Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді – Туркіної Л.П. ( доповідач),

суддів – Мірошниченка М. В., Проценко О.А.,

при секретарі – Гулая О. Г.,

за участі представників сторін:

позивача – Паплик С. А. (довіреність № 07-08/61 від 09.01.2009 р.)

Ярихович В. І. (довіреність № 07-08/191 від 13.01.2009 р.)

відповідача – Яговкін С. Ю. (довіреність № 85/01-07 від 27.01.2009 р.)

Залюбченко Т. Г. (довіреність № 86/01-07 від 27.01.2009 р.)

та прокурора – Стенюкова Л. М. (посвідчення № 02)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Самарського району м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ та Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, м. Дніпропетровськ

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2007 р.

у справі № А 12/336-07

за позовом:Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Дніпропетровськ

до Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 348 394, 01 грн., -

У листопаді 2007 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось з позовною заявою до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради недоїмки по сплаті страхових внесків в сумі 13 050,60 грн. та фінансових (штрафних) санкцій в сумі 335 343,41 грн., всього 348 394,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відділ освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, зареєстрований як платник страхових внесків (страхувальник) згідно заяви від 12.01.2002 р. у Самарській районній виконавчій дирекції обласного відділення Фонду, реєстраційний номер № 120090000513.

Правовою підставою вимог позивача є вимоги Законів України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) , "Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування" (2213-14) , "Про освіту" (1060-12) , "Про оплату праці" (108/95-ВР) .

Згідно акту перевірки від 16.02.2007 р. ( т. 1 а. с. 19-23), проведеної позивачем, відповідач в грудні 2005 р. та квітні 2006 р. (до 02.06.2006 р.) не нараховував страхові внески до Фонду в сумі 13 050,60грн. (в. т.ч. в грудні 2005 р. – 11 568, 19 грн., в квітні 2006 р. – 1 482, 41 грн.) із загальної суми виплат 335 343, 41 грн. (в. т.ч. в грудні 2005 р. – 297 124, 41 грн., в квітні 2006 р. – 38 219, 00 грн.) і не перерахував їх до бюджету Фонду.

Рішенням № 041 від 02.03.2007 р. за неповну сплату страхових внесків на відповідача (страхувальника) накладено штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати у розмірі 335 343,41 грн.

Відповідно загальна сума, пред’явлена до стягнення, складає 348 394,01 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2007 р. позовні вимоги позивача задоволені повністю, стягнуто з Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності суму недоїмки по сплаті страхових внесків у розмірі 13 050,60 грн. та фінансові (штрафні) санкції у розмірі 335 343, 41 грн.

Суд першої інстанції зазначає, що передбачені п. 8, п. 10 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про освіту" суми, які не виплачені у 1997-2002 р. р. та які були визнані кредиторською заборгованістю Державного бюджету України згідно з Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" (1994-15) , є додатковою заробітною платою і входять до фонду оплати праці, на який здійснюються нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, незалежно від того, яким чином вони були відображені в бюджетах та кошторисах.

Постанова обґрунтована посиланнями на норми Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням" (2240-14) , згідно з якими страхувальник зобов’язаний нараховувати та сплачувати у встановлені строки та у повному обсязі страхові внески. За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону (2240-14) нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення – у трикратному розмірі зазначеної суми.

Не погодившись з постановою суду, прокурор та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати постанову господарського суду від 20.12.2007 р. та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Так, прокурор у апеляційній скарзі зазначив, що "відділ освіти, маючи численні роз’яснення державних компетентних органів щодо порядку нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту", і відмову Державного казначейства в Індустріальному районі м. Дніпропетровська в оплаті страхових внесків до зазначеного Фонду, не мав можливості здійснювати такі нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності".

Відповідач у апеляційній скарзі вказує, що перевірка правильності нарахування та сплати страхових внесків і витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснювалась за період з 1 січня 2006 р. по 1 січня 2007 р. Попередній період з 1 січня 2005 р. по 1 січня 2006 р. перевірений плановою перевіркою, яка здійснювалась спеціалістами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і жодних порушень з боку цих органів у діяльності відділу освіти виявлено не було. Підтвердження цієї обставини є акти перевірки. Тоді як, недоїмка та штрафні санкції Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виставляються за грудень 2005 р.

Здійснення перевірок визначається Інструкцією про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою постановою № 38 від 19.09.2001 р. П. 2.3 цієї Інструкції визначено, що лише у разі виявлення порушень, або зловживань, перевірці підлягають документи за більш ранні періоди, що передують перевірці. Тоді, як період з 01.01.2005 р. по 01.01.2006 р. перевірений раніше і жодних порушень не виявлено.

Тому, існує порушення органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності саме процедури проведення перевірки відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради.

До того ж у відповідності до даних Державного комітету статистики України (телеграма від 10.10.2005 р. № 215) виплати із заборгованості по ст. 57 Закону України "Про освіту" не відображаються у формах державних статистичних спостережень "1-ПВ" (термінова – місячна та квартальна). Тобто, не включаються до фонду оплати праці суми боргу із виплати заробітної плати.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора та на апеляційну скаргу відповідача, просив залишити апеляційніскарги без задоволення, а постанову суду – без змін. Позивач зазначає, що його вимоги ґрунтуються на законі, а роз’яснення, викладені у спільному листі Міністерства фінансів України та Міністерства освіти та науки України від 30.11.2005р. № 1/9-681 та № 31-17000-02-5/25800 (v-681290-05) з питань реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.2005р. № 934 (934-2005-п) , та інші роз’яснення окремих посадових осіб не мають сили нормативно-правового акта, носять лише роз’яснювальний, інформаційний характер та не повинні містити нових правових норм.

У судовому засіданні представники позивача, відповідача та прокурор підтримали доводи апеляційних скарг та заперечень на них.

Заслухавши представників сторін та прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню, з наступних підстав.

Відділ освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради зареєстровано як юридична особа державної форми власності, код ЄДРПОУ 02124769, та є платником страхових внесків (страхувальником) згідно заяви від 12.01.2002 р.

Згідно п.2 ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" страхувальник зобов’язаний нараховувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно ст. 57 Закону України "Про освіту" від 23.12.1991 р. № 1060, держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам ряд гарантій, в тому числі надбавку за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки – 10 відсотків, понад 10 років – 20 відсотків, понад 20 років – 30 відсотків, та допомогу на оздоровлення.

Відповідно до умов ст.21 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі – Закон України № 2240) та ст. 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування" (далі – Закон України № 2213) базою для здійснення нарахувань страхових внесків до Фонду є суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. (108/95-ВР) №108/95 (далі – Закон України № 108/95) та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. (889-15) №889 (далі Закон України №889).

Згідно ст. 2 Закону України №108/95 та п.п. 2.2.2, 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5 (z0114-04) , зазначені виплати (надбавка за вислугу років, допомога на оздоровлення – далі виплати) відносяться до фонду оплати праці.

Відповідно до умов п.п. 4.2.1 та 4.4 Закону України № 889 (889-15) вказані виплати включаються до складу загального місячного оподаткованого доходу та є базою (об’єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України і внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Для забезпечення виконання ст. 57 Закону № 1060 прийнято Закон України "Про реструктуризацію заборгованості виплат, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту" від 23.12.1991 р. № 1060 педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" від 09.09.2004 р. № 1994 (1994-15) , який регулює правовідносини що склалися у зв’язку з не фінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту". Постановою Кабінету Міністрів від 19.09.2005 р. № 934 "Про реалізацію Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України " (934-2005-п) Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" затверджений Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, п. 4 якого передбачено, що відрахування з виплат, передбачені законодавством, здійснюються в установленому порядку. Постановою Кабінету Міністрів від 25.05.2006 р. № 745 "Деякі питання пов’язані із сплатою страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (745-2006-п) , яка є чинною з 02.06.2006 р., доповнено Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, № 934 (934-2005-п) . Згідно доповнень на суми виплат, які нараховані і виплачені у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів № 934 від 19.09.2005 р. (934-2005-п) , страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням не нараховуються починаючи з 02.06.2006 р.

Перевіркою, проведеною позивачем 16.02.2007 року, по результатам якої складено акт від 16.02.2007 р. встановлено що відповідач в грудні 2005 р. та квітні 2006 р. не перерахував страхові внески до Фонду в сумі 13 050,60 грн. із загальної суми виплат 335 343, 41 грн.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 30 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону (2240-14) нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення – у трикратному розмірі зазначеної суми.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 041від 02.03.2007 р., у зв’язку з неповною сплатою страхових внесків Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради нарахована 13 050,60 грн. недоїмки та застосовано штрафні санкції в розмірі заниженої суми заробітної плати 335 343,41 грн. Рішення позивача не є скасованим чи зміненим.Оплата за ним не здійснена.

Однак, дослідивши зазначене рішення та обставини, внаслідок яких його винесено, колегія суддів дійшла висновку, що його не можна вважати прийнятим обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Висновки колегії виходять з наступного.

У відповідності з абз. 4 п. 1 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати.

Колегія суддів вважає, що фактів приховування або заниження суми заробітної плати позивач не допускав, а лише неналежним чином визначав базу нарахування страхових внесків.

При вирішенні питання про правомірність стягнення санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Отже, відповідальність за абз. 4 п. 1 статті 30 Закону може наставати лише за наявності сукупності таких обов’язкових умов:

- коли внески, які не сплачено, передбачені законодавством (при оцінці якого варто зазначити, що однією з складових принципу верховенства права, що визначена Європейським судом з прав людини, є вимога про якість закону);

- наявності умислу на приховування (синонім укривання) від сплати внесків, про що може свідчити, наприклад, перекручування звітності, підробка документів, тощо;

- наявності вини.

З огляду на викладене та на приписи ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не може бути притягнутим до відповідальності особа, яка не мала протиправних намірів та діяла відповідно до наданого їй компетентним органом узагальнюючого роз'яснення.

Відтак, до особи, яка діяла у відповідності до спільного листа Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України від 30.11.2005р. N 1/9-681, N 31-17000-02-5/25800 (v-681290-05) , "Щодо виконання постанови КМУ від 19.09.2005 р. N 934 (934-2005-п) ", не можуть бути застосовані штрафні (фінансові) санкції. Отже рішення позивача в частині нарахування санкцій не можна визнати обґрунтованим.

Виходячи з принципів законності та верховенства права, викладених у ст. ст. 8, 9 КАС України, рішення суду про стягнення несплачених штрафних санкцій не може базуватися на рішенні органу стягнення, яке не відповідає (повністю або частково) закону та загальним засадам притягнення до відповідальності.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково у сумі 13 050 грн. 60 коп., що складає суму недоїмки.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, виходячи з викладеного вище.

Посилання позивача на ту обставину, що штрафні санкції також входять до складу недоїмки, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать діючому законодавству.

Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) та преамбули Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) правові засади регулювання відносин, пов’язаних із зазначеним видом страхування, визначаються названим законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 30 названого Закону у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 30 названого Закону повна сума недоїмки не включає у своєму складі штрафів.

Системний аналіз названого закону та, зокрема ст. 30 свідчить, що пеня та штраф не відносяться до складу недоїмки.

Таким чином, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи. На підставі викладеного, постанова господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2007 року підлягає скасуванню, позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Дніпропетровськ, в частині стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків в сумі 13 050,60 грн. –задоволенню, решту позовних вимог – слід залишити без задоволення. Присудити на користь Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, 49127, м. Дніпропетровськ, вул. 20 років Перемоги, 51 (код ЄДРПОУ 02124769) за рахунок Державного бюджету України 1636, 32 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 94, 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційні скарги прокурора Самарського району м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ та Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2007 р.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, 49127, м. Дніпропетровськ, вул. 20 років Перемоги, 51 (код ЄДРПОУ 02124769) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 93 (код ЄДРПОУ 26049899) 13 050, 60 грн. недоїмки.

В частині вимог про стягнення 335 343, 41 грн. штрафних санкцій - відмовити.

Присудити на користь Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, 49127, м. Дніпропетровськ, вул. 20 років Перемоги, 51 (код ЄДРПОУ 02124769) за рахунок Державного бюджету України 1636, 32 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанову виготовлено у повному обсязі 19.02.2009 р.