ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Леонтович К.Г., Бим М.Є., Кравченко
О.О.,
Гордійчук М.П.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка на
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
14.10.2005 року у справі №11/210-О-05 за позовом колективного
будівельно-монтажного підприємства "Демос" до Управління
Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка про визнання недійсним
акта, -
встановила:
Колективне будівельно-монтажне підприємство "Демос"
звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду
України в м. Нова Каховка про визнання недійсним рішення № 11 від
11.01.2005р., яким позивачеві визначено контролюючим органом 1002
грн. 20 коп. штрафу посилаючись на те, що актом перевірки не
встановлено недоїмки з страхових внесків на державне пенсійне
страхування, напроти встановлена переплата в сумі 51 грн. 01 коп.,
тому підстав для застосування штрафу у зв'язку з неіснуючою
недоїмкою не було. Також вказує, що внески на обов'язкове державне
пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, тому
застосування контролюючим органом Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
при винесенні
оспорюваного рішення є неправильним.
Рішенням господарського суду Херсонської області від
21.07.2005 року, залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 14.10.2005 року, позов
задоволений.
Не погоджуючись із постановленим у справі рішенням суду
апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій
просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 14.10.2005 року скасувати та прийняти нове рішення.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції вірно встановлено наступне.
Згідно зі статтею 106 Закон України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
від 9 липня 2003 року N
1058-IV Органи Пенсійного фонду України набули права надсилати
страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога
про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно п. 2 статті 106 Закону зміст терміну "недоїмка"
розкритий як суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або
не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього
Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного
фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього
Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових
внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням
фінансових санкцій.
Згідно зі ст. 1 Закону, за визначенням страхових внесків, до
їх складу включаються і суми збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування, сплачені за раніше чинним законодавством.
Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем,
який справляється на всій території України в порядку,
встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що страхові
внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових
платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не
поширюється податкове законодавство.
Згідно статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
до внесків віднесено
пенсійні збори з оплати праці та інших доходів громадян. Iнші
пенсійні платежі (з купівлі-продажу валют, ювелірні вироби,
легкові авто, мобільний зв'язок) залишилися зборами. Тобто
несплачені збори залишилися податковим боргом.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21 грудня 2000 року N 2181- III є спеціальним
законом з питань оподаткування, яким встановлено порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Рішення № 11 про застосування штрафних санкцій в розмірі
1002,20 грн. Управлінням Пенсійного Фонду в м. Нова Каховка
прийнято за результатами перевірки з урахуванням вимог пп. "б" пп.
4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1
ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно п. 1.2 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
під податковим зобов'язанням слід
розуміти зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або
державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у
строки визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання
обчислюється платником податків самостійно, або визначається
контролюючим органом.
Також судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що
контролюючим органом не враховано, що згідно із пп. "б" пп. 4.2.2
п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у разі якщо дані документальних перевірок
результатів діяльності платника податків свідчать про заниження
або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у
податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно
визначити суму податкового зобов'язання платника податків.
У разі коли контролюючий орган самостійно до нараховує суму
податкового зобов'язання платника податків за підставами,
викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4
цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у
відсотках від сум недоплати.
Згідно п. 1.5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафна санкція (штраф), визначена
як плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми
податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних
санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з
порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними
законами. Ст. ст. 16, 17 даного Закону встановлені механізми їх
нарахування.
Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону, у разі коли
контролюючий орган самостійно до нараховує суму податкового
зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у
підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону,
такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі
десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового
зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для
такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з
податкового періоду, на який припадає така недоплата, та
закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким
платником податків податкового повідомлення від контролюючого
органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за
весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів,
що минули.
Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції обгрунтовано
зазначив, що визначальним для застосування штрафу на підставі пп.
17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону є донарахування суми податкового
зобов'язання контролюючим органом самостійно.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного
висновку, що визначення основного зобов'язання за оспорюваним
рішенням не відбулось. Без визначення податкового зобов'язання не
можливе й визначення штрафу за формального застосування пп. 17.1.3
п. 1.7 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що
акт перевірки мав би містити систематизований виклад виявлених у
ході перевірки фактів виявлених порушень, із посиланням на
первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та
податковому обліку, що підтверджували б наявність зазначених
фактів. Акт перевірки від 12.01.2005р. № 04806 містить суперечливі
відомості, не свідчить про заниження чи завищення платником
зобов'язань зі збору на обов'язкове пенсійне страхування, період
здійснення обставин, кваліфікованих як порушення, не
конкретизовано, посилання на норму права, яку на думку відповідача
порушено КБМП "Демос", відсутнє.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове
рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не
допустив порушень норм матеріального і процесуального права при
ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права,
яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення
справи.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції виніс
законне і обгрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм
матеріального та процесуального права і підстав для його
скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.
Нова Каховка відхилити.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
14.10.2005 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді:
(підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду України К.Г.Леонтович