Суддя 1 інстанції - Мірута О.А.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

Донецькій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Постановою Ворошиловського районного суду м.Донецька від 15 грудня 2008 року (арк. справи 30-34) частково задоволений позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м.Донецьку ради, в наслідок чого стягнуто з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету на користь позивача недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 квітня 2007 року по листопад 2008 року у розмірі 7244 грн. 44 коп. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач (арк. справи 36-38), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Сторони були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Позивач, ОСОБА_3, має неповнолітнього сина, ОСОБА_4, який народивсяІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народженняНОМЕР_1(арк. справи 8).

Відповідно до довідки відповідача позивачу було сплачено, зокрема, за липень 2007 року - 144,03 грн., серпень 2007 року - 144,03 грн., вересень 2007 року - 144,03 грн., жовтень 2007 року - 136,13 грн., листопад 2007 року - 140,05 грн., грудень 2007 року - 144,10 грн. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-XII від 21 листопада 1992 року (2811-12) відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-XII від 21 листопада 1992 року (2811-12) є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

Статтею 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, колегія суддів зазначає, що за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Кабінету Міністрів України не делеговані.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначання і виплати допомоги сім'ям з дітьми" від 11 січня 2007 року № 13 (13-2007-п) .

За пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми" від 11 січня 2007 року № 13 (13-2007-п) (в редакції постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 та від 11 січня 2007 р. N 13" (900-2007-п) ) передбачено, що на виконання статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року (v0009700-96) визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-V було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином, позивачка має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

З урахуванням викладеного сума недоплаченої відповідачем позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає:

за липень (129,03:31х9) + (463:31х23) - 95,73 = 247 грн. 79 коп.

за серпень (463-132,64) = 330 грн. 36 коп.

за вересень (463-134,45) = 328 грн. 55 коп.

за жовтень (470-136,13) = 333 грн. 87 коп.

за листопад (470-140,05) = 329 грн. 95 коп.

за грудень (470-144,10) = 325 грн. 90 коп.

взагалі сума складає 1896 грн. 42 коп., а не 7244 грн. 44 коп., як помилково визначено судом першої інстанції.

Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів, проте судом першої інстанції в резолютивній частині постанови не вказано про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рахунок коштів Державного бюджету України.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Враховуючи часткове порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку щодо скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м.Донецьку ради на постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 15 грудня 2008 року у справі № 2-а-468/08/0508 - задовольнити частково.

Постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 15 грудня 2008 року у справі № 2-а-468/08/0508 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м.Донецьку ради про стягнення недоотриманої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м.Донецьку ради на користь ОСОБА_3 недоплачену суму державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1896 грн. 42 коп. (одна тисяча вісімсот дев'яносто шість грн. 42 коп.) за рахунок коштів Державного бюджету України за кодом програмної класифікації видатків 090303 "допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" з реєстраційного рахунку № 35413024001469 в ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 25953988, код економічної класифікації видатків 1341.

В іншій частині позову відмовити.

В решті постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 15 грудня 2008 року у справі № 2-а-468/08/0508 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 лютого 2009 року Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 19 лютого 2009 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.