Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Курапової З.І.,

суддів Єланської О.Е.,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Шелемет'єва О.В.

за участю представників сторін:

позивачСуб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі 13.08.1998;

представник позивачаСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 19.07.1996;

представник відповідача Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя - ОСОБА_3 довіреність № 328/10-004 від 05.12.08;

представник відповідача Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя - ОСОБА_4 довіреність № 10-004/262 від 25.05.07;

представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у м.Севастополі - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Господарський суд мiста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 04.11.08 у справі № 5020-12/400

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

Головного управління Державного казначейства України у м.Севастополі (Балаклавська, 9, Севастополь, 99011)

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000033500/0 від 20.04.06 стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість в розмірі 12015,80 грн. суми штрафних санкцій в розмірі 6007,90 грн

Постановою Господарського суду м. Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 04.11.2008. у справі № 5020-12\400 ( № 22а-2370\08) у задоволенні позову Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя, Головного управління Державного казначейства України в м. Севастополі, про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000033500\0 від 20.04.2006, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість в розмірі 12015,80 грн., суми штрафних санкцій в розмірі 6007,90 грн., відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя від 04.11.2008. у справі № 5020 -12\400 (22а-2370\08), прийняти нове рішення, якім позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом м. Севастополя відмовлено позивачу у позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності, встановленого ст. 99 КАС України, однак позивач дізнався про порушення своїх прав з Реєстру судових рішень тільки 13.02.2008. і строк на звернення в суд не пропущений.

У судовому засіданні 16 березня 2009 року апелянт ОСОБА_1 і представник апелянта ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали.

У судовому засіданні 16 березня 2009 року представники відповідача -Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя апеляційну скаргу не визнали, просили залишити постанову Господарського суду м. Севастополя від 04.11.2008. у справі № 5020-12\400 ( № 22а-2370\08) 2008 року без змін.

Представник відповідача -Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі у судове засідання 16 березня 2009 року не з'явився. Причини неявки суду не відомі. Про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухав доводи апелянта та позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду м. Севастополя з позовом до відповідачів -Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя, Головного управління Державного казначейства України в м. Севастополі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000033500\0 від 20.04.2006., стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість в розмірі 12015,80 грн., суми штрафних санкцій в розмірі 6007,90 грн.

Державної податкової адміністрацією в м. Севастополі в період з 14.04.2006. по 18.04.2006. була проведена позапланова документальна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 по питанням фінансово-господарської діяльності взаємовідносин з ТОВ "Дінал"за період з 01.04.2003. по 31.12.2003., про що складений акт № 634\10\35-004\1815102566 від 18.04.2006. (а. с. 8 -15).

Актом перевірки встановлено, що в травні 2003 р. СПД ОСОБА_1 по накладним № 109 від 11.05.2003., № 116 від 23.05.2003. (податкові накладні № 109 від 11.05.2003., № 116 від 23.05.2003.) придбаний товар на загальну суму 72094,80 грн., у т. ч. ПДВ на суму 12015,80 грн. Зазначені податкові накладні відображені СПД ОСОБА_1 в зазначених періодах в книзі придбання товарів (робіт, послуг), данні якої відповідають сумам податкового кредиту, заявленого позивачем в Деклараціях по ПДВ за травень 2003 р. В акті перевірки зазначено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.04.2005. статут ТОВ "Дінал", установчий договір, а також діяльність ТОВ "Дінал"визнані недійсними з моменту реєстрації (тобто з 05.12.2002.), протокол зборів учасників визнаний недійсним з моменту його складання -з 25.11.2002., а свідоцтво платника ПДВ визнано недійсним з моменту його внесення в реєстр платників податку на добавлену вартість, тобто з 25.12.2002.

На підставі зазначеного, відповідачем -ДПА у м. Севастополі в акті перевірки від 18.04.2006. № 634\10\35-004\1815102566 здійснений висновок про порушення СПД -фізичною особою ОСОБА_1 вимог п.п. 7.2.1.,7.2.4. п..7.2 а п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97. № 168 -ВР "Про податок на додану вартість"(з доповненнями та змінами), а саме -заниження податку на додану вартість на загальну суму 12015,80 грн.

На підставі акту перевірки 20 квітня 2006 р. відповідачем пред'явлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000033500\0 з призначенням суми податкового зобов'язання у розмірі 18023,70 грн., у т. ч. 12015,80 грн. основній платіж та 6007,90 грн. штрафні (фінансові) санкції (а. с. 7).

Судова колегія приймає до уваги доводи апелянта, що із Реєстру судових рішень їй стало відомо, що рішенням Господарського суду м. Севастополя по справі № 20-3\238-4\107, залишеного без змін Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду, яке набрало закону силу 13.02.2008. задоволені позовні вимоги платника податку до ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя.

В мотивувальної часті зазначеного рішення вказано про те, що згідно письмовому повідомленню (б\н від 01.02.2007.) судді Святошинського районного суду м. Києва Борисюк Л.П., рішення від 26.04.2005. по цивільної справі № 2308\2005 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Дінал", третя особа -Державна податкова інспекція в Святошинському районі м. Києва, про визнання недійсними статутних документів і свідоцтва про реєстрацію платника податку на додаткову вартість скасоване ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2006. Справа № 2308\2005 направлена на новий розгляд в Святошинський районний суд м. Києва. Ухвалою Святошинського районного суду від 24.04.2007. було закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Дінал", треті особи ДПІ в Святошинському районі м. Києва, ПП "Спецфінсбуд", Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними установчих документів і свідоцтва платника податку на додану вартість. Зазначена ухвала було винесено Святошинським районним судом м. Києва з рахунком того, що рішенням Господарського суду м. Києва від 29.06.2006. у справі за позовом ДПІ в Святошинському районі м. Києва до ТОВ "Дінал", третя особа -Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, про припинення юридичної особи, позов задоволений, діяльність ТОВ "Дінал", зареєстрованого Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, припинена, рішення набрало законної сили.

Отже, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.04.2005., яке було положено в основу Акта ДПА у м. Севастополі № 634\10\35-004\1815102566 від 18.04.2006. і прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення від 20.04.2006. № 0000033500\0, скасоване.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідач у акті № 634\10\35-004\1815102566 від 18.04.2006. позапланової документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Дінал"посилається на судове рішення, яке не набрало законної сили, та відповідно не мало правових наслідків як для позивача так і для відповідача, тому доводи відповідача, що на момент проведення перевірки статут, свідоцтво платника ПДВ та первинні бухгалтерські документи ТОВ "Дінал" були визнані недійсними, судова колегія не приймає до уваги.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно відмови у позові, у зв'язку пропуску позивачем СПД ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, передбаченому статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річних строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи. Згідно ч.3 зазначеної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом (2747-15) та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналися або повинна була дізнатися про порушення своїх прав/ свобод чи інтересів.

Відповідно до п.15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом (2181-14) , не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Судова колегія, керуючись п.7 ч.3 ст. 2, п.3 ч.1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи принципи адміністративного судочинства України, якими є, зокрема, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, вважає, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, а також про визнання недійними податкових повідомлень-рішень, можуть бути поданими не пізніше 1095 дня, наступного за днем наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Позивач -ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом 11.07.2008. і строк в 1095 днів з моменту прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 20.04.2006. № 0000033500\0 позивачем не пропущений.

Крім того, судова колегія приймає до уваги доводи позивача, що позивач дізнався про порушення своїх прав з Реєстру судових рішень тільки 13.02.2008., отже строк, передбачений ст. 99 КАС України також не пропущений.

Відповідач не заперечує факту сплати позивачем 18023,70 грн., у т.ч. 12015,80 грн. ПДВ і 6007,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За такими обставинами, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову Господарського суду м. Севастополя від 04.11.2008. у справі № 5020-12\400 (№ 22а-2370\08) підлягає задоволенню. Постанова Господарського суду м. Севастополя від 04.11. 2008. у справі № 5020-12\400 (№ 22-а-2370\08) підлягає скасуванню, а адміністративний позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем 275,46 грн. державного мита.

Керуючись статтями ч.3 ст. 24, 160, 167, ч.1 ст. 195, п.3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202,п.3 ч.1 ст. 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову Господарського суду м. Севастополя від 04.11.2008. у справі № 5020-12\400 ( № 22а-2370\08) задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Севастополя від 04.11.2008. у справі № 5020-12\400 ( № 22а-2370\08)скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя податкового повідомлення -рішення № 0000033500\0 від 20.04.2006.

Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 суму податку на додану вартість в розмірі 12015,80 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6007,90 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 судовій збір в сумі 275,46 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі.