ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Леонтович К.Г., Гордійчук М.П., Бим
М.Є.,
Кравченко О.О.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Запорізького обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів на рішення господарського суду Запорізької
області від 15.06.2005 року у справі №27/231 за позовом
Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вільне"
про стягнення 7163 грн. 64 коп., -
встановила:
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою
відповідальністю "Агро-Вільне" про стягнення 7163 грн. 64 коп.
штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця, нарахованих
за 2004 рік, посилаючись на ст. 19 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
15.06.2005 року у задоволенні позовних вимог Запорізького
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до
товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вільне" відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі рішенням суду,
позивач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення
господарського суду Запорізької області від 15.06.2005 року
скасувати та прийняти нове рішення задовольнивши позовну заяву.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлене наступне.
Згідно довідки підприємства наданою до органів Фонду України
соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність
працюючих на ньому у 2004 р. складала 55 осіб, середньоспискова
чисельність інвалідів, що працювали у відповідача у 2004р. склала
0 осіб, розмір середньої річної заробітної плати на підприємстві у
2004 складав 3581 грн. 82 коп.
Згідно ст. 19 Закону "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
у редакції від 01.08.2001 р.
норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на
підприємстві у 2004 р. повинен складати 2 інваліда.
Згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в України" ( 875-12 ) (875-12)
№ 875-ХП передбачено,
що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення України,
місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями
інвалідів.
В свою чергу, підприємства повинні інформувати державну
службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення
про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може
використовуватися праця інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач звертався до
центру зайнятості, до управління праці і соціального захисту
населення райдержадміністрації, до районної організації інвалідів,
а також до інших органів з проханням сприяти у працевлаштуванні
інвалідів на підприємстві.
Згідно листа Управління праці та соціального захисту
населення Мелітопольської районної державної адміністрації №
1336/01-13, встановлено, що у 2004 році до ТОВ "Агро-Вільне"
інваліди на працевлаштування не направлялись. Центр зайнятості,
так як і інші органи, на яких за Законом покладено обов'язок
працевлаштування інвалідів за вказаний період не направляли на
підприємство інвалідів для працевлаштування, а також не вели іншу
роботу із сприяння підприємству у виконанні нормативу.
Згідно Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів, робоче місце інваліда вважається
створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого
місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною
комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів
Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено
в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Відповідач вживав
заходів із створення робочих місць для інвалідів, зокрема наказ
про створення робочого місця для інваліда, його атестування, тощо
які за відсутності останніх не були фактично введені в дію шляхом
працевлаштування.
На підприємстві відповідача діяла Iнструкція про робоче місце
інваліда, яка містить погоджений список робочих місць, що можуть
бути використані по умовам праці та з врахуванням фізичних
можливостей інваліда для працевлаштування інвалідів. На
підприємстві були створені накази про затвердження висновку
спеціальної комісії по атестації робочих місць інвалідів № 4-дт
від 05.01.2004 р., наказ про створення робочих місць для
працевлаштування інвалідів № 3-дт від 02.01.2004 р., посадова
інструкція про робоче місце для інваліда.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно звіту про фінансові
результати за 2004 р., за звітний період товариство з обмеженою
відповідальністю "Агро-Вільне" від здійснення своєї господарської
діяльності отримувало прибуток.
За таких обставин, судом зроблений вірний висновок, що
відповідач виконував належним чином покладені на нього Законом
обов'язки для створення робочих місць, але в зв'язку з тим, що
інваліди на підприємство не направлялися та не виявилося бажаючих
серед вільнонайманих інвалідів працевлаштуватися, норматив
залишився невиконаним. На підприємстві відповідача були робочі
місця для працевлаштування інвалідів в потрібній кількості,
підприємство вжило всі необхідні заходи для повідомлення про
наявність таких робочих місць, належними державними органами не
направлялись інваліди для працевлаштування на підприємство та
підприємство нікому не відмовило в працевлаштування, що означає
відсутність вини підприємства.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове
рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції не
допустив порушень норм матеріального і процесуального права при
ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судом норм
матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло
призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції виніс законне
і обгрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм
матеріального та процесуального права і підстав для його
скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів відхилити.
Рішення господарського суду Запорізької області від
15.06.2005 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді:
(підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду України К.Г.Леонтович