Суддя 1 інстанції - Стиран В.В.

Суддя - доповідач - Ханова Р.Ф.

зал судового засідання №2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання: Кірсановій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за дов. від 11 березня 2009 року

від відповідача: ОСОБА_2. - за дов. від 6 березня 2009 року

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2008 року (арк. справи 286-294) відмовлено у задоволенні позову (арк. справи 1-9) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2008 року :

- № 0000981742/3/5031 предметом якого визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість 98067 грн., у тому числі 65378 грн. за основним платежем, та 32689 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. справи 34);

- № 0000971742/3/5042 предметом якого визначені податок з доходів фізичних осіб у сумі 724 грн. 55 коп.(арк. справи 35).

Мотивами відмови суд першої інстанції визначив безпідставність заявлених вимог та правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом.

В апеляційній скарзі позивач (арк. справи 298-300) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, зареєстрований у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за № 2580205455, як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька з 25 березня 2001 року. Є платником податку на додану вартість з 28 січня 2005 року. В 2004-2007 роках позивач займався міжнародними вантажними перевезеннями та вантажними перевезеннями по Україні.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2004 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2828/17-1/2580205455 від 4 вересня 2007 року. (арк. справи 21-34, надалі акт перевірки).

У ході перевірки, зокрема, встановлені порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 168/97)) у частині завищення податкового кредиту на ПДВ на загальну суму 65801 грн. (у тому числі І квартал 2005 року - 16667 грн., липень 2005 року - 16667 грн., грудень 2005 року - 217 грн., лютий 2007 року - 32044 грн.).

Крім того, встановлено порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок із громадян" (№ 13-92 від 26 грудня 1992 року (зі змінами та доповненнями)) та пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (№ 889-ІV від 22 травня 2003 року) у частині заниження валового доходу у 2004 році на суму 2300 грн., у 2005 році на суму 5131,30 грн. та, як слідство, заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на 966,09 грн.

22 квітня 2008 року керівником Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на підставі висновків акту перевірки, з урахуванням результатів апеляційного розгляду скарг позивача, прийняті податкові повідомлення-рішення (надалі спірні податкові повідомлення-рішення), (арк.. справи 35,36).

Проблемою даного спору є правомірність визначення позивачем, або податковим органом податкових зобов'язань за двома податками на додану вартість та податок з доходів фізичних осіб.

Стосовно податку з доходів фізичних осіб.

Податкове повідомлення-рішення № 0000971742/3/5042 предметом якого визначені податок з доходів фізичних осіб у сумі 724 грн. 55 коп., прийняте на підставі підпункту "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно до підпункту 17.1.5 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону (арк. справи 35). Донарахування зазначеного податку здійснено податковим органом внаслідок порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян".

Як вбачається із свідоцтва про сплату єдиного податку від 25 грудня 2001 року, яке у наступному було продовжено на 2002-2007 роки, виданого відповідачем, видом діяльності позивача є вантажні перевезення.

Підпунктами 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, отримує інші доходи, ніж визначені у пп.9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для, платників податку, що не є таким суб'єктом підприємницької діяльності.

Згідно статті 2 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 року № 746/98 (746/98) ) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності. У разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, нею придбається одне, свідоцтво і сплачується податок, що не перевищує ставки за цими видами діяльності.

Відповідно до статті 6 зазначеного Указу (727/98) фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.

Отже, доходи платника єдиного податку, одержані ним від провадження саме зазначених у свідоцтві видів підприємницької діяльності, не включаються до складу його загального річного оподаткованого доходу і з них не сплачується податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Позивач протягом 2004 та 2005 років фактично здійснював діяльність з вантажного перевезення, організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, роздрібною торгівлею автомобілями, посередництвом в торгівлі автомобілями, роздрібною торгівлею поза межами магазинів, а також надавав послуги з оренди автомобілів. Колегія суддів погоджує правову позицію позивача що позивач здійснював діяльність за межами визначеної свідоцтвом платника єдиного податку, внаслідок чого повинен був сплачувати податок як за загальною так і за спрощеною системами оподаткування.

Підпунктом 22.3. статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", починаючи з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року ставка оподаткування встановлюється на рівні 13 % від об'єкта оподаткування.

Відповідно до статті 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподаткованим доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Як вбачається з акту перевірки податковий орган в порушення приписів зазначеної статті визначив оподаткований дохід як валовий дохід без обчислення валових витрат (арк.. справи 27), з посиланням на те що до перевірки не були надані документи що підтверджують витрати. Під час здійснення перевірки податковий орган безпідставно не обчислив валові витрати пов'язанні з передачею автомобілів у оренді, а саме витрати на ремонт та запасні частини, не прийняв витрати пов'язані з доходами, а саме витрати на ремонт, на суму 6500 грн. та 3700 грн. отримані від ЗАТ "Коксохімполімермаш" згідно актів від 19 серпня 2004 року та від 8 лютого 2005 року №8, факт сплати підтверджується ПКО від 19 серпня 2004 року №13, від 8 лютого 2005 року №14, від 21 лютого 2005 року №15. Витрати на ремонт та запчастини на суму 1500 грн., що отримані від ТОВ "Донбас-СКАН" підтверджуються актом від 28 лютого 2005 року №000908 та банківською випискою від 14 березня 2005 року.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом порушений порядок визначення податку, з урахуванням наявності валових витрат які пов'язані з валовими доходами наявність оподаткованого доходу як у 2004 так і у 2005 роках відсутня.

З огляду на зазначене податковим органом порушення позивачем які призвели до заниження валового доходу у 2004 році на 2300 грн., у 2005 році на суму 5131,30 грн. і, як слідство, заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності відсутні, податкове повідомлення рішення є протиправним.

По податку на додану вартість.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000981742/3/5031 визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість 98067 грн., у тому числі 65378 грн. за основним платежем, та 32689 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначене рішення прийняте на підставі підпункту "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 зазначеного закону (арк.. справи 36).

Порядок визначення податкового кредиту з податку на додану вартість встановлюється нормами Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) і не залежить від обраного способу оподаткування.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена відповідно діючого законодавства.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97 передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операція платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) та митній території України.

Матеріалами справи підтверджується придбання позивачем 3 лютого 2005 року у ТОВ "Лютіс" транспортних засобів: напівпричепів рефрижераторів "Джумбо", "8СНМІТ2 8КО 24" та автомобілю "БАР РТ 95.380 ХТ". (арк. справи 37-53)

Позивачем до складу податкового кредиту у І кварталі 2005 року, у липні 2005 року та у лютому 2007 року віднесені суми ПДВ на придбання зазначених транспортних засобів, а саме: ПДВ у розмірі 16666,67 грн. (накладна № 9 від 03.02.2005 року), ПДВ у розмірі 16666,67 грн.(накладна № 10 від 03.02.2005 року), ПДВ у розмірі 26166,67 грн. (накладна № 6 від 03.02.2008 року).

Діючим законодавством передбачено можливість та право фізичних осіб зареєструватися у якості суб'єкта підприємницької діяльності, особливості статусу громадянина у сфері господарювання визначені статтею 128 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджує доводи позивача по справі, що зазначені транспортні засоби були придбані позивачем для використання у господарській діяльності суб'єкта підприємницької діяльності. Документами на придбання та подальше використання вантажних автомобілів підтверджують що позивачем вони придбані як суб'єктом підприємницької діяльності. Також у подальшому, як вбачається із матеріалів справи, вказані вантажні автомобілі були реалізовані, тобто використані у господарській діяльності. Під час апеляційного перегляду встановлено, що по факту продажу автомобілів були сформовані податкові зобов'язання.

27 лютого 2007 року позивачем придбано запчастини на транспортні засоби. Позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2007 року віднесена сума ПДВ у сумі 6083,33 грн. у зв'язку із придбанням зазначених запчастин.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені запчастини до транспортних засобів були придбані не для використання у господарській діяльності СПД.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20% протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не визначається для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку із таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивач за спірними господарськими операціями сформував податковий кредит у зв'язку з приписами вищезазначеного пункту, підстави для визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій у податкового органу відсутні.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2008 року у справі № 2-а-10717/08/0570 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2008 року у справі № 2-а-10717/08/0570 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька - задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька від 22 квітня 2008 року № 0000981742/3/5031 предметом якого визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість 98067 грн., у тому числі 65378 грн. за основним платежем, та 32689 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000971742/3/5042 предметом якого визначені податок з доходів фізичних осіб у сумі 724 грн. 55 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в присутності представників сторін 12 березня 2009 року. У повному обсязі постанова складена у нарадчій кімнаті 12 березня 2009 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

З оригіналом згідно:

Суддя Р.Ф. Ханова