ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Співака В.I.
суддів: Білуги С.В.
Гаманка О.I.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Проценко О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу
управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.
Сімферополя Автономної Республіки Крим на рішення Залізничного
районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від
15.07.05 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки
Крим від 07.02.06 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії
управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.
Сімферополя Автономної Республіки Крим, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2005 року ОСОБА_1. звернувся до Залізничного
районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим зі
скаргою на дії управління Пенсійного фонду України в Залізничному
районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя
Автономної Республіки Крим від 15.07.05 року скаргу ОСОБА_1. було
задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від
07.02.06 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду
України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної
Республіки Крим було залишена без задоволення, а рішення
Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки
Крим від 15.07.05 року - без змін.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в
Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим не
погоджуючись з даними рішеннями, посилається на допущені судами
порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення
Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки
Крим від 15.07.05 року та ухвалу апеляційного суду Автономної
Республіки Крим від 07.02.06 року та постановити нове рішення,
яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, заперечення
на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої
та апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів
вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
тимчасово, до прийняття відповідного закону, період
роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та
місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього
Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до
страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених
законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. При цьому, пільгове
вирахування стажу, встановлене Указом Президії Верховної Ради СРСР
від 1.08.1945 р., поширювалось тільки на робітників, які уклали
письмові договори про роботу на Крайньої Півночі і місцевостях,
прирівняних до районів Крайньої Півночі, на строк не менш як три
роки. За час з 1 березня 1960 року пільги щодо вирахування стажу
надавались робітникам, які були переведені, направлені або
запрошені на роботу у райони Крайньої Півночі і місцевості,
прирівняні до цих районів, із інших областей країни, якщо вказані
робітники уклали трудові договори про роботу у цих районах на
строк 5 років. Пільги надавались також особам, яки прибули у
райони Крайньої Півночі та прирівняних до них районів з власної
ініціативи, та які уклали строкові трудові договори. Суди дійшли
вірного висновку, що підставою для кратного вирахування стажу
роботи у районах Крайньої Півночі та прирівняних до них районів,
можуть бути не тільки письмові договори, але і будь-які інші
документи, які підтверджують поширення на робітників пільг,
передбачених вищевказаними Указами Президії Верховної Ради СРСР.
Як вбачається з рішень судів, ОСОБА_1. надані архівні
довідки про розмір його заробітної платні, у яких вказано, що йому
виплачувався районний коефіцієнт 70%, північна надбавка 50% та
районний коефіцієнт 1,8, чим підтверджується, що на ОСОБА_1.
поширювалися пільги встановлені для працівників, які працюють в
умовах Крайньої Півночі.
Таким чином, судами правильно дана правова оцінка обставин по
справі, правильно застосовані норми матеріального права при
прийнятті рішень, а тому касаційну скаргу управління Міністерства
внутрішніх справ України в Житомирській області слід залишити без
задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим
залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м.
Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15.07.05 року та ухвалу
апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.06 року у
справі за скаргою ОСОБА_1 на дії управління Пенсійного фонду
України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки
Крим - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I. Співак
судді: С.В. Білуга
О.I. Гаманко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
Згідно з оригіналом суддя В.I. Співак