К/С № К-15476/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.03.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Нечитайла О.М.
Ланченко Л.В.
Рибченка А.О.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
позивача: Нумеріцької С.П.
відповідача: Приятеленко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва
на постанову Господарського суду міста Києва від 18.11.2005
р.
та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
22.02.2006 р.
у справі № 25/283
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони
України "Українська авіаційна транспортна компанія"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду міста Києва від 18.11.2005 р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 22.02.2006 р., позов задоволено. Визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення від 06.06.2005 р. №
04-26-7-24964464-431/0; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення від 07.07.2005 р. № 05-26-7-24964464-431/0;
повернуто з державного бюджету на користь позивача 203 грн.
судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що 3385193 кг пального ТС-1 на
загальну суму 889998,35 грн., отриманого позивачем для заправки
літаків, оприбутковано та списано на валові витрати на підставі
заправних талонів виписаних на ВВС США та прибуткових накладних,
виписаних позивачем. Факт заборгованості позивача у розмірі
1163509,05 грн. перед компанією "KAFCO" підтверджується листом
цієї компанії та висновком спеціаліста КНДСI № 3971 від
05.09.2003 р. Позивачем жодним чином не порушено чинне
законодавство при віднесенні спірних сум до складу валових витрат.
Відповідачем не надано доказів обставинам, викладеним у акті
перевірки.
ДПI у Подільському районі м. Києва подала касаційну скаргу,
якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове
рішення про відмову у позові. Посилається на порушення судами норм
матеріального права, а саме: п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у
бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства
фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 ( z0168-95 ) (z0168-95)
, ст. 9
Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" ( 996-14 ) (996-14)
, ст. 12 Закону України "Про порядок
направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав"
( 1518-14 ) (1518-14)
за № 1518-III від 02.03.2000 р., п. 7.1 Наказу
Міністерства оборони України від 27.02.2004 р. № 66 ( z0733-04 ) (z0733-04)
"Про затвердження положення про повітряні перевезення авіацією
Збройних Сил України". Також посилається на порушення норм
процесуального права, а саме: ч. 3 ст. 159 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Представник податкової інспекції в судовому засіданні
підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та
його представник в судовому засіданні просили касаційну скаргу
залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
На підставі акту перевірки № 012/26-07/24964464 від
02.06.2005 р. ДПI у Подільському районі м. Києва прийнято
податкове повідомлення-рішення № 04-26-7-24964464-431/0 від
06.06.2005 р., яким згідно із п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4, п.п.
17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.9
ст. 5 та п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачу
визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на
прибуток у розмірі 3401000 грн., у тому числі 1802500 грн.
основного платежу та 1598500 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Рішенням ДПI у Подільському районі м. Києва №
1713/10/26-7/225 від 07.07.2005 р. "Про результати розгляду
скарги, викладеної у листі від 23.06.2005 р. № 2154, про
скасування податкового зобов'язання з податку на прибуток,
визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 06.06.2005 р. №
04-26-7-24964464-431/0" збільшено суму штрафної санкції,
зазначеної у податковому повідомленні-рішенні №
04-26-7-24964464-431/0 від 06.06.2005 р. на 1598500 грн.
Податковим повідомленням-рішенням № 05-26-7-24964464-431/0
від 07.07.2005 р. позивачу визначено суму податкового зобов'язання
з податку на прибуток у розмірі 1598500 грн.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 28.03.2003
р. між позивачем (підрядник) та ПО AMC/DOYMB (США) (замовник)
укладений контракт № UCA - 286-03 щодо забезпечення підрядником
послуг з авіаперевезення пасажирів та вантажу із м. Львова до
міжнародного аеропорту Кувейт на загальну суму 10000000,00
доларів США. 23.03.2003 р. сторони підписали зміни до контракту
про зменшення кількості рейсів до 53, загальною вартістю
5100932,00 доларів США На виконання контракту та змін до нього,
відповідно до завдань на політ, літаки позивача IЛ-76 здійснили за
період з 22.03.2003 р. по 06.04.2003 р. 53 рейси до міжнародного
аеропорту Кувейт.
Рахунки позивача на оплату підрядних послуг були оплачені
замовником у розмірі 5144732,00 дол. США., що підтверджується
банківськими виписками та меморіальними ордерами від 14.04.2003 р.
та 17.04.2003 р.
Після виконання контракту 12.05.2003 р. був підписаний акт
виконаних робіт, відповідно до якого позивач надав замовнику
транспортні послуги з авіаперевезення пасажирів та вантажу по
маршруту Львів-Кувейт-Львів, загальною вартістю 5 144 732,00
доларів США.
Податкова інспекція, дійшовши висновку про неправомірність
віднесення до складу валових витрат за 2003 рік вартості
використаного позивачем пального при наданні нерезиденту
авіапослуг на виконання умов контракту №UCA - 286-03 від
21.03.2003 р., виходила з того, що такі витрати позивача не
підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена
правилами ведення податкового обліку. Питання відшкодування
вартості пального не є предметом виконання умов вказаного
контракту. Між позивачем та заправником у Кувейті - компанією
"KAFCO" не існує договірних відносин стосовно надання послуг із
заправки літаків.
Визнаючи недійсними податкові повідомлення-рішення від
06.06.2005 р. № 04-26-7-24964464-431/0 та від 07.07.2005 р. №
05-26-7-24964464-431/0, суди попередніх інстанцій виходили з того,
що нарахування та віднесення до складу валових витрат сум,
обчислених з використанням наданих на дослідження первинних
документів, як частини необхідних, передбачених п.п. 5.3.9 п. 5.3
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пов'язаних з виконанням контракту № UCA - 286-03
від 21.03.2003 р., відповідає вимогам чинного законодавства.
Контракт, польотні завдання та інші супутні документи є
документами, які підтверджують зв'язок між понесеними витратами з
метою їх використання у власній господарській діяльності.
Суд касаційної інстанції не може беззаперечно погодитися з
такою позицією судів попередніх інстанції, з огляду на таке.
Як було встановлено податковою інспекцією в ході перевірки та
судами попередніх інстанцій при розгляді справи, літаки при
здійсненні польоту у вказаному напрямку у аеропорту Кувейт
отримали 3385193 кг палива, яке оприбутковане позивачем шляхом
складання прибуткових ордерів № 266/3 та № 271/3.
Вказане пальне у відповідності до завдань на політ було
використано. За березень-квітень 2003 року паливо списано в
експлуатацію та включено до складу авіапослуг, про що складено
відповідні акти. В кінці 2003 року вартість отриманого палива
віднесена на собівартість виробництва і списана на фінансовий
результат підприємства. Вартість пального визначалася працівниками
підприємства самостійно на підставі базової вартості, вказаної у
контракті № UCA - 286-03 від 21.03.2003р., і склала 6 889 998,35
грн.
Згідно даних бухгалтерського обліку підприємства на
субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" рахунку
63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" виникла
кредиторська заборгованість в сумі 6888706,34 грн. (1292003,89
дол. США) без зазначення конкретного контрагента.
30.06.2003 р. компанією "KAFCO" виставлено позивачу два
факсимільні рахунки на оплату пального за період з 01.04.2003 р.
по 15.04.2003 р. на суму 1163509,05 дол. США, тобто меншу за суму
кредиторської заборгованості на 128494,84 дол. США (685237,29
грн.), у зв'язку з чим позивачем подано уточнюючий розрахунок
податкових зобов'язань за I півріччя 2003 р.
Відповідно до п. 000IАА контракту № UCA - 286-03 від
21.03.2003 р. вартість одного рейсу становить 96244,00 дол. США.
Вартість фрахту включає в себе всі необхідні витрати (витрати
праці, інструменти, транспортування, обладнання, постачання,
податки та збори) для забезпече ння авіатранспортних послуг.
Пунктом 0002 контракту передбачено відшкодування
американською стороною додаткових витрат, зокрема згідно з п. 0002
АА - паливо (підряднику будуть відшкодовані збитки за паливо,
вартість якого вища за вказану нижче базової ціни). Базова ціна у
Львові 1,1940 дол. США за галон. Базова ціна у Кувейті 1,1820 дол.
США за галон. Базова ціна у Кувейті 1,1820 дол. США за галон,
(орієнтовно палива на суму 1692510,00 дол. США).
Таким чином, договір не містить умови щодо відшкодування
позивачу вартості палива на підставі вимог на заправку паливом
літаків у березні-квітні 2003 р. чи порядку повернення коштів за
таке пальне, зокрема заправнику, натомість умовами договору
передбачено відшкодування тієї вартості палива, яка вища базової
вартості, обумовленої договором.
Про те, що сторони контракту не обумовлювали відшкодування
вартості палива на підставі вимог на заправку паливом літаків
можуть свідчити і ті обставини, що літаки позивача, які
здійснювали політ у напрямку Кувейт-Львів, у аеропорту Кувейт
отримали 3385193 кг пального ТС-1. Американська сторона
розрахувалася з позивачем за надані авіапослуги у повному обсязі і
після виконання контракту 12.05.2003 р. був підписаний акт
виконаних робіт, тобто умови договору виконані обома сторонами у
повному обсязі.
Крім того, податкова інспекція звертала увагу судів на
наявність листа, адресованого начальнику управління
євроатлантичної інтеграції Генерального штабу Збройних сил України
від 09.12.2004 р. № 898/ККД-ГШ ЗСУ - 04 щодо заправки літаків ДП
МОУ "УАТК" у березні-квітні 2003 р. у міжнародному аеропорті м.
Ель-Кувейт, в якому йдеться мова про те, що до Військового
представництва ЗС України в ККЦ при ОЦК ЗС США надійшла відповідь
від американської сторони про те, що у березні-квітні 2003 р. усе
паливо у військовій зоні міжнародного аеропорту Кувейт надавалося
без рахунків, і якщо позивач отримував паливо від американської
сторони, воно було безкоштовним.
З матеріалів справи не вбачається, що між заправником у
Кувейті та позивачем існують договірні відносини щодо оплати
вартості отриманого пальна.
У ході перевірки податковою інспекцією було встановлено, що у
серпні 2003 року шляхом використання електронної пошти через
мережу Iнтернет, керівництво позивача звернулося до кувейтської
компанії "KAFCO" з проханням надати рахунки в яких вказати суму,
яку необхідно перерахувати за отримане пальне вагою 3385193 кг, на
що отримало відповідь від головного бухгалтера вказаної компанії
про те, що у результаті перевірки видаткових накладних із
забезпечення паливом у період з 22.03.2003 р. по 05.04.2003 р.
було з'ясовано, що всі вони виписані на адресу ВПС США. У такому
випадку, відносини щодо оплати бензину виникли саме між цими
сторонами.
Викладені обставини потребують детального з'ясування щодо
того, чи виникло у позивача зобов'язання здійснювати оплату за
паливо, отримане у аеропорті Кувейту для польотів на виконання
умов контракту. Відсутність такого зобов'язання виключає
виникнення витрат, які б могли бути віднесені до складу валових у
відповідності до вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від
28.12.1994 р. №334/94-ВР .
Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного закону
не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не
підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена
правилами ведення податкового обліку.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з судами
попередніх інстанцій про те, що документи, якими позивач хоче
підтвердити спірні валові витрати, а саме талони та факсимільні
рахунки від заправника, є такими, що беззаперечно підтверджують
такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної
сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону
України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" ( 996-14 ) (996-14)
. В іншому ж випадку, вони можуть бути
враховані при дослідженні питання формування валових витрат, але у
сукупності з іншими доказами у справі, які можуть бути забезпечені
судом передбаченим процесуальним законом способом, в тому числі і
призначенням експертизи, яка б дала висновки щодо правомірності
формування валових витрат пов'язаних саме з наявністю чи
відсутністю витрат позивача з отримання палива вагою 3385193 кг
вартістю 6889998,35 грн. в аеропорту Кувейта з метою здійснення
польотів на виконання контракту № UCA - 286-03 від 21.03.2003р.
За наявності таких недоліків ухвалені судові рішення не
можуть бути визнані законними та обгрунтованими, отже, не можуть
залишатися в силі і підлягають скасуванню, а справа направленню
на новий розгляд.
При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене,
всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та
заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від
встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами
законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Господарського суду міста Києва від 18.11.2005 р.
та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
22.02.2006 р. скасувати, а справу направити до Господарського суду
міста Києва на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді О.М. Нечитайло
Л.В. Ланченко
А.О. Рибченко
О.I. Степашко