При цьому, позивач посилається на те, що витрати, здійснені позивачем, підтверджені первинними бухгалтерськими документами, здійснені в межах господарської діяльності та безпосередньо з нею пов’язані. Зокрема, позивач стверджує, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами –ТОВ "Катко"та ПП "Лімет" є правомірними, за вказаними правочинами позивачем сплачено кошти та отримано належне, вказані підприємства, згідно з даними Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій, мали необхідну правосуб’єктність на момент укладення угоди. Також позивач посилається на безпосередній зв’язок витрат на транспортування працівників з господарською діяльністю, з огляду на місце розташування орендованого складу.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем, як нікчемні. Також відповідач стверджує, що витрати на транспортування працівників не є витратами, пов’язаними з господарською діяльністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

Співробітниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва з 01.01.2007р. по 31.12.2009 року було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг"(далі –позивач) з питань дотриманням вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено Акт про результати перевірки №56/23-50/30348157 від 08.04.2010 року (далі –акт перевірки).

На підставі даного Акту, ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000842310/0 від 28.04.2010 року, яким позивачу було визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 834562,50грн., з яких 556375грн. основного платежу та 278187,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняття даного повідомлення - рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем п.п.5.2.1, п.5.2, пп..5.3.1, п.5.3 та ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутків підприємств"зі змінами та доповненнями, а саме - завищення валових витрат та заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що ТОВ "Укрспецторг"до складу валових витрат віднесено вартість транспортних послуг по розвезенні працівників, яке, на думку позивача, не пов'язане з господарською діяльністю.

З зазначеними висновками акту перевірки суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь –яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень.

Пунктом 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) встановлено наступні критерії господарської діяльності –направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій –господарської діяльності.

Актом перевірки встановлено, та сторонами не заперечується, що на підставі договору про надання транспортних послуг № б/н від 16.04.2007р. суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 надає транспортні послуги ТОВ "Укрспецторг"по розвезенні працівників згідно актів виконаних робіт.

Позивачем надано суду докази, які свідчать про безпосередній зв’язок зазначених послуг з господарською діяльністю позивача, зокрема - договори оренди складських приміщень, розташування яких унеможливлює доставку працівників, трудовий договір, правила внутрішнього трудового розпорядку.

На підставі викладеного, судом вбачається, що витрати на доставку працівників позивача до складських приміщень, орендованих позивачем, безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю позивача.

Також, актом перевірки було встановлено, що з гідно договору поставки ТОВ "Укрспецторг" придбавало у ТОВ "Катко"товарно-матеріальні цінності, позивач здійснив оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Катко". В ході перевірки встановлено, що Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області, в ході проведення оперативно-розшукових заходів стосовно фінансово-господарської діяльності ТОВ "Катко"встановлено, що вказаний директор ОСОБА_4 до створення та діяльності підприємства ТОВ "Катко"відношення не має, за юридичною адресою підприємство не знаходиться. Акт перевірки містить посилання на те, що відповідно до постанови Васильківського міськрайонного суду Київської обл.. від 12.06.2008р. по справі № 2а-532/2008, визнано недійсними з 13 квітня 2007р., з дати державної реєстрації, установчі документи ТОВ "Катко", свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, з моменту його складання, визнано недійсними первинні документи з реквізитами ТОВ "Катко"(акти прийому-передачі виконаних робіт, рахунки фактури, акти прийому - передачі векселів).

А також актом перевірки встановлено, що ТОВ "Укрспецторг"укладено договір поставки з ПП "Лімет", за умовами якого ТОВ "Укрспецторг"придбавало у ПП "Лімет"товарно-матеріальні цінності та здійснило оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "Лімет". Службовою запискою № 449/23-524 від 18.03.2010 року до ГВПМ ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва передано перелік контрагентів постачальників ТОВ "Укрспецторг", у відповідь отримано службову записку № 1841/вн/26/08/51 від 07.04.2010 року з поясненнями засновника та директора ПП "Лімет"гр. ОСОБА_5, згідно з якими вказана особа пояснила, що до створення та ведення фінансово-господарсьокої діяльності ПП "Лімет"відношення не має.

Судом встановлено, що між позивачем та вказаними підприємствами було укладено угоди шляхом замовлення продукції, прийняття за накладними та оплати замовленого. Всі накладні, за якими здійснювалося постачання продукції, залучено до матеріалів справи.

Вищезазначені угоди кваліфіковані позивачем як нікчемні правочини, на підставі чого відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для віднесення сплачених за ними позивачем сум, до складу валових витрат .

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених договорів поставки з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов’язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов’язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь –які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Судом встановлено, що за вищезазначеними договорами позивачем було придбано продукцію, яку згодом було використано у господарській діяльності, зокрема, реалізовано контрагентам в межах здійснення основної господарської діяльності –торгівлі.

Дана продукція (обладнання, інструменти, засоби захисту), придбана позивачем, не є обмеженою в цивільному обороті, отриманою внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з купівлі продажу також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріали справи містять докази отримання та продажу позивачем продукції, товарність даної угоди відповідачем не заперечувалася.

З огляду на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців судом вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Катко"було припинено у зв’язку з визнанням банкрутом 02.04.2010р., тобто та час укладення та виконання угод купівлі – продажу вказане підприємство мало статус юридичної особи.

Також з матеріалів справи вбачається, що постанову Васильківського міськрайонного суду Київської обл.. від 12.06.2008р. по справі № 2а-532/2008 скасовано у відповідності до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009р.

Судом також встановлено, що приватне підприємство "Лімет"зареєстровано в якості юридичної особи станом на дату розгляду справи, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, наданий відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158- 163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг" задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 28.04.2010р. №0000842310/0.

постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.