ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Леонтович К.Г., Гордійчук М.П., Бим
М.Є.,
Кравченко О.О.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Львівської міської ради на рішення господарського суду
Львівської області від 01.03.2005 року та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 05.05.2005 року у справі
№1/914-27/357 за позовом відкритого акціонерного товариства по
газифікації та газопостачанню "Львівгаз" до Львівської міської
ради, треті особи ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України", НАК
"Нафтогаз України" та Управління природних ресурсів та регулювання
земельних відносин Львівської міської ради, про визнання недійсною
ухвали, -
встановила:
Відкрите акціонерне товариство по газифікації та
газопостачанню "Львівгаз" звернулося до суду з позовом до
Львівської міської ради, треті особи ДП "Газ України" НАК
"Нафтогаз України", НАК "Нафтогаз України" та Управління природних
ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської
ради, про визнання недійсною ухвали № 534 від 12.06.2003 року "Про
уточнення матеріалів інвентаризації земель ВАТ "Львівгаз"
посилаючись на те, що вказана ухвала є незаконною та
необгрунтованою.
Рішенням господарського суду Львівської області від
01.03.2005 року, залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 05.05.2005 року, позовні
вимоги відкритого акціонерного товариства по газифікації та
газопостачанню "Львівгаз" задоволені.
Не погоджуючись із постановленими у справі судовими рішеннями
відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення
господарського суду Львівської області від 01.03.2005 року та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
05.05.2005 року скасувати та винести постанову, якою припинити
провадження у справі.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлене
наступне.
Виносячи ухвалу №534 від 12.06.2003 р. "Про уточнення
матеріалів інвентаризації земель ВАТ "Львівгаз", Львівська міська
рада не врахувала, що наземні і надземні трубопроводи та їх
споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів, які
знаходяться на балансі відкритих акціонерних товариств по
газопостачанню та газифікації не є власністю останніх, а лише
використовуються ними для виконання покладених на них державою
завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів
трубопровідного транспорту. Власником наземних і надземних
трубопроводів та їх споруд, а також наземних споруд підземних
трубопроводів, які були передані на баланс відкритих акціонерних
товариств по газопостачанню та газифікації для виконання
покладених на них завдань є не зазначені вище товариства, а
держава в особі уповноваженого органу, що підтверджується
договором №04/01-840 від 28.12.2001 р. про користування державним
майном, яке не підлягає приватизації.
Судами вірно зазначено, що у державній власності перебувають
усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право власності на землю набувається і реалізується державою в
особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських,
районних державних адміністрацій відповідно до закону.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку,
що Львівська міська рада, не маючи на це повноважень, Ухвалою №534
від 12.06.2003 р. надала ВАТ "Львівгаз" в оренду терміном на 15
років земельні ділянки площею 0,748 га. для обслуговування
газорозподільних пристроїв у м. Львові.
Згідно ст. 65 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, землями
промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого
призначення, визнаються земельні ділянки, надані в установленому
порядку підприємствам установам та організаціям для здійснення
відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості,
транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення
встановлюється законом.
Згідно ст. 73 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
до
земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки,
надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також
під надземні споруди підземних трубопроводів. Крім того, уздовж
трубопроводів встановлюються охоронні зони.
Згідно п. 4 ст. 84 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
право власності на землю, яка знаходиться під об'єктами
трубопровідного транспорту належить державі.
Згідно ст. 100 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
,
визначено дві підстави встановлення земельного сервітуту: договір
або рішення суду. Тобто, земельний сервітут встановлюється за
домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі
укладеного між ними договору або за рішенням суду. Право
земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в
порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну
ділянку.
Враховуючи вказане судами вірно зазначено, що міська рада не
наділена такими повноваженнями, отже сервітутне користування
земельними ділянками загальною площею 100,6604 га в межах
охоронних зон підземних газопроводів затверджено нею неправомірно.
Крім того судами правильно зазначено на дату прийняття
Львівською міською радою оспорюваної ухвали - 12.06.03 р.
Згідно п. 6 Розділу X "Перехідні положення" Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, громадяни та юридичні особи, які
мають у користуванні земельні ділянки, але за цим кодексом не
можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 р.
переоформити у встановленому порядку право власності або право
оренди на них.
Згідно Закону України від 6 жовтня 2004р. №2059-IV "Про
внесення змін до Земельного кодексу України" ( 2059-15 ) (2059-15)
в абзаці
першому пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
слова та цифри "до 1 січня 2005 року"
було замінено словами та цифрами "до 1 січня 2008року".
За таких обставин судами першої та апеляційної інстанції
зроблено обгрунтований висновок про наявність підстав для
задоволення позову.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судами норм
матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло
призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної
інстанції винесли законні і обгрунтовані рішення, постановлені з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав
для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Львівської міської ради відхилити.
Рішення господарського суду Львівської області від 01.03.2005
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
05.05.2005 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді:
(підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду України К.Г.Леонтович