застосовується за систематичне порушення трудової дисципліни, чого
в дійсності не було. Виявлені порушення порядку ведення
секретного діловодства не могли бути підставою для звільнення за
п. 64-"є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким
складом органів внутрішніх справ України. Посилання в наказах на
втрату ним пильності, ведення довготривалих неділових стосунків з
раніше судимим ОСОБА_2, вживання з ним спиртних напоїв не
грунтуются на доказах.
Заподіяння моральної шкоди пов'язує з моральними і фізичними
стражданнями які переніс після звільнення і просив її стягнути на
підставі ст. 56 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Також просив поновити пропущений строк на звернення до суду,
мотивуючи його поважними причинами.
Рішенням апеляційного суду Автономної республіки Крим від 24
грудня 2003 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Наказ НОМЕР_1 від 26 вересня 2002 року в.о. начальника ГУ МВС
України в АР Крим про звільнення ОСОБА_1 із органів внутрішніх
справ за п.64-"є" Положення про проходження служби рядовим і
начальницьким складом органів внутрішніх справ України з посади
IНФОРМАЦIЯ_1ВВД відділу по боротьбі з відмиванням коштів УБОЗ
ГУМВС України в АР Крим визнаний неправомірним.
Зобов'язано начальника ГУ МВС України в АР Крим поновити
ОСОБА_1 в органах МВС України в АР Крим на посаді IНФОРМАЦIЯ_1ВВД
відділу по боротьбі з відмиванням коштів УБОЗ ГУМВС України в АР
Крим і виплатити йому середній заробіток за час вимушеного
прогулу.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1
моральну шкоду в розмірі 10000 грн. шляхом списання вказаної суми
зі спільного рахунку дохідної частини Державного бюджету
Національним банком України. Витрати по стягненню державного мита
в частині стягнення моральної шкоди віднесені на рахунок держави.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі ГУ МВС України в АР Крим просить
скасувати ухвалене в справі рішення, посилаючись на неправильне
застосування апеляційним судом норм матеріального та
процесуального права, неналежне з'ясування дійсних обставин справи
і провадження по справі закрити.
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення
колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного
суду АР Крим від 24 грудня 2003 року законним, обгрунтованим та
об'єктивним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, відповідно до чинного законодавства України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в
судове засідання, перевіривши правильність застосування судом
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.202 ЦПК України / в редакції 1963 року/
рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 221 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Поновляючи ОСОБА_1 на роботі, суд апеляційної інстанції
правильно виходив із того, що його звільнення з органів внутрішніх
справ України на підставі ст. 64 п. "є" Положення про проходження
служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з
26 вересня 2002 року було незаконним.
При вирішенні спору судом апеляційної інстанції не було
дотримано вимоги цивільного процесуального закону щодо
інстанційної підсудності даної справи, разом з тим судом
всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надано
їм належну правову оцінку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
яка була чинною на час вирішення справи судом апеляційної
інстанції - не може бути скасовано правильне по суті рішення суду,
інші випадки порушення або неправильного застосування норм
процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення
суду права лише за умови, якщо ці порушення призвели до
неправильного вирішення справи.
Наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не
спростовують.
Посилання касатора на неправильну оцінку доказів не можуть
прийматися до уваги, оскільки ці питання не входять до компетенції
суду касаційної інстанції.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постановлене в
справі судове рішення відповідає вимогам закону і підстави для
його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 12, 220, 221, 224, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Головного управління МВС України в АР Крим
залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Автономної республіки Крим від 24
грудня 2003 року - без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає, за винятком випадків, передбачених ст. 237
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
Судді