Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - доповідача - Туркіної Л.П.,

суддів - Мірошниченка М.В., Проценко О.А.

при секретарі – Галоян О.Г.

за участі представників сторін:

позивача – не прибув

відповідача – Кріжановська М.П. (довіреність від 28.01.2009р. №142)

прокуратури – Денисенко Д.В. (посвідчення №255)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя та прокурора

на постанову господарського суду Запорізької області від 10.08.2007 року

у справі №14/239/07-АП

за позовом Заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, Уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства "Гідросила МЗТГ", м. Мелітополь, Запорізької області

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 78 825 грн. 48 коп., -

У червні 2007 року Заступник прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів", яке з квітня 2008 року має назву Відкрите акціонерне товариство "Гідросила МЗТГ", м. Мелітополь, Запорізької області (далі ВАТ "Гідросила МЗТГ" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 101624 грн. 40 коп. за незайняті інвалідами робочі місця.

Постановою господарського суду Запорізької області від 10.08.2007 р. відмовлено у задоволенні позову Прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач довів факт вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення порушень зобов’язань, покладених на нього Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) (далі Закон №875-ХІІ (875-12) ).

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов.

У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.

Системний аналіз норм Закону №875-ХІІ (875-12) дає підстави стверджувати, що норми даного Закону (875-12) спрямовані на надання інвалідам соціально-трудових та інших гарантій з боку держави. Таким чином норми ст.. 18 Закону №875-ХІІ (875-12) встановлюють обов’язок держави з працевлаштування перед інвалідами, а не перед підприємствами.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 ГК України та ст. ст. 19, 20 Закону №875-ХІІ, "аналізуючи вину підприємства у невиконанні нормативу, що полягає у необхідності працевлаштувати інваліда або сплатити відповідну суму адміністративно-господарських санкцій, необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій обумовлюється саме не працевлаштуванням інвалідів у достатній кількості".

Апелянт зазначає, що відповідно до норм ст.. 19, 20 Закону №875-ХІІ (875-12) єдиною підставою для сплати адміністративно – господарських санкцій є невиконання нормативу, а виконанням нормативу є працевлаштування інвалідів за основним місцем роботи у достатній кількості.

Таким чином, Закон (875-12) не містить підстав для звільнення від сплати адміністративно – господарських санкцій підприємства, що не виконали норматив, навіть за умов створення робочих місць в розумінні п. 3 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою КМУ № 314 від 03.05.95р. (314-95-п)

18.09.2007 року до суду надійшла заява прокурора про приєднання до апеляційної скарги.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції зап еречення на апеляційну скаргу, в якому обґрунтував свої вимоги наступним.

Підпунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ №341 від 03.05.1995 року (314-95-п) , що діяло в спірний період, передбачено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально – економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів – перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Відповідач зазначив, що відповідно до вищезазначеного Положення ВАТ "Гідросила МЗТГ" визначило види дільниць, де можливо використовувати працю інвалідів; розробило і затвердило інструкції про робочі місця інвалідів; створило за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідач також зазначив, що для можливості інвалідів безпосередньо звертатися на підприємство з приводу працевлаштування, за власні кошти, товариство інформувало через ЗМІ про наявність вакансій на підприємстві.

Представник позивача до суду не прибув, про час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення органів зв’язку, яке знаходиться в матеріалах сплави.

У судовому засіданні прокурор доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник підприємства заявив клопотання про зміну назви відповідача.

Суду також надано рішення загальних зборів Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів" від 18.04.08р., згідно якого підприємство змінило найменуваня. Назвою підприємства на момент проведення судового засідання є Відкрите акціонерне товариство "Гідросила МЗТГ".

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання та визначення у якості відповідача ВАТ "Гідросила МЗТГ".

Заслухавши прокурора, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ВАТ "Гідросила МЗТГ" є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

ВАТ "Гідросила МЗТГ" було подано до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача у 2006 році склала 1396 осіб. Відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди в кількості 56 осіб. Фактично, на підприємстві відповідача у 2006 році, були працевлаштовані інваліди у кількості 47 осіб. Однак середньооблікова чисельність інвалідів склала __ осіб.

Таким чином матеріали справи підтверджують наявність обставин, які визначені ст. 20 Закону №875-ХІІ у якості правопорушення у сфері господарської діяльності. Однак загальні принципи відповідальності за такі правопорушення визначені у ГК України (436-15) , відповідно до ч. 1 ст. 218 якого, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується наданими до справи матеріалами, відповідачем вживались залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення щодо працевлаштування інвалідів, а саме: відповідач визначив види дільниць, де можливо використовувати працю інвалідів (розпорядження №223р. від 19.12.2005р.); розробив і затвердив інструкції про робочі місця інваліді (розпорядження №223 від 19.12.2005р.); створив за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів проведено атестацію цих робочих місць (акт від 03.01.2006р. та 17.07.2006р.); інформував інвалідів через ЗМІ про наявність вакансій на підприємстві (витяги з газет залучені в матеріали справи); інформував державну службу зайнятості (звіти Форми №3-ПН) та місцеві органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць.

Крім того, матеріали справи містять листування відповідача з місцевими органами соціального захисту населення. З інформації таких органів вбачається, що можливість надання допомоги у працевлаштуванні інвалідів відсутня, інваліди для працевлаштування на ВАТ "Гідросила МЗТГ" не направлялися. З інформації мелітопольського міського центру зайнятості вбачається, що протягом 2006 року направлялися особи для працевлаштування на підприємстві, працевлаштовано 2 особи.

Отже, відповідач довів факт відсутності вини та неможливість уникнення правопорушення з незалежних від нього причин, що виключає можливість притягнення його до відповідальності.

Посилання апелянта на ту обставину, що відповідальність, передбачена Законом №875-ХІІ (875-12) , застосовується до суб’єктів підприємницької діяльності, незалежно від наявності вини, не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з норм ст. 218 ГК України.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства,

колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя та прокурора залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 10.08.2007 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвала оформлена відповідно до ст. 160 КАС України 11.02.2009 року.