Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04-18.11.2008 по справі № 2-21/10714-2006А в позові Товариства з обмеженою відповідальністю ім.. В.І. Леніна до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про зобов’язання списати з позивача суму безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 13207,34 грн. і пені в сумі 650,29 грн., плати за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 8290,33 грн., збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 38820,94 грн., податку на прибуток в сумі 5177,19 грн. і пені в сумі 307,45 грн., відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що заборгованість позивача з ПДВ виникла у період 2004-2005, а тому вона не знаходиться у причинно-наслідковому зв’язку з висновками ТПП України від 04.04.2006 № 958/05-4 про форс-мажорні обставини з причини заморозків з 20 по 28 січня та з 06 по 10 лютого 2006.

Крім того, суд вважає, що оскільки податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог п.п. 18.2.3 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000, то суми безнадійного податкового боргу до списання визначаються починаючи з відповідного звітного кварталу, в якому виникли форс-мажорні обставини, і до закінчення такого кварталу.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про списання боргу по платі за користування надрами для видобування корисних копалин, нарахованої за 4 квартал 2005, суд виходив з того, що відповідно до п. 7 ст. 75 Закону України "Про державний бюджет на 2005 рік"на 2005 рік було зупинено дію п.п. "в" та "г"п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України № 2181-ІІІ. На думку суду, Законом України "Про державний бюджет" може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач – ТОВ ім.. В.І. Леніна звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду АР Крим та винести нове рішення, яким позов ТОВ ім.. В.І. Леніна задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу позивач мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права та неправильною оцінкою судом обставин справи.

Зокрема, посилаючись на пункти 5.3 та 5.4 Рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 (v010p710-08) , апелянт вказує на безпідставне застосування судом до спірних правовідносин п. 7 ст. 75 Закону України "Про державний бюджет на 2005 рік"та Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) , оскільки законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.

Крім того, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення п.п. 18.2.3 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", оскільки передбачене ним право податкових органів здійснювати щоквартальне списання безнадійного податкового боргу зовсім не означає, що суми безнадійного податкового боргу до списання визначаються починаючи з відповідного звітного кварталу, в якому виникли форс-мажорні обставини, і до закінчення такого кварталу.

Вказує, що порядок визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється, відповідно до п. 4.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України № 103 від 14.03.2001 (z0016-02) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 за № 16/6304 (z0016-02) , за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби в установленому порядку, станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

В свою чергу, відповідно до п.п. 4.2 Порядку № 103 (z0016-02) днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку дії форс-мажорних обставин є наступний день за граничним терміном погашення податкових зобов'язань за період, на який припадає дата, вказана в документі, що засвідчує факт непереборної сили.

В судове засідання, призначене на 10 лютого 2009 року сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При повторному розгляді справив порядку ст.. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , судова колегія встановила наступне.

ТОВ ім. В.І. Леніна зареєстровано рішенням Сакської районної державної адміністрації від 12.12.2001 та є платником податків за загальною системою оподаткування.

Позивач є сільськогосподарським товаровиробником, що не заперечується відповідачем по суті.

Як вбачається з висновку Торгово-промислової палати України "Про форс-мажорні обставини" № 958/05-4 від 04.04.2006, в результаті сильних морозів за періоди з 20 по 28 січня та з 6 по 10 лютого 2006 на площах ТОВ ім. Леніна були пошкоджені посіви озимого ячменя на площі 413 га на 60%, а також посіви озимої пшениці на площі 189 га на 40%, загинули почки персика на площі 44 га на 96%, що підтверджується актами від 25.02.2006р., затвердженим управлінням агропромислового розвитку Сакського району АР Крим.

Відповідно до протоколу засідання Постійної комісії Ради Міністрів АР Крим з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 20.03.2006 № 5 вищевказані погодні умови визнані надзвичайними відповідно до Постанови КМУ від 24.03.2004 № 368 (368-2004-п) та ТОВ ім. В.І. Леніна включено до переліку сільгосптоваровиробників, потерпілих від надзвичайної ситуації.

Згідно з Розрахунком прямих витрат та спричиненого матеріального збитку, збиток прямих затрат у зв’язку з заморозками січня-лютого 2006р. складає 17,16тис.грн.

Відповідно до абз. "г" п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" під терміном "безнадійний" слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Списанню підлягають безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Підпунктом 18.2.3 цього пункту Закону N 2181 (2181-14) списання безнадійного податкового боргу віднесено до виключної компетенції податкових органів.

Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України (п.п. 18.2.3 п. 18.2 ст. 18 Закону).

Згідно з підпунктом 3.4 пункту 3 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України № 103 від 14.03.2001 (z0016-02) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002р. за № 16/6304 (z0016-02) , з наступними змінами і доповненнями, під терміном "безнадійний" податковий борг" слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань. Такий факт непереборної сили підтверджується, зокрема, Торгово-промисловою палатою України - щодо настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Відповідно до п. 4.1 Порядку (z0016-02) списання безнадійного податкового боргу платників податків визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється, зокрема, за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби в установленому порядку, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

В свою чергу, згідно з п.п. 4.2 Порядку (z0016-02) днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку дії форс-мажорних обставин є наступний день за граничним терміном погашення податкових зобов'язань за період, на який припадає дата, вказана в документі, що засвідчує факт непереборної сили.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що списанню підлягає як сума безнадійного податкового боргу разом з пенею і штрафними санкціями, що рахувалися у платника податків на день виникнення обставин непереборної сили, так і сума не погашених податкових зобов’язань, нарахованих за той звітний період, в якому такі обставини виникли.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) звітним періодом для ПДВ є місяць, відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) звітним періодом для податку на прибуток є квартал, а також відповідно до Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою КМУ № 115 від 29.01.1999 (115-99-п) та Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ № 1494 від 16.08.1999 (1494-99-п) , базовим податковим (звітним) періодом для даних зборів є календарний квартал.

З висновку Торгово-промислової палати України "Про форс-мажорні обставини" № 958/05-4 від 04.04.2006 вбачається, що датою форс-мажорних обставин є періоди з 20 по 28 січня та з 6 по 10 лютого 2006.

Отже, судова колегія погоджується з доводами апелянта про те, що днем виникнення безнадійного податкового боргу, відповідно, є: з ПДВ - 02.03.2006 та 31.03.2006, з податку на прибуток –21.05.2006, з плати за користування надрами для видобування корисних копалин та збору за спеціальне використання водних ресурсів –21.05.2006.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів звірок, сформованих 12.07.2006., станом на 02.03.2006. за ТОВ ім. В.І. Леніна склалась заборгованість з податку на додану вартість в сумі 13207,34 грн. і нарахована пеня в сумі 650,29 грн. та податку на прибуток в сумі 5177,19 грн. і нарахована пеня в сумі 307,45 грн.

Крім того, згідно актів звірок, сформованих 12.07.2006, станом на 20.02.2006 склалась заборгованість по платі за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 8290,33 грн. та збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 38820,94 грн. При цьому, як вбачається з даних актів звірок, вказана заборгованість виникла в січні-лютому 2006.

Неможливість погашення вказаних боргів знаходиться у безпосередньому причинному зв’язку з настанням форс-мажорних обставин в січні-лютому 2006.

03.05.2006. позивач звернувся до відповідача з проханням списати вищевказані податкові борги, що виникли внаслідок форс-мажорних обставин, але листом ЄОДПІ за № 1910/10/24-01 від 12.05.2006 позивачу було відмовлено у зв’язку призупиненням дії п.п. "г" п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000.

Вказана відповідь відповідача свідчить про те, що він не заперечує тієї обставини, що заявлені позивачем до списання суми боргу є безнадійними в силу п. "г" п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", але вони не підлягають списанню у зв’язку з призупиненням протягом 2005, 2006р.р. дії вказаної норми відповідно до Законів України "Про Державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) та "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) .

Судовою колегією встановлено, що згідно із Законом України від 03.06.2008 № 309-VI (309-17) п.п. "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 виключено.

Ст. 58 Конституції України передбачено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, у зв’язку з чим судова колегія вважає за необхідне до спірних правовідносин застосувати норми того законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, а саме – ст. 18 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 103 від 14.03.2001 (z0016-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002р. за №16/6304 (z0016-02) , з урахуванням змін, внесених Наказом ДПА України № 629 від 03.11.2004 (z1452-04) .

Судова колегія погоджується з доводами апелянта про безпідставність застосування до спірних правовідносин Законів України "Про Державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) та "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) , оскільки відповідно до п. 5.3, п. 5.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 (v010p710-08) по справі № 10-рп/2008 зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини). Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Крім того, судова колегія погоджується з доводами апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції п.п. 18.2.3 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", оскільки передбачене ним право податкових органів здійснювати щоквартальне списання безнадійного податкового боргу починаючи з відповідного звітного кварталу, в якому виникли форс-мажорні обставини, і до закінчення такого кварталу стосується порядку списання боргу по податку з доходів фізичних осіб (п. 4.6 Порядку), стосовно якого позовні вимоги позивачем не заявлялись.

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) і Законами України.

Ст.. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності своїх дій відповідачем суду не надано.

В силу ст.. 159 КАС України (2747-15) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Відповідно до ст.. 205 КАС України (2747-15) суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись статтями 195, 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ім.. В.І. Леніна задовольнити.

Постанову Господарського суду АР Крим від 04-18.11.2008р. по справі № 2-21/10714-2006А скасувати.

Прийняти нову постанову по справі, якою позов задовольнити.

Зобов’язати Сакську об’єднану державну податкову інспекцію (96500, м. Саки, вул.. Курортна, 57) списати з Товариства з обмеженою відповідальністю імені В.І. Леніна (АР Крим, Сакський район, с. Виноградове, вул. Леніна, 4) суму безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 13207,34грн. і пені в сумі 650,29грн., плати за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 8290,33грн., збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 38820,94грн., податку на прибуток в сумі 5177,19грн. і пені в сумі 307,45грн.