Головуючий в 1 інстанції - Чинчин О.В..

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

Позивач звернувся до Петровського районного суду м. Донецька з позовною заявою до управління праці та соціального захисту населення Петровської районної в м. Донецьку ради (далі - УПСЗН Петровської районної в м. Донецьку ради) про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2006-2008 роки.

Постановою Петровського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2008 року у справі № 2-а-65/08 позов задоволено частково, в наслідок чого, визнана неправомірною відмова УПСЗН Петровської районної в м. Донецьку ради у виплаті ОСОБА_1. щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки в розмірах, передбачених ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; стягнуто з УПСЗН Петровської районної в м. Донецьку ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1. недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки у розмірі 3 965 (три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченнямНОМЕР_1, мав ІІІ групу інвалідності, з 01.12.2007 року йому призначена ІІ група інвалідності і має право на користування компенсаціями та пільгами передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) і перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Петровської районної в м. Донецьку ради.

Як вбачається з матеріалів справи /арк. спр. 14/, відповідач фактично виплатив позивачу суму допомоги на оздоровлення за 2007 рік - 90 грн., за 2008 рік - 120 грн.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІ групи - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам ІІІ групи - чотири мінімальні заробітні плати, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону (796-12) , здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (256-2002-п) , якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам ІІ групи - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам ІІІ групи - чотири мінімальні заробітні плати.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону (796-12) визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів" від 27.06.1996 року (468/96) стосовно преюдиції нормативних актів.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2007 та 2008 роки, а не вказані Постанови КМУ.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволені позову в частині стягнення недоотриманих грошових коштів на оздоровлення за 2006 рік, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV від 20.12.2005р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік ", який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Петровської районної в м. Донецьку ради на постанову Петровського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2008 року у справі № 2-а-65/08 - залишити без задоволення.

Постанову Петровського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2008 року у справі № 2-а-65/08 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.