розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Чернігівська взуттєва фабрика "Берегиня" на постанову Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2007 року у справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у м Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ЗАТ "Чернігівська взуттєва фабрика "Берегиня" звернулися до Господарського суду Чернігівської області з адміністративним позовом до ДПІ у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2007 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ЗАТ "Чернігівська взуттєва фабрика "Берегиня" подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають істотне значення для справи, а встановлені висновки не відповідають обставинам справи, що є безумовною підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ "ЧВФ "Берегиня" знаходиться на податковому обліку у ДПІ м. Чернігова.

Рішенням ДПІ у м. Чернігові від 30.01.04 р. № 4 про розстрочення податкових зобов'язань, ЗАТ "ЧВФ "Берегиня" була надана розстрочка узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 30000,00 грн. строком з 30.01.04 р. по 21.06.04 р., а також укладено Договір про розстрочення податкових зобов'язань від 30.01.04 р. № 4.

У зв'язку з несплатою ЗАТ "ЧВФ "Берегиня" чергової частки розстроченої суми та нарахованих на неї процентів, накопиченням нового податкового боргу, рішенням ДПІ у м. Чернігові від 09.04.04 р. № 2 про скасування розстрочення податкових зобов'язань, рішення від 30.01.04 р. № 4 було скасовано, а Договір про розстрочення податкових зобов'язань від 30.01.04 р. № 4 - розірвано.

ДПІ у м. Чернігові була проведена перевірка ЗАТ "ЧВФ "Берегиня" щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання платником податків, за результатами якої складено акт перевірки від 15.03.05 р. № 3а\26-210/00308376. В цьому акті зафіксовано порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі цього акта перевірки та рішень про результати розгляду скарги позивача, ДПІ у м. Чернігові були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 28.04.05 р. № 0000462650/0; від 06.06.05 р. № 0000462650/1; від 19.07.05 р. № 0000462650/2, якими до позивача було застосовано штраф у сумі 2464,55 грн. за затримку на 99 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 4929,10 грн.; від 19.07.05 р. № 0001002650/2, яким до позивача застосовано штраф у розмірі у сумі 14742,46 грн. за затримку на 61 календарний день граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 73712,25 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Господарський суд Чернігівської області в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, а апеляційна інстанція погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до п.п. 14.1. п.14.1 ст. 14 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону.

Пп. 14.1.3 п.14.1 ст. 14 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.

Згідно із п.п. 14.3.1 п.14.3 ст. 14 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Таким чином, за договором розстрочення податкових зобов'язань у платника податків виникає зобов'язання сплатити узгоджені податкові зобов'язання на умовах податкового кредиту, а саме: основну суму кредиту та проценти.

Згідно з приписами абз. 2 преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені Держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.

Таким чином, Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , в тому числі положення п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17, не можуть застосовуватися до питань погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами саме у період дії договору розстрочення податкових зобов'язань.

Податкова інспекція застосувала до позивача штраф на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не за невиконання зобов'язань за договором розстрочення податкових зобов'язань і не під час дії такого договору, а за несплату узгодженого податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, оскільки договір про розстрочення № 4 від 30.10.04 р. був розірваний у зв'язку з несплатою чергової частки розстроченої суми, нарахованих на неї процентів та накопиченням податкового боргу.

Пунктом 4.7 Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 18.09.01 р. № 378 (z0912-01) , зареєстрованого в Мін'юсті України 29.10.01 р. за № 912/613, який прийнято з метою забезпечення практичного впровадження ст. 14 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з п. 9 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", передбачено, що від дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочення (відстрочення) суми, що залишились несплаченими, нараховується пеня та штрафні санкції у розмірах, передбачених чинним законодавством.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Чернігівська взуттєва фабрика "Берегиня" на постанову Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2007 року у справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у м Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

В задоволенні апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства "Чернігівська взуттєва фабрика "Берегиня" – відмовити.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2007 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.