ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     14 березня 2007 року  м. Київ

     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:

     суддів:  Бутенка В.I.,

     Сороки М.О. (доповідача),

     Штульмана I.В.,

     Лиски Т.О.,

     Панченка О.I.,

     провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи   за  скаргою  ОСОБА_1  на  дії  Державної
податкової   інспекції   у  Здолбунівському   районі   Рівненської
області (далі - ДПI),

                           встановила:

     У грудні 2003 року скаржниця звернулась до суду із скаргою на
бездіяльність ДПI. Свої вимоги мотивувала тим, що вона  звернулась
із заявою  до  відповідача  у  якій  зазначала,  що  згідно  своїх
релігійних переконань і на підставі  ст.  1  Закону  України  "Про
державний реєстр фізичних  осіб  -  платників  податків  та  інших
обов'язкових платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
         відмовляється від присвоєного
їй проти волі ідентифікаційного номера та просила ліквідувати  цей
номер і залишити за нею  раніше встановлену форму обліку платників
податків та обов'язкових платежів, але в задоволенні її заяви було
відмовлено.   Вважаючи   зазначені   дії    суб'єкта    оскарження
незаконними, такими, що порушують її конституційні права,  просила
задовольнити скаргу.

     Рішенням Здолбунівського районного суду від  2  березня  2004
року, залишеним без змін  ухвалою  апеляційного  суду  Рівненської
області від 22 квітня 2004 року,  скаргу  задоволено.  Зобов'язано
ДПI зробити в паспорті ОСОБА_1 відмітку про те, що вона має  право
здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

     У касаційній скарзі ДПI, посилаючись на порушення судами норм
матеріального права, просить судові рішення скасувати.

     Згідно ч. 3 ст.  211  Кодексу  адміністративного  судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
          (далі  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        )  підставами
касаційного оскарження судового рішення  є  порушення  судом  норм
матеріального чи процесуального права.

     Відповідно до вимог  ст.  220  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд
касаційної інстанції перевіряє  правильність  застосування  судами
першої   та   апеляційної   інстанцій   норм   матеріального    та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не  може
досліджувати  докази,  встановлювати   та   визнавати   доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені  в  судовому   рішенні,   та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

     Встановлено  і  це  вбачається  з   матеріалів   справи,   що
оскаржувані рішення ухвалені з додержанням  норм  матеріального  і
процесуального права та відсутні передбачені ст. 227  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
         підстави для їх обов'язкового скасування.

     Враховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.

     Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223,  224,  230,  231  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів,

                            ухвалила:

     Касаційну   скаргу   Державної   податкової    інспекції    у
Здолбунівському    районі   Рівненської   області   залишити   без
задоволення,  а  рішення  Здолбунівського  районного  суду  від  2
березня 2004 року і ухвалу апеляційного суду  Рівненської  області
від 22 квітня 2004 року - без змін.

     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.

     Судові рішення Вищого  адміністративного  суду  України,  які
ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути  оскаржені
лише за винятковими  обставинами  протягом  одного  місяця  з  дня
відкриття таких обставин шляхом  подачі  скарги  безпосередньо  до
Верховного Суду України.

     Судді: (підписи)

     З оригіналом згідно

     Суддя: