Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Бойка А.В. та Крусяна А.В.,

при секретарі Петровій А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу представника позивача на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського училища професійної підготовки працівників міліції Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління МВС України в Одеській області, Військово-лікарської комісії при Головному управлінні МВС України в Одеській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, внесення змін до документів, стягнення компенсації за невикористану відпустку, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Одеського училища професійної підготовки працівників міліції Головного управління МВС України в Одеській області про стягнення грошової компенсації за невикористану чергову відпустку за 2005-й рік, зобов'язання оформити супровідні документи і направити позивача на медичне обстеження до медичної установи МВС України м. Києва для проходження Центральної військово-лікарської комісії та стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн..

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що проходив службу в Одеському училищі професійної підготовки працівників міліції ГУМВС України в Одеській області на посаді викладача в званні ІНФОРМАЦІЯ_1 29 липня 2005 року звернувся з рапортом до посадових осіб училища про надання йому чергової відпустки за 2005 рік. Однак будь-якої відповіді на рапорт не отримав. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я з 14 листопада 2005 року неодноразово знаходився на лікарняному, а 22 грудня 2005 року знов звернувся до керівництва училища з рапортом про надання чергової відпустки за 2005 рік, але замість задоволення рапорту його було направлено на військово-медичне обстеження. Після проходження медобстеження позивача не ознайомили з висновками лікарської комісії. У зв'язку з незгодою з висновком медичного обстеження від 16 січня 2006 року, 09 березня 2006 року він був повторно направлений на медичне обстеження, але своїм рапортом від 13 березня 2006 року відмовився від проходження цього обстеження у відділі охорони здоров'я ГУМВС України в Одеській області, оскільки вважав, що це обстеження буде необ'єктивним. Усі зазначені дії відповідачів призвели до його незаконного звільнення з органів внутрішніх справ наказом начальника ГУМВС України в Одеській області НОМЕР_1 о/с від ІНФОРМАЦІЯ_2 року на підставі п. 64 "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) . Зазначеними діями йому була завдана моральна шкода, яка виразилася в тому, що у зв'язку з ненаданням чергової відпустки, постійним тиском з боку керівництва училища, порушенням його прав, суттєво порушилися його життєві зв'язки і він змушений був прикладати додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення порушених прав, значно зросло психологічне навантаження, що в свою чергу призвело до погіршення стану здоров'я.

В листопаді 2006 року представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути з Одеського училища професійної підготовки працівників міліції ГУМВС України в Одеській області матеріальну шкоду в розмірі 200 грн., зобов'язати Головне управління МВС України в Одеській області змінити пункт наказу про звільнення позивача у зв'язку з захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, зобов'язати Головне управління МВС України в Одеській області оформити відповідні документи і направити ОСОБА_1 на медичне обстеження до медичної установи МВС України м. Києва для проходження Центральної військово-лікарської комісії, стягнути з Одеського училища професійної підготовки працівників міліції ГУМВС України в Одеській області моральну шкоду в розмірі 50000 грн..

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Головного управління МВС України в Одеській області про скасування наказу НОМЕР_1 о/с від ІНФОРМАЦІЯ_2 року та поновлення на посаді, займаній перед звільненням.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2007 року зазначенні справи об'єднано в одне провадження.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2007 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник позивача в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не повно встановлено та не доведено обставини, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права. Так, в порушення діючого законодавства чергову відпустку позивачу за 2005 рік було надано лише в жовтні 2006 року, із посиланням на те, що позивачем не подавались рапорти раніше, що не відповідає дійсності. Висновок суду про направлення ОСОБА_1 на його вимогу на проходження медичного обстеження до ЦВЛК МВС України, від якого він потім відмовився, не відповідає обставинам справи, оскільки позивач відмовився від проходження стаціонарного обстеження у відділі охорони здоров'я ГУМВС України в Одеській області. Незаконні дії відповідачів призвели до незаконного висновку військово-лікарської комісії НОМЕР_2 від 25 вересня 2006 року, на підставі якого було видано наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за станом здоров'я. Крім того, судом першої інстанції порушено процесуальні права позивача, оскільки під час попереднього судового засідання здійснювалася фіксація процесу технічними засобами, однак в подальшому такий запис не проводився і судові засідання фіксувалися секретарем в протоколі судового засідання. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представників відповідачів, які вважали за необхідне залишити постановлене судове рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 міліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 1988 року, а з грудня 1999 року - на посаді викладача Одеського училища професійної підготовки працівників міліції Головного управління МВС України в Одеській області.

Протягом 2005 року позивач через стан здоров'я знаходився на лікарняному більше 80 днів.

У зв'язку з продовженням хвороби в січні 2006 року позивача направлено для проходження військово-лікарської комісії з приводу можливості продовження служби за станом здоров'я (т. 1 а. с. 34), за результатами якої, відповідно до висновку військово-лікарської комісії УМВС України в Одеській областіНОМЕР_3від 16 січня 2006 року, ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби (т. 1 а. с. 72-77).

09 березня 2006 року позивача у зв'язку з його незгодою з висновком ВЛК направлено на повторне стаціонарне обстеження до лікарні УМВС України в Одеській області з подальшим направленням до Центральної військово-лікарської комісії МВС України, але 10 березня 2006 року ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного обстеження та на госпіталізацію не з'явився (т. 1 а. с. 18, 8-9, 107, 122).

У зв'язку з продовженням хвороби позивача, внаслідок чого останній тривалий час знаходився на лікарняному, 12 серпня 2006 року ОСОБА_1 направлено на медичне обстеження для визначення придатності до служби в органах МВС (т. 1 а. с. 87, 119, 121, 123, 124-130).

Відповідно до висновку ВЛК УМВС України в Одеській області НОМЕР_2 від 25 вересня 2006 року ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в мирний час, та обмежено придатним в воєнний час (т. 1 а. с. 85-86).

28 вересня 2006 року позивач звернувся до виконуючого обов'язки начальника Одеського училища професійної підготовки працівників міліції ГУМВС України в Одеській області з рапортом про надання йому чергової відпустки за 2006 рік, але у зв'язку з тим, що ним не була використана відпустка за 2005 рік, наказомНОМЕР_4 від 05 жовтня 2006 року ОСОБА_1 надано невикористану відпустку за 2005 рік з 02 жовтня 2006 року по 10 листопада 2006 року (т. 1 а. с. 43, 44).

По закінченню відпустки наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області НОМЕР_1 о/с від ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) з 16 листопада 2006 року (т. 1 а. с. 54).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції надійшов до обґрунтованого висновку стосовно правомірності дій відповідачів по звільненню позивача у запас Збройних Сил за п. 64 "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (114-91-п) .

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено матеріалами справи, позивач проходив службу на посаді викладача Одеського училища професійної підготовки працівників міліції Головного управління МВС України в Одеській області у званні ІНФОРМАЦІЯ_1а міліції, у зв'язку з чим, на підставі п. 2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) , належав до середнього начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно ч. 5 п. 8 названого Положення (114-91-п) дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії.

На підставі п. п. "б" п. 64 Положення (114-91-п) особи середнього, старшою і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас через хворобу у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військової лікарської комісії.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звільнявся від виконання службових обов'язків за станом здоров'я протягом 2005 року більш ніж на 80 днів, а за перше півріччя 2006 року - більш ніж на 70 днів.

У зв'язку з частими та тривалими хворобами керівництвом Одеського училища професійної підготовки працівників міліції ГУМВС України в Одеській області позивач неодноразово направлявся для проходження військово-лікарської комісії для вирішення питання щодо можливості проходження служби в органах внутрішніх справ. За результатами проходження військово-лікарських комісій рішенням ВЛК УМВС України в Одеській областіНОМЕР_3від 16 січня 2006 року ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби, а рішенням ВЛК УМВС України в Одеській області НОМЕР_2 від 25 вересня 2006 року - непридатним до військової служби в мирний час, та обмежено придатним в воєнний час.

Рішення військово-лікарської комісії УМВС України в Одеській області НОМЕР_2 від 25 вересня 2006 року відповідно до ч. 5 п. 8 та п. п. "б" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) є належною підставою для видання начальником Головного управління МВС України в Одеській області наказу про звільнення позивача в запас Збройних Сил.

При цьому колегія суддів апеляційного суду враховує, що в процесі підготовки до звільнення ОСОБА_1 відповідачами дотримано встановлений названим вище Положенням (114-91-п) порядок підготовки документів для звільнення.

Посилання позивача щодо протиправності дій відповідачів по не направленню його для проходження Центральної військово-лікарської комісії не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки в судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в березні 2006 року відмовився від обстеження в стаціонарних умовах лікарні УМВС України в Одеській області, яке повинно передувати направленню його до Центральної військово-лікарської комісії МВС України.

Крім того, колегія суддів враховує, що при уточненні позовних вимог в листопаді 2006 року позивачем заявлено вимогу про зобов'язання Управління МВС України в Одеській області змінити пункт наказу про звільнення позивача у зв'язку з захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків (т. 1 а. с. 53), що фактично свідчить про згоду позивача з наявністю у нього захворювань, встановлених при проходженні військово-лікарської комісії.

Надання позивачу чергової відпустки за 2005 рік у четвертому кварталі 2006 року не впливає на висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій позивачів по звільненню ОСОБА_1 зі служби. При цьому фактичне надання відпустки у вказаний період є поновленням відповідачами порушеного права позивача. Колегія суддів враховує, що при звільненні ОСОБА_1 виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2006 рік, а несвоєчасність надання відпустки за 2005 рік в значній мірі обумовлена частими та тривалими хворобами позивача протягом першого кварталу 2006 року.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права суперечать положенням п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) . До того ж позивачем не подано зауважень на протокол судового засідання, які б могли свідчити про неналежну фіксацію процесу в суді першої інстанції.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2007 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду

Повний текст ухвали виготовлено 10 березня 2009 року.

12.0pt;font-family:"Times New Roman CYR","serif"; mso-ansi-language:UK''У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Головного управління МВС України в Одеській області про скасування наказу НОМЕР_1 о/с від ІНФОРМАЦІЯ_2 року та поновлення на посаді, займаній перед звільненням.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 червня 2007 року зазначенні справи об'єднано в одне провадження.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2007 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник позивача в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не повно встановлено та не доведено обставини, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права. Так, в порушення діючого законодавства чергову відпустку позивачу за 2005 рік було надано лише в жовтні 2006 року, із посиланням на те, що позивачем не подавались рапорти раніше, що не відповідає дійсності. Висновок суду про направлення ОСОБА_1 на його вимогу на проходження медичного обстеження до ЦВЛК МВС України, від якого він потім відмовився, не відповідає обставинам справи, оскільки позивач відмовився від проходження стаціонарного обстеження у відділі охорони здоров'я ГУМВС України в Одеській області. Незаконні дії відповідачів призвели до незаконного висновку військово-лікарської комісії НОМЕР_2 від 25 вересня 2006 року, на підставі якого було видано наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за станом здоров'я. Крім того, судом першої інстанції порушено процесуальні права позивача, оскільки під час попереднього судового засідання здійснювалася фіксація процесу технічними засобами, однак в подальшому такий запис не проводився і судові засідання фіксувалися секретарем в протоколі судового засідання. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представників відповідачів, які вважали за необхідне залишити постановлене судове рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 міліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 1988 року, а з грудня 1999 року - на посаді викладача Одеського училища професійної підготовки працівників міліції Головного управління МВС України в Одеській області.

Протягом 2005 року позивач через стан здоров'я знаходився на лікарняному більше 80 днів.

У зв'язку з продовженням хвороби в січні 2006 року позивача направлено для проходження військово-лікарської комісії з приводу можливості продовження служби за станом здоров'я (т. 1 а. с. 34), за результатами якої, відповідно до висновку військово-лікарської комісії УМВС України в Одеській областіНОМЕР_3від 16 січня 2006 року, ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби (т. 1 а. с. 72-77).

09 березня 2006 року позивача у зв'язку з його незгодою з висновком ВЛК направлено на повторне стаціонарне обстеження до лікарні УМВС України в Одеській області з подальшим направленням до Центральної військово-лікарської комісії МВС України, але 10 березня 2006 року ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного обстеження та на госпіталізацію не з'явився (т. 1 а. с. 18, 8-9, 107, 122).

У зв'язку з продовженням хвороби позивача, внаслідок чого останній тривалий час знаходився на лікарняному, 12 серпня 2006 року ОСОБА_1 направлено на медичне обстеження для визначення придатності до служби в органах МВС (т. 1 а. с. 87, 119, 121, 123, 124-130).

Відповідно до висновку ВЛК УМВС України в Одеській області НОМЕР_2 від 25 вересня 2006 року ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в мирний час, та обмежено придатним в воєнний час (т. 1 а. с. 85-86).

28 вересня 2006 року позивач звернувся до виконуючого обов'язки начальника Одеського училища професійної підготовки працівників міліції ГУМВС України в Одеській області з рапортом про надання йому чергової відпустки за 2006 рік, але у зв'язку з тим, що ним не була використана відпустка за 2005 рік, наказомНОМЕР_4 від 05 жовтня 2006 року ОСОБА_1 надано невикористану відпустку за 2005 рік з 02 жовтня 2006 року по 10 листопада 2006 року (т. 1 а. с. 43, 44).

По закінченню відпустки наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області НОМЕР_1 о/с від ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) з 16 листопада 2006 року (т. 1 а. с. 54).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції надійшов до обґрунтованого висновку стосовно правомірності дій відповідачів по звільненню позивача у запас Збройних Сил за п. 64 "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (114-91-п) .

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено матеріалами справи, позивач проходив службу на посаді викладача Одеського училища професійної підготовки працівників міліції Головного управління МВС України в Одеській області у званні ІНФОРМАЦІЯ_1а міліції, у зв'язку з чим, на підставі п. 2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) , належав до середнього начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно ч. 5 п. 8 названого Положення (114-91-п) дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії.

На підставі п. п. "б" п. 64 Положення (114-91-п) особи середнього, старшою і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас через хворобу у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військової лікарської комісії.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звільнявся від виконання службових обов'язків за станом здоров'я протягом 2005 року більш ніж на 80 днів, а за перше півріччя 2006 року - більш ніж на 70 днів.

У зв'язку з частими та тривалими хворобами керівництвом Одеського училища професійної підготовки працівників міліції ГУМВС України в Одеській області позивач неодноразово направлявся для проходження військово-лікарської комісії для вирішення питання щодо можливості проходження служби в органах внутрішніх справ. За результатами проходження військово-лікарських комісій рішенням ВЛК УМВС України в Одеській областіНОМЕР_3від 16 січня 2006 року ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби, а рішенням ВЛК УМВС України в Одеській області НОМЕР_2 від 25 вересня 2006 року - непридатним до військової служби в мирний час, та обмежено придатним в воєнний час.

Рішення військово-лікарської комісії УМВС України в Одеській області НОМЕР_2 від 25 вересня 2006 року відповідно до ч. 5 п. 8 та п. п. "б" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) є належною підставою для видання начальником Головного управління МВС України в Одеській області наказу про звільнення позивача в запас Збройних Сил.

При цьому колегія суддів апеляційного суду враховує, що в процесі підготовки до звільнення ОСОБА_1 відповідачами дотримано встановлений названим вище Положенням (114-91-п) порядок підготовки документів для звільнення.

Посилання позивача щодо протиправності дій відповідачів по не направленню його для проходження Центральної військово-лікарської комісії не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки в судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в березні 2006 року відмовився від обстеження в стаціонарних умовах лікарні УМВС України в Одеській області, яке повинно передувати направленню його до Центральної військово-лікарської комісії МВС України.

Крім того, колегія суддів враховує, що при уточненні позовних вимог в листопаді 2006 року позивачем заявлено вимогу про зобов'язання Управління МВС України в Одеській області змінити пункт наказу про звільнення позивача у зв'язку з захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків (т. 1 а. с. 53), що фактично свідчить про згоду позивача з наявністю у нього захворювань, встановлених при проходженні військово-лікарської комісії.

Надання позивачу чергової відпустки за 2005 рік у четвертому кварталі 2006 року не впливає на висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій позивачів по звільненню ОСОБА_1 зі служби. При цьому фактичне надання відпустки у вказаний період є поновленням відповідачами порушеного права позивача. Колегія суддів враховує, що при звільненні ОСОБА_1 виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2006 рік, а несвоєчасність надання відпустки за 2005 рік в значній мірі обумовлена частими та тривалими хворобами позивача протягом першого кварталу 2006 року.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права суперечать положенням п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) . До того ж позивачем не подано зауважень на протокол судового засідання, які б могли свідчити про неналежну фіксацію процесу в суді першої інстанції.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2007 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду

Повний текст ухвали виготовлено 10 березня 2009 року.