розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 23.07.2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні телевізійні системи" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, за участю прокуратури м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

21.02.2007 року ТОВ "Інформаційні телевізійні системи" звернулося до господарського суду м. Києва із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19.01.2007 року № 0000192308/0.

Постановою господарського суду м. Києва від 23.07.2007 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідач ДПІ у Печерському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ДПІ у Печерському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ "Інформаційні телевізійні системи" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника податку в установі банку за жовтень 2005 року з урахуванням уточнюючого розрахунку, за наслідками якої відповідачем 11.01.2007 року складено акт № 04/23-10/33403346 (а.с. 29-47).

На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, відповідачем 19.01.2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192308/0 (а.с. 12), яким відмовлено позивачу в бюджетному відшкодуванні з ПДВ в розмірі 152000 грн.

В висновках акту перевірки зазначено, що відповідно до пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у ТОВ "Інформаційні телевізійні системи" відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2005 року з урахуванням уточнюючого розрахунку у розмірі 152000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування податкового кредиту позивачем було здійснено внаслідок придбання позивачем основних фондів, а саме: програмно-апаратних засобів згідно з договором № 161941 від 16.06.2005 року у ТОВ "Мак Пауз" (постачальник). Відповідно до вказаного договору позивач сплатив постачальнику грошові кошти в розмірі 912000 грн., з яких ПДВ 152000 грн. (а.с. 13-25).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що обмеження на бюджетне відшкодування з ПДВ встановленого положенням пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в даному випадку не розповсюджується на позивача, оскільки останнім нарахування податкового кредиту було здійснено внаслідок придбання основних фондів.

Доводами апелянта є те, що свідоцтво ТОВ "Інформаційні телевізійні системи" як платника ПДВ № 37688984 від 02.06.2005 року анульоване у зв’язку зі зміною юридичної адреси та видане нове від 03.10.2005 року № 37699974, а тому ДПІ у Печерському районі м. Києва вважає, що позивач зареєстрований як платник ПДВ менш ніж 12 календарних місяців.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає доводи апеляції безпідставними.

Так, пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не має право на бюджетне відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш, як за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом (абз. 1 пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Із зазначених положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 цього Закону, яким визначено розподіл основних фондів за групами, вбачається, що програмно-апаратні засоби згідно з договором № 161941 від 16.06.2005 року з ТОВ "Мак Пауз" дійсно являються основними фондами ТОВ "Інформаційні телевізійні системи", адже згідно п. 7.1. зазначеного договору на товар встановлений строк гарантії 12 місяців.

Більш того, у акті перевірки № 04/23-10/33403346 відповідачем зазначено, що виникнення від’ємного значення з ПДВ за жовтень 2005 року з урахуванням уточнюючого розрахунку є придбання позивачем основних фондів ІІІ групи (абз. 5 а.с. 34).

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-III від 21.12.2000 року платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі 5 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 % від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань адміністративні штрафи не накладаються.

При цьому, згідно податкового роз’яснення щодо граничних строків сплати податкового зобов’язання, визначеного платником у новій (уточненій) податковій декларації, що містять виправлені показники, затвердженого наказом ДПА України від 22.10.2002 року № 503 (v0503225-02) , якщо платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, але до початку перевірки контролюючим органом не подав нову (уточнюючу) податкову декларацію та/або самостійно не погасив суму недоплати та штраф (якщо виявлена помилка призвела до заниження податкового зобов’язання), то правило, установлене п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-III від 21.12.2000 року, до такого платника податків не застосовується.

Крім цього, пп. 2.3 п. 2 "Порядку складання декларації з податку на прибуток" затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 (z0271-03) передбачено, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний до початку його перевірки податковим органом подати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період.

При цьому, із акту перевірки № 04/23-10/33403346 вбачається, що відповідачем було визнано, що ТОВ "Інформаційні телевізійні системи" уточнюючим розрахунком самостійно було виправлено виявлені помилки, а тому сума бюджетного відшкодування складає 152000 грн. (абз. 1 а.с. 37).

Доводи апелянта про те, що свідоцтво ТОВ "Інформаційні телевізійні системи" як платника ПДВ № 37688984 від 02.06.2005 року анульоване у зв’язку зі зміною юридичної адреси та видане нове від 03.10.2005 року № 37699974, тому позивач зареєстрований як платник ПДВ менш ніж 12 календарних місяців не беруться колегією суддів до уваги з тих причин, що зміна юридичної адреси не припиняє діяльність позивача як платника податків, а отримання нового свідоцтва платника ПДВ є лише формальною процедурою встановленою нормами чинного законодавства у формі обов’язку при зміні юридичної адреси. Отже, ТОВ "Інформаційні телевізійні системи" вважається платником ПДВ з 02.06.2005 року, що підтверджується свідоцтвом № 37688984 від 02.06.2005 року.

Враховуючи вищевикладене позивач має право на бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 152000 грн. (від загальної суми 912000 грн.), які він сплатив за договором № 161941 від 16.06.2005 року постачальнику (ТОВ "Мак Пауз") програмно-апаратних засобів (основний фонд ІІІ групи).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва – залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 23.07.2007 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.