ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Леонтович К.Г., Гордійчук М.П., Бим
М.Є.,
Кравченко О.О.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську на
рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2005 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.04.2005 року у справі №29/467а за позовом закритого
акціонерного товариства "Слов'янська меблева фабрика" до
Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську про визнання
недійсним рішення, -
встановила:
Закрите акціонерне товариство "Слов'янська меблева фабрика"
звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду
України в м. Слов'янську Донецької області про визнання недійсним
рішення №122 від 06.07.2004 року, обгрунтовуючи позовні вимоги
посиланням на ті обставини, що діючим законодавством не
встановлений порядок визначення фактичних витрат на виплату
доставку пенсій та не визначений суб'єкт, відповідальний за
нарахування цього збору. Позивач також вважає, що недоїмка, що
виникла станом на 21.04.2001 року не була узгоджена з правилами
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків пере бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, який набрав чинності з 01.04.2001 року Позивач
зазначив, що оскаржене рішення складене не по формі, встановленій
Iнструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та
застрахованими особам внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування до Пенсійного фонд України, затвердженій
постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року
за №21-1 ( z0064-04 ) (z0064-04)
зареєстрованій в Міністерстві юстиції У
країни 16.01.2004 року за № 64/8663.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.02.2005
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 12.04.2005 року, позов задоволено
частково, визнано недійсним рішення Управління Пенсійного фонду
України в м. Слов'янську № 122 від 06.07.2004 року в частині
застосування штрафу в сумі 24964,17 грн. та пені в сумі 10758,47
грн., у задоволенні інших вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із постановленими у справі судовими рішеннями
відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення
господарського суду Донецької області від 21.02.2005 року та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.04.2005 року скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлене
наступне.
Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Слов'янську
Донецької області проведено планову перевірку правильності повноти
нарахування та своєчасності сплати збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування закритим акціонерним товариством "Слов'янська
меблева фабрика".
Згідно висновків акту перевірки № 171 від 24.06.2004 р.
визначена несвоєчасність погашення зобов'язання з відшкодування
підприємством витрат на виплату пенсій за віком на пільгових
умовах, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
№1788-12
від 05.11.1991 р. за період з 01.04.2001 р. по 25.05.2004 р.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення №
122 від 06.07.2004 р. про застосування фінансових санкцій та
нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових
внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом
Пенсійного фонду.
Рішенням № 122 від 06.07.2004 р. на підставі п. п. 17.1.7 п.
17.1 ст. 17, п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181 -IП від
21.12.2000 р. та п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
№
1058-IУ від 09.07.2003 р. за несплату (неперерахування) або
несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками
або органом Пенсійного фонду до позивача застосовані штрафні
санкції в розмірі 50% в сумі 31 558 грн. 55 коп. та нарахована
пеня в розмірі 13 457 грн. 56 коп.
Згідно ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
до страхових внесків віднесені
кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством.
що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно ст. 5 вищезазначеного Закону цей Закон регулює
відносини, що виникають між суб'єктами системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших
нормативно - правових актів може поширюватися на ці відносини лише
у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не
суперечить цьому Закону.
Враховуючи зазначений закон, судами першої та апеляційної
інстанції зроблено вірний висновок, що порядок стягнення
заборгованості за страховими внесками визначається виключно
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
і поширюється на суми боргу зі страхових
внесків, який виник як до, так і після 01.01.2004 р., оскільки в
ст. 1 Закону передбачено, що дія його поширюється на всі
правовідносини зі сплати страхових внесків незалежно від часу їх
здійснення.
Згідно п. 4 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
страхові внески не
включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що
складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється
податкове законодавство, тобто і положення Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Ст. 106 і вказаного Закону передбачене застосування
фінансових санкцій за порушення страхувальниками норм Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
.
Судами вірно зазначено, що Закон України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом з
оподаткування, яким встановлено порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно п. 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що штрафні
санкції, встановлені даним Законом, є санкціями за порушення
податкового законодавства.
Також судами вірно встановлено, що перевірка контролюючим
органом діяльності позивача та прийняття рішення здійснювались у
2004 році, тобто після набрання чинності Законом України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
№
1058-IV від 09.07.2003 р., тому застосування Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
до відносин між
суб'єктами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
є безпідставним.
Враховуючи те, що п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, на
підставі якого спірним рішенням нарахована пеня, що не існує в
Законі, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного
висновку, що визначення санкцій у вигляді пені за період з
10.04.2001 р. по 30.12.2003 р. не відповідає чинному законодавству
та порушує інтереси позивача.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що
відповідачем необгрунтовано застосовані до позивача штрафні
санкції в сумі 24964 грн. 17 коп. та пеня в сумі 10 758 грн. 47
коп., нараховані згідно Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за період з 10.04.2001 р. по
30.12.2003 р.
Згідно ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
№ 400/97-ВР від 26.06.1997 р.
встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від
форм власності. їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші
установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні
особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, які використовують найманих працівників.
Згідно ст. 2 зазначеного Закону об'єктом оподаткування є
також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених
відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про
пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
до досягнення працівниками
пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
.
Згідно ч. 2 Прикінцевих положень Закону "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
передбачено, що зберігається порядок покриття витрат на виплату і
доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим
Законом.
Iнструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками
та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою
постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №
21-1 ( z0064-04 ) (z0064-04)
та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України
16.01.2004 р. за № 64/8663 встановлений порядок відшкодування
підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та
доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений,
Згідно п. 6.1 Iнструкції, відшкодуванню підлягають витрати
Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на
пільгових умовах, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Згідно п. 6.9. Iнструкції не сплачені або несвоєчасно
сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових
пенсій стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій
відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Згідно п. 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
передбачено, що за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових
внесків до страхувальників застосовують штраф залежно від строку
затримки платежу в розмірі 50 відсотків зазначених сум - у разі
затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми
своєчасно не сплачених страхових внесків і фінансових санкцій
нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів,
розрахована за кожний день прострочення платежу.
Враховуючи вказане, а також те, що суми фактичних витрат на
виплату і доставку пенсій за період з 01.01.2004 р. по 25.05.2004
р. були сплачені позивачем із затримкою понад 90 календарних днів,
судами зроблений правильний висновок щодо обгрунтованості
застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 6594 грн. 38 коп.
та пені в сумі 2699 грн. 09 коп.
За таких обставин та враховуючи положення Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
№1058-IV від 09.07.2003 р., Iнструкції "Про порядок обчислення і
сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків па
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного
фонду України" затвердженої Постановою правління Пенсійного Фонду
України від 19.12.2003 р. № 21-1 ( z0064-04 ) (z0064-04)
, суди першої та
апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що рішення
Пенсійного Фонду України прийнято з порушенням норм діючого
законодавства в частині застосування фінансових санкцій,
нарахованих за період з 10.04.2001 р. по 30.12.2003 р. в сумі
штрафу в розмірі 24 964 грн. 17 коп. та пені в сумі 10 758 грн. 47
коп.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судами норм
матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло
призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної
інстанції винесли законні і обгрунтовані рішення, постановлені з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав
для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.
Слов'янську відхилити.
Рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2005
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.04.2005 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді:
(підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду України К.Г.Леонтович