розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області на Постанову господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2007 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Віталь" до Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Постановою господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2007 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану Постанову скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено виїзну планову перевірку Позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2004 по 30.06.2007, за результатами якої складено Акт від 04.09.2007 №1676/23-2/31278767 (далі - Акт).

На підставі Акта прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005892301/0 від 18 вересня 2007 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 122339 грн., в тому числі 81559 грн. за основним платежем та 40780 грн. штрафних санкцій, в зв’язку з порушенням вимог абзацу десятого п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97 (далі – Закон №168/97).

Перевіркою встановлено, що станом на 15 травня 2006 року, тобто на дату анулювання свідоцтва Позивача, як платника податку на додану вартість, на його балансі числились основні фонди, стосовно яких нараховано податковий кредит у сумі 81558 грн. 86 коп. у минулих податкових періодах, стосовно яких Позивач не визнав умовний продаж таких основних фондів та не збільшив податкові зобов’язання за травень 2006 року на зазначену суму, яка включає:

55746 грн. 67 коп. податку на додану вартість, арахованого з вартості придбаного Позивачем у ТОВ "Світанкові роси" технічного обладнання;

3700 грн. податку на додану вартість, нарахованого з вартості придбаного Позивачем у ТОВ "Летісс" компресора;

22112 грн. 90 коп. податку на додану вартість з вартості придбаної Позивачем у ТОВ "Комекс" лінії технічного обладнання.

Матеріалами справи встановлено, що 28 січня 2003 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світанкові роси" укладено Договір купівлі-продажу №28/1 від (а.с. 74), на підставі якого Позивач придбав технологічне обладнання.

31.03.2003 Позивач здійснив попередню оплату у суму 334480 грн. в т.ч. податку на додану вартість 55746 грн. 67 коп. за придбане у ТОВ "Світанкові роси" технологічне обладнання, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією податкової накладної №2 виписаної ТОВ "Світанкові роси" Позивачу на зазначену суму попередньої оплати.

Однак, як встановлено матеріалами справи, здійснена Позивачем передоплата за технологічне обладнання у сумі 334480 грн., повністю повернута Позивачу ТОВ "Світанкові роси" до кінця березня 2003 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки відділення Промінвестбанку в м.Черкаси руху коштів по рахунку Позивача №26000301787425/980 за період з 01.03.2003 по 01.04.2003, Актом проведеної Відповідачем позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Позивачем від 22.07.2003 №39/5-26-2108 (а.с. 90) та податковою декларацією за березень 2003 року, що спростовує порушення Позивачем вимог абз. десятого п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97.

Крім того, 29.04.2002 Позивачем придбано у ТОВ "Летісс" компресор ВК15-15-500 у комплекті із ЗІП та масло MOGUL VDL 46, що підтверджується наявною в матеріалах справи копіями виписаної ТОВ "Летісс" рахунку-фактури від 29.04.2002 № 827 (а.с. 50) на суму 22200 грн., у тому числі 3700 грн. податку на додану вартість та платіжного доручення Позивача від 29.04.2002 № 22 (а.с. 52).

30.05.2003 Позивачем продано придбаний у ТОВ "Летісс" компресор ВК 15-15-500 приватному підприємцю Івахненку С.П. разом з ємкістю "танк" Я1-ОСВ-10, насосом ЦГ12,5/50К-2, лінією розливу парфумерних виробів, машиною розливу води РМ-12-500 на загальну суму 68000 грн., в т.ч. 11333 грн. 33 коп. податку на додану вартість, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією накладної № 105 від 30.05.2003 (а.с. 25) та копією податкової накладної від 31.05.2003 №104 (а.с. 26). Вказану суму податку на додану вартість - 11333 грн. 33 коп. включено до податкового зобов’язання цього звітного місяця та відображено Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2003 року.

15.01.2003 Позивачем продано придбані у ТОВ "Комекс" чотири ємності поліетиленові об’ємом 1 м. куб. приватному підприємцю Володарському Д.С. за 2000 грн., в т.ч. 333 грн. 33 коп. податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладної № 7 від 15.01.2003 та податкової накладної від 15.01.2003 № 60 (а.с. 38). Вказану суму податку на додану вартість у сумі 333 грн. 33 коп. включено до податкового зобов’язання цього звітного місяця та відображено Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2003 року.

31.07.2003 Позивачем продано придбані у ТОВ "Комекс" сім ємностей поліетиленових об’ємом 1 м. куб. приватному підприємцю Ємцю І.О. за 6335 грн. 77 коп., в т.ч. 1055 грн. 95 коп. податку на додану вартість, що підтверджується накладною № 125 від 31.07.2003 та податковою накладною № 117 від 31.07.2003. Вказану суму податку на додану вартість у сумі 1055 грн. 95 коп. включено до податкового зобов'язання цього звітного місяця та відображено Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2003 року.

30.10.2003 Позивач продав придбані у ТОВ "Комекс" п'ять ємностей поліетиленових об’ємом 1 м. куб. приватному підприємцю Нечипоренку П.П. за 4990 грн., в т.ч. 831 грн. 65 коп. податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладної № 115 від 30.10.2003 та податкової накладної від 30.10.2003 № 136. Вказану суму податку на додану вартість у сумі 831 грн. 65 коп. включено до податкового зобов'язання цього звітного місяця та відображено Позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2003 року.

Отже, у Позивача станом на 15.05.2006 не було вказаних в Акті основних фондів, придбаних у ТОВ "Світанкові роси", у ТОВ "Летісс" та у ТОВ "Комекс".

Що стосується посилання Відповідача на обігово-сальдові відомості Позивача за рахунком № 10 "Основні засоби", як на підтвердження знаходження у нього в період, що перевірявся зазначених основних фондів, то колегія суддів зазначає, що регістр бухгалтерського обліку і баланс підприємства як документ фінансової звітності не є достатніми доказами фактичної наявності у Позивача вказаних в них основних фондів, оскільки ці документи не є прямими доказами здійснюваних Позивачем операцій з придбання та продажу цих фондів.

В даному випадку, підтвердженням наявності чи відсутності у Позивача основних фондів є зазначені вище первинні документи, якими оформлялися відповідні господарські операції купівлі-продажу.

Не відображення в обігово-сальдових відомостях за рахунком №10 "Основні засоби" та в балансі підприємства операцій з відчуження основних фондів, за наявності прямих доказів про здійснення таких операцій, свідчить лише про неналежне ведення Позивачем бухгалтерського обліку та складання документів фінансової звітності, а не про відсутність фактів відчуження основних фондів.

Пунктом 15 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. №509-ХП, передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проводити інвентаризацію основних засобів, а у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, що Відповідачем не було зроблено.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кр едит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97, платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону №168/97, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94 передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94, обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом (334/94-ВР) , покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження невідповідності фактичної ціни продажу Позивачем придбаних у ТОВ "Летісс" і ТОВ "Комекс" матеріальних цінностей рівню звичайної ціни на них.

А відтак, у Позивача станом на день анулювання його реєстрації, як платника податку на додану вартість, не виникло зобов’язання визнавати умовний продаж названого вище майна за звичайними цінами та відповідно збільшувати суму своїх зобов’язань.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що ним не виконано.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області залишається без задоволення, а Постанова Господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2007 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області залишити без задоволення, а Постанову Господарського суду Черкаської області від 17 грудня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.