ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Iменем України
13 березня 2007 р. Справа №49/159
к/с № К-19925/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайко А.I.
Нечитайла О.М.
Рибченко А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ткачук Н.В.
за участю представників:
позивача: не з'явились
відповідача: Куліченко М.В.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
17.05.2006 року
та постанову Господарського суду м. Києва від 12.01.2006 року
у справі № 49/159
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Українська сировина ЛТД"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.
Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська сировина
ЛТД" (далі - позивач ТОВ "Українська сировина ЛТД") у вересні 2005
року звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000312308/0 та
№0000032238/0 від 05.09.2005 року.
Постановою Господарського суду м. Києва від 12.01.2006 року
позов ТОВ "Українська сировина ЛТД" задоволено: визнано недійсними
податкові повідомлення - рішення за №0000312308/0 та №0000032238/0
від 05.09.2005 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
17.05.2006 року постанову Господарського суду м. Києва від
12.01.2006 року у справі №49/159 залишено без змін.
Не погоджуючись з вищезгаданими рішеннями, Державна податкова
інспекція у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач ДПI у
Печерському районі м. Києва) подала касаційну скаргу до Вищого
адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року та
постанову Господарського суду м. Києва від 12.01.2006 року по
справі №49/159 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову
ТОВ "Українська сировина ЛТД" відмовити, вказуючи на порушення
судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: п.
1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що Державною податковою інспекцією у печерському районі м. Києва
проведено позапланову документальну перевірку ТОВ "Українська
сировина ЛТД" з питання достовірності заявленого до відшкодування
податку на додану вартість за липень, серпень 2004 року, за
результатами якої складено акт 05.09.2005 року
№38/23-8/7-19122065. В даному акті зазначено порушення вимог п.
1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
тому заявлена ТОВ "Українська сировина ЛТД" до відшкодування сума
ПДВ за серпень 2004 року підлягає зменшенню на 53 667 грн.
Враховуючи, що на момент перевірки товариству відшкодовано ПДВ за
серпень 2004 року в сумі 293 324 грн. підприємству донараховано
ПДВ в сумі 53 667 грн. та на підставі ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, передбачено
застосування та стягнення штрафних санкцій за серпень 2004 року.
Винесені в результаті перевірки податкові
повідомлення-рішення від 05.09.2005 року №0000312308/0 та
№0000032238/0 є предметом розгляду даної справи.
Податковим повідомленням-рішенням №0000312308/0 від
05.09.2005 року податкова інспекція позивачу встановила завищення
суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за
серпень 2004 року у розмірі 53 667,00 грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 05.09.2005 року
№0000032238/0 до позивача застосовано штрафні санкції з ПДВ у
розмірі 26 833,00 грн.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга
відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення суди першої та апеляційної інстанції
виходили з того, що спірні податкові повідомлення-рішення
№0000312308/0 та №0000032238/0 від 05.09.2005 року прийняті
податковим органом із порушенням норм податкового законодавства,
оскільки за результатами виконання договірних зобов'язань між ТОВ
"Українська сировина ЛТД" (покупець) та ТОВ "Беванда-Iтальяна"
(продавець), останнє видало на користь позивача податкові
накладні. Податкова накладна, в свою чергу, є документом, який
підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у складі
ціни товару.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем
(покупець) та ТОВ "Беванда-Iтальяна" (продавець) було укладено
договір від 03.06.2004 року б/н, за яким продавець зобов'язувався
передати покупцю майно та виконати пов'язані з ним роботи, а
покупець зобов'язаний був прийняти це майно та виконати пов'язані
з ним роботи й сплатити їх.
На виконання договору, продавець виписав видаткову накладну
від 08.09.2004 року №РН-0000002 на загальну суму 465 000,00 грн. у
т.ч. ПДВ 77 500,00 грн.; податкові накладні від 03.06.2004 року №7
на загальну суму 102 000,00 грн.; у т.ч. ПДВ у сумі 17 000,00
грн.; від 09.08.2004 року №10 на загальну суму 322 000,00 грн., у
т.ч. ПДВ 53 666,67 грн.; від 08.09.2004 року №13 на загальну суму
41 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 6 833,33 грн.; покупець оплатив товар
шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.
Суму податку на додану вартість за серпень 2004 року згідно
отриманої від продавця податкової накладної у серпні 2004 року,
позивач включив до складу податкового кредиту у серпні 2004 року,
що підтверджується декларацією з податку на додану вартість.
Крім того, ТОВ "Беванда-Iтальяна" є посередником, а
постачальником товару є ПП "Технолог"
Однак, в ході перевірки ПП "Технолог" відповідачем
встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться,
тому не вдалося провести його перевірку.
Виходячи з цього, відповідач вважає, що відсутнє джерело
відшкодування податку на додану вартість з бюджету у сумі 53
667,00 грн. ТОВ "Українська сировина ЛТД".
Відповідно до пункту 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит - це сума, на яку
платник податку має право зменшити податкове зобов'язання
зв'язного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права
платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення
першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрах унків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом
прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - сума,
що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з
надмірною сплатою податку, у випадках, визначних цим законом.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті
податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні
наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою
для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на
додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені
законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі
документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи судами першої та
апеляційної інстанції встановлено наявність податкових накладних
виписаних Товариством "Беванда - Iтальяна" на оплату позивачем
товару.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
приходить до висновку, що порушень норм матеріального та
процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування
рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №49/159 не
встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
17.05.2006 року та постанову Господарського суду м. Києва від
12.01.2006 року у справі № 49/159 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Нечитайло О.М.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Голубєва Г.К.