ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про стягнення підвищення до пенсії як дітям війни.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі посилались на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) відповідних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого їм було нараховано пенсію. З 01.01.2006 року по 01.01.2008 року відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного суду України розмір виплат їх пенсій з врахуванням права на надбавку як дітям війни.

Позивачі просили стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на їх користь підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2006 рік - січень 2008 року.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2008 року позови задоволено частково.

Зобов'язано Міністерство фінансів України, Державне казначейство України здійснити фінансування управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому для виплати як дітям війни ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 738 грн. 12 коп. доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону україни "Про соціальний захист дітей війни" за липень-грудень 2007 року включно.

В задоволені решти позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону (1058-15) , і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.

Апелянт просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2008 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі належать до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому вони мають право на встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) №1-29/2007 визнав неконституційними окремі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема п.12 ст. 71 та ст. 111, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, відмова УПФ України в м. Хмельницькому у проведенні перерахунку пенсій позивачів як дітей війни з врахуванням вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є незаконною.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Безспірно встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є дітьми війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мали право на отримання підвищення виплачуваної їм УПФ в м. Хмельницькому пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України (v0a6p710-07) має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про неможливість задоволення позовних вимог позивачів щодо стягнення підвищення до пенсії як дітям війни з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року у звязку з тим, що Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 рік. Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) дію Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) зупинено на 2006 рік.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені вимог щодо стягнення підвищення до пенсії як дітям війни за 2006 рік, не врахував тієї обставини, що дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відновлено з 02.04.2006 року у звязку з виключенням п. 17 ст. 77 Закону України від 20.12.2005 року №3235-4 згідно із Законом України від 19.01.2006 року №3367-4 (3367-15) .

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 щодо визнання незаконною відмови відповідача у підвищенні розміру її пенсії як дітям війни та необхідність стягнення такої допомоги за період з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року та з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

При цьому мінімальний розмір пенсії за віком необхідно обчислювати відповідно до вимог ст.28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого закону, який би визначав порядок визначення мінімальної пенсії за віком, не існує.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про зобовязання Міністерства фінансів України та Державного казначейства України видиліти та перерахувати спірну виплату на користь позивача, оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, тому відповідний обов'язок слід покласти на вказане управління Пенсійного фонду.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачів у передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі колегія суддів не вбачає.

Доводи управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому в апеляційній скарзі на викладені висновки не впливають, оскільки спростовуються нормами матеріального права, проаналізованими вище.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому задоволити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2008 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позови задоволити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому провести перерахунок та виплату пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6з врахуванням їх права на підвищення пенсій як дітям війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року та з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.