К/скарга №К-15460/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.03.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого судді Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Рибченка А.О.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: Охнарович Н.В.
відповідача 1: Пилипенка П.М., Горда В.В.
відповідача 2: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дочірнього підприємства "Любич-Кременчук"
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 14.03.2006 р.
у справі № 10/77
за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової
інспекції
до 1. Дочірнього підприємства "Любич-Кременчук"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірмакс"
про визнання угоди недійсною, -
ВСТАНОВИВ:
Кременчуцька ОДПI у Полтавській області звернулась до суду з
позовом до ДП "Любич-Кременчук" та ТОВ "Вірмакс" про визнання
недійною угоди на постачання свинини в кількості 44000 кг. та
стягнення з ДП "Любич-Кременчук" на користь держави 258720,00
грн..
Рішенням Господарського суду Полтавської області від
29.11.-01.12.2005 р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 14.03.2006 р. рішення місцевого
господарського суду скасовано, позов задоволено повністю. Визнано
недійсною угоду, укладену між відповідачами, стягнуто з
відповідача-1 в доход Держбюджету все одержане за договором на
суму 258720 грн., зобов'язано відповідача-2 повернути
відповідачу-1 все отримане за договором на суму 258720 грн.
Постанова мотивована тим, що спірна угода укладена з метою
завідомо суперечною інтересам держави та суспільства за наявності
умислу у одного із учасників договірних правовідносин - ТОВ
"Вірмакс".
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
відповідача-1, у якій ставиться питання, з врахуванням уточнень,
про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в
силі рішення місцевого господарського суду, з підстав
неправильного застосування норм матеріального права.
Доводи скарги обгрунтовані тим, що на момент укладання та
виконання спірної угоди ТОВ "Вірмакс" було повністю право- та
дієздатним. Саме лише припинення юридичної особи та скасування
його державної реєстрації не є підставою для того, щоб вважати
недійсними угоди укладені таким підприємством з іншими
підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з
державного реєстру.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його
представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив
касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду
апеляційної інстанції - без змін.
Відповідач-2 представників у судове засідання касаційної
інстанції не направив, про час та місце розгляду справи
повідомлявся за адресою наявною в матеріалах справи, судова
повістка повернена без вручення, що підтверджується поштовим
повідомленням. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивачем проведено позапланову перевірку відповідача-1 з
питань правильності, повноти та обгрунтованості сплати податку на
додану вартість за період липень, серпень, листопад 2003 р., за
результатами якої складено акт №31/23-120/30566269 від
10.01.2005р.
Перевіркою встановлено, що відповідач-1 мав взаємовідносини
з ТОВ "Вірмакс", що здійснювались на підставі усної угоди.
Відповідно до даної угоди між відповідачами відбулася поставка
продукції (свинини) в кількості 44000 кг. на загальну суму
258720,00 грн., у т.ч. ПДВ 43120,00 грн.
Виконання зазначеної угоди підтверджується видатковою
накладною №00157 від 11.08.2003 р. на загальну суму 258720 грн., а
також проведеним відповідачем-1 розрахунком згідно платіжних
доручень №947 від 18.08.2003 р., №951 від 20.08.2003 р., №957 від
21.08.2003 р., №961 від 22.08.2003 р., №962 від 22.08.2003 р.,
№963 від 26.08.2003 р., №964 від 26.08.2003 р., податковою
накладною №155 від 11.08.2003 р.
Дана операція була включена до бухгалтерського обліку
відповідача-1 та знайшла своє відображення у відповідних
бухгалтерських рахунках та деклараціях з податку на додану
вартість за серпень 2003 р. та з податку на прибуток підприємства
за 2003 р.
В ході перевірки підприємства податковими органами було
з'ясовано, що рішенням Господарського суду м.Києва від 03.03.2005
р. по справі №15/118 припинено юридичну особу ТОВ "Вірмакс" та
скасовано її державну реєстрацію з моменту винесення рішення,
зобов'язано реєстратора створити ліквідаційну комісію. Підставою
для прийняття рішення стало неподання підприємством звітів про
фінансово-господарську діяльність до органів державної податкової
служби з липня 2003р., що на думку позивача свідчить про наявність
умислу суб'єкта оспорюваної угоди на приховування від
оподаткування прибутків та доходів та є підставою для визнання
угоди недійсною.
Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
цивільна
правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення
(державної реєстрації) і припиняється з дня внесення до Єдиного
державного реєстру запису про її припинення. За такими ж правилами
створюються, набувають та втрачають правоздатність юридичні особи
за ст.ст.55-60 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та
розділами Ш-IУ Закону України "Про державну реєстрацію юридичних
осіб та фізичних осіб-підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
.
Як встановлено ч.3 ст.18 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного
державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути
використані в спорі з третьою особою.
Тому, навіть у разі визнання за рішенням суду установчих
документів недійсними, законодавством України передбачено лише
один наслідок, який полягає у здійсненні ліквідаційної процедури
і задоволенні претензій кредиторів, в тому числі держави. Сам факт
скасування державної реєстрації не тягне за собою недійсність
угод, укладених з моменту реєстрації підприємства і до моменту
його виключення з реєстру, і не може бути підставою для визнання
таких угод недійсними в судовому порядку в подальшому.
Обов'язковою умовою для визнання угоди недійсною за ст.49 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є її укладення з метою, що завідомо суперечить
інтересам держави і суспільства. Зазначена обставина повинна
досліджуватися щодо кожної угоди окремо і не може бути пов'язана
лише з недійсністю установчих документів тощо.
Судова колегія вважає висновки суду апеляційної інстанції, що
припинення юридичної особи ТОВ "Вірмакс" та скасування його
державної реєстрації є достатнім доказом спрямованості умислу
суб'єкта підприємницької діяльності на приховування від
оподаткування прибутків та доходів, та укладення спірної угоди з
метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства за
наявності умислу у одного із учасників договірних відносин,
необгрунтованими.
У справі встановлено, що згідно довідки Головного
міжрегіонального управління статистики у м.Києві №11-7/1266 від
20.10.2005 р. ТОВ "Вірмакс" знаходиться в Єдиному державному
реєстрі підприємств і організацій України.
Порушення відповідачем-2 норм податкового законодавства,
неподання звітності, несплата податків, є підставою для
застосування до нього відповідних санкцій і не може само по собі
свідчити про наявність умислу щодо несплати податків.
Оскільки юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків
через свої органи, наявність певного умислу, тобто суб'єктивного
відношення до вчинення дій юридичною особою, можна встановити лише
по відношенню до відповідної посадової особи. Позивачем не надано
доказів наявності умислу посадової особи при укладенні спірної
угоди, з метою суперечною інтересам держави і суспільства, та про
притягнення її до кримінальної відповідальності.
Правильно перевіряючи дійсність оспорюваної угоди стосовно
її відповідності вказаній статті, як такій, що визначена позивачем
матеріально-правовою підставою позову та діючій на момент
укладення угоди, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на
те, що Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
, який набрав чинності з
01.01.2004 р., не містить таких публічно-правових наслідків
укладення недійсної угоди, які були встановлені ст.49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
За змістом ч.2 ст.5 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, кодекс має
зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує
відповідальність особи.
З огляду на зазначене, застосування судом при вирішенні спору
публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на
момент укладення оспорюваної угоди, але відсутніх в Цивільному
кодексі України ( 435-15 ) (435-15)
на момент звернення з позовом та
ухвалення судових рішень, є помилковим. Однак, враховуючи, що
такі висновки не вплинули на правильність прийнятого місцевим
господарським судом рішення, судова колегія вважає за необхідне
виключити їх з мотивувальної частини рішення.
З врахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд
першої інстанції, правильно оцінивши обставини справи, у
відповідності до вимог закону, дійшов вірного висновку, що
позивачем не доведено, що угода, яка є предметом розгляду,
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства при наявності умислу у відповідачів.
Враховуючи викладене, касаційна скарга відповідача-1 підлягає
задоволенню, постанова суду апеляційної інстанцій - скасуванню, а
рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Любич-Кременчук"
задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 14.03.2006 р. скасувати.
Рішення Господарського суду Полтавської області від
29.11.-01.12.2005 р. залишити в силі.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути
оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами
протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук А.О.Рибченко
О.I.Степашко
Повний текст складено 19.03.2007 р.