ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2007 р. № К-9975/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Бившевої Л.I.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Сорокіній Л.В.
за участю представників:
позивача: Жаворонков С.М., дов. № 41653/10/10-039 від
12.10.2006 р.
відповідача 1: не з'явились
відповідача 2: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.
Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 16.08.2005 р.
та рішення господарського суду Дніпропетровської області від
28.04.2005 р.
у справі № 38/32 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі
м. Дніпропетровська
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга"
2. Закритого акціонерного товариства "Нікопольський ливарний
завод"
про визнання договору недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.
Дніпропетровська звернулась до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним
договору постачання № 2511-03 від 25.11.2003 р., укладеного між
ТОВ "Агроліга" та ЗАТ "Нікопольський ливарний завод".
В процесі розгляду справи позивач доповнив свої вимоги,
просив визнати недійсним вказане господарське зобов'язання в
частині поставки на суму 3 019 500 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на
укладення договору з метою завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, а саме, приховування доходів від оподаткування, який
відповідно до ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
слід визнати недійсним.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
28.04.2005 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р., в задоволенні
позову відмовлено.
Судові рішення обгрунтовані тим, що ДПI у Жовтневому районі
м. Дніпропетровська не було доведено обставин щодо наявності у
сторін на час укладання договору мети, направленої на приховування
доходів від оподаткування; натомість в матеріалах справи присутні
акти перевірки, в яких відображено факт сплати відповідачами
податків при виконанні спірної угоди.
Не погоджуючись з рішенням та постановою судів першої та
апеляційної інстанцій, ДПI у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати вищевказані
судові рішення з мотивів неправильного застосування норм
матеріального права та винести нове рішення, яким повністю
задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги
касаційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що між ТОВ "Агроліга" (далі в тексті - відповідач 1)
та ЗАТ "Нікопольський ливарний завод" (далі в тексті - відповідач
2) було укладено договір постачання № 2511-03 від 25.11.2003 р.
Відповідно до умов вказаного договору постачальник
(відповідач 2) зобов'язується передати, а покупець (відповідач 1)
прийняти та оплатити товар за найменуванням, кількості, якості,
комплектності, ціні згідно накладних. Якість товару повинна
відповідати діючим ГОСТам і ТУ (п. 1.2 спірної угоди).
Як встановлено судами, накладна на відпуск
товарно-матеріальних цінностей № 09-1/04/04 від 09.04.2004 р.
засвідчує відпуск заслонки пічної для термообробки лиття і поковок
в кількості 250 штук на загальну суму 3 019 500 грн., в тому числі
податок на додану вартість 503 250 грн.
Реалізація товару підтверджена податковою накладною №
45-25-11-03 від 25.11.2003 р. Дана податкова накладна в повному
обсязі включена до книги обліку продажу товарів у листопаді 2003
р., підсумкові дані якої перенесені до податкової декларації з
податку на додану вартість за листопад 2003 р. Оплата отримана
через розрахунковий рахунок на загальну суму 6 039 000 грн.
Відповідно до представлених документів перевіряєме
підприємство являється виробником відвантаженої продукції. Так
зазначено в довідці Нікопольської ОДПI "Про результати зустрічної
перевірки даних ЗАТ "Нікопольський ливарний завод" з питань
взаємовідносин з ТОВ "Агроліга" в листопаді 2003 р."
Вказана операція знайшла своє відображення в акті перевірки
ТОВ "Агроліга" від 21.04.2004 р. "Про результати перевірки ТОВ
"Агроліга" з питань правильності суми податку на додану вартість,
заявленої до відшкодування з бюджету по декларації за листопад
2003 р.".
Таким чином, суди дійшли висновку, що оспорюваний договір
містить всі необхідні умови, відносно форми угоди, її змісту,
посилання на ГОСТ та технічні умови предмету договору. Матеріали
справи містять дані, які засвідчують виконання угоди, сплату по
ній, відсутність претензій сторін по невиконанню угоди,
відсутність даних по наявності претензій третіх осіб при виконанні
договору.
Відповідно до ст. 207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
господарське
зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з
метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б
одним з них господарської компетенції (спеціальної
правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або
відповідного органу державної влади визнано судом недійсним
повністю або в частині.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України поділяє
правову позицію господар ських судів першої та апеляційної
інстанцій, що питання відповідності технічним умовам та якості
продукції проданого товару, не мають нічого спільного з правовим
обгрунтуванням позовних вимог, які базуються на підставі ст. 207
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, оскільки вказана норма потребує доведення
наявності у сторони мети, що завідомо суперечить інтересам держави
та суспільства. Позивачем же не було доведено наявність тих
обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною та
настання юридичних наслідків, передбачених ст. 208 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
Предметом доказування у даній справі є наявність у сторін на
час укладення спірної угоди мети на приховування доходів від
оподаткування.
Проте, як встановлено судами, матеріали справи містять акти
перевірки, в яких відображено факт сплати відповідачами податку
при виконанні спірної угоди.
Посилання позивача на те, що умисел відповідача 1 при
укладенні оскаржуваної угоди вбачається у включенні у податковий
кредит суми податку на додану вартість за угодою, та заявленні до
відшкодування з бюджету податку на додану вартість в сумі 524 811
грн., який надалі використовувався шляхом погашення податкового
зобов'язання за податковим векселем при імпорті пшениці, не мають
під собою підстав, які б дозволили визнавати недійсною оскаржувану
угоду.
Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги
стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
28.04.2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 16.08.2005 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.I.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Бившева Л.I.
(підпис) Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Рибченко А.О.