№ К-22324/06 ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.03.2007р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. I.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Рибченка А. О.,
Степашка О. I.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційні скарги Роздільнянської міжрайонної
державної податкової інспекції Одеської області та Державного
казначейства України
на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області
від 28.12.2004р. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від
06.07.2005р. у справі № 2-642/2004
за позовом ОСОБА_1
до:
1) Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції
Одеської області,
2) Державного казначейства України,
за участю прокурора Роздільнянського району Одеської області
про визнання неправомірними дій, відшкодування матеріальної
та моральної шкоди,
за участю представників:
позивача - не з'явились,
відповідача-1 - Копанський С. А.,
відповідача-2 - не з'явились,
прокуратури Роздільнянського району Одеської області - не
з'явились,
Генеральної прокуратури України - Кудінов Ю. М.,
встановив:
ОСОБА_1подав позов (з наступними змінами і доповненнями) про
визнання неправомірними дій Роздільнянської міжрайонної державної
податкової інспекції Одеської області, пов'язаних з: незаконним
проведенням огляду та вилученням належного йому часнику загальною
вартістю 116 600 грн., орендованих автомобілів "Урал" -
реєстраційні номери НОМЕР_1 і НОМЕР_2; неповернення часнику за
рішенням суду, що призвело до його псування; незаконним
адміністративним затриманням і незаконним притягненням до
адміністративної відповідальності; стягнення в зв'язку з цим з
державного бюджету 116 600 грн. матеріальної шкоди в розмірі
вартості неповернутого часнику, 1 400 грн. вартості втрачених
запчастин до автомобілів в зв'язку з їх розкомплектацією, 183 744
грн. неотриманого прибутку, 10 000 грн. витрат на лікування,
юридичну допомогу, поїздки та ін., 1 184 627 грн. 20 коп.
моральної шкоди на підставі ст. ст. 55, 56 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. ст. 11, 13, 16, 23, 276, 280, 386, ч. 2 ст.
1167, ст. ст. 1173, 1174, ч. ч. 6, 7 ст. 1176 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди,
завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання,
досудового слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від
28.12.2004р. у справі № 2-642/2004 позов задоволено частково;
визнано неправомірними дії посадових осіб Роздільнянської
міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області по
проведенню огляду і вилученню, незабезпеченню схоронності
належного позивачу майна - вантажу часнику в кількості 21 200 кг.,
несвоєчасному поверненню орендованих автомобілів "Урал" д/н
НОМЕР_1, НОМЕР_2, незаконному притягненню позивача до
адміністративної відповідальності; стягнуто з Державного бюджету
України через Державне казначейство України на користь позивача
116 600 грн. матеріальної шкоди, 200 000 грн. моральної шкоди та 8
106 грн. витрат по оплаті юридичних послуг адвоката; в решті
позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване відсутністю в працівників МВПМ ДПI
в Роздільнянському районі підстав для затримання автомобілів і
вантажу позивача; проведенням огляду вантажу і автомобілів на
місці затримання в порушення ст. 127 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
без
понятих; складенням протоколу огляду та затримання в порушення ст.
ст. 256, 268 КпАП України за відсутності позивача та не надіслання
копії даного протоколу на його адресу; неправомірним та незаконним
порушенням проти позивача справи про адміністративне
правопорушення і, як наслідок, незаконним вилученням в нього
часнику та автомобілів; безпідставністю не виконання
відповідачем-1 постанови Роздільнянського районного суду від
20.05.2004р. в частині повернення позивачу часнику; протиправною
бездіяльністю відповідача-1 щодо забезпечення умов схоронності
часнику, в результаті чого останній став непридатним для
споживання на не підлягаючим поверненню; правомірністю вимог про
відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 116 600 грн; не
наданням позивачем доказів на підтвердження стягнення суми
неотриманого прибутку, витрат на лікування, поїздок та вартості
втрачених запчастин до автомобілів; завданням неправомірними діями
відповідача-1 позивачу моральної шкоди, яка, враховуючи конкретні
обставини справи, підлягає відшкодуванню в розмірі 200 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06.07.2005р.
рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від
28.12.2004р. у справі № 2-642/2004 змінено; виходячи із
встановлених обставин спричинення позивачу моральної шкоди,
характеру і ступеню страждань ухвалено зменшити її розмір з 200
000 грн. до 100 000 грн.; в іншій частині рішення залишено без
змін у зв'язку з повним і всебічним встановленням обставин справи,
вірною правовою оцінкою поданих доказів та дотриманням норм
матеріального і процесуального права.
Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція
Одеської області, не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями
першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій
просить їх змінити, ухвалити нове рішення про відмову в позові
повністю посилаючись на порушення норм ч. 2 ст. 1167, ч. 4 ст.
1176 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, п. 12 ст. 10, ст. 22 Закону України
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, ст. 5, п. 1
ч. 1 ст. 6, п. 2 ст. 7 Закону України "Про оперативно-розшукову
діяльність" ( 2135-12 ) (2135-12)
, ст. ст. 5, 7, 22 Закону України "Про
якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини"
( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
, ст. ст. 1, 5 Закону України "Про вилучення з обігу,
переробку, утилізацію, знищення або подальше використання
неякісної та небезпечної продукції" ( 1393-14 ) (1393-14)
.
Державне казначейство України, не погоджуючись із зазначеними
рішеннями судів попередніх інстанцій, подало касаційну скаргу в
якій просить їх скасувати та відмовити позивачу щодо відшкодування
шкоди з Державного бюджету України через Державне казначейство
України посилаючись на неприйняття судами до уваги норми ст. ст.
24, 95, 96 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. ст. 1166, 1167,
1176 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 4 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
, Закону України "Про Державний бюджет України на 2005
рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
, Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
В запереченнях на касаційну скаргу Державного казначейства
України Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція
Одеської області просить відмовити в її задоволенні в частині
відмови позивачу щодо відшкодування шкоди з Державного бюджету
України через Державне казначейство України у зв'язку з
необгрунтованістю та невідповідністю обставинам справи.
Позивачем та прокуратурою Роздільнянського району Одеської
області заперечення на касаційну скаргу не надані.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення
представників Роздільнянської міжрайонної державної податкової
інспекції Одеської області та Генеральної прокуратури України
Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що
касаційні скарги не підлягають задоволенню по слідуючим доводам та
мотивам.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою
Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.05.2004р.
припинено провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1
про вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 164 КпАП
України, а також постановою МВПМ ДПI в Роздільнянському районі від
04.05.2004р. та постановою Прокуратури Роздільнянського району
Одеської області від 11.05.2004р. відмовлено, відповідно, в
порушенні кримінальної справи по факту затримання автомобілів з
вантажем часнику і в порушенні кримінальної справи по відношенню
до ОСОБА_1 по ст. ст. 342, 345 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у зв'язку з
відсутністю в його діях складів правопорушення та злочинів.
Оцінивши матеріали справи суд першої інстанції, з чим
погодився суд апеляційної інстанції, на підставі ст. 56
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. ст. 24, 1166, п. 6 ст.
1176 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 56 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
дійшов вірного висновку про визнання неправомірними дій
посадових осіб Роздільнянської міжрайонної державної податкової
інспекції Одеської області по проведенню огляду і вилучення,
незабезпечення схоронності належного позивачу майна - вантажу
часнику в кількості 21 200 кг. і несвоєчасному поверненню
орендованих автомобілів "Урал" д/н НОМЕР_1, НОМЕР_2, та
незаконному притягненню позивача до адміністративної
відповідальності.
Враховуючи встановлені обставини, за яких була спричинена
шкода позивачу, характер і ступінь завданих йому страждань
незаконними діями посадових осіб відповідача-1, Вищий
адміністративний суд України на підставі параграфу 1 глави 82 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
погоджується з висновком суду апеляційної
інстанції про необхідність відшкодування на користь позивача
моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм
матеріального права, підстави для зміни чи скасування судових
рішень першої та апеляційної інстанцій відсутні, а вимоги
відповідачів є необгрунтованими та такими, що задоволенню не
підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224,
230, 231, 254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ухвалив:
1. Залишити касаційні скарги Роздільнянської міжрайонної
державної податкової інспекції Одеської області та Державного
казначейства України без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду
Одеської області від 06.07.2005р. у справі № 2-642/2004 - без
змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1
ст. 238 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. I.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Степашко О. I.
(підпис) Федоров М. О.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України Брайко А. I.