Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді: Коршуна А.О.

суддів: Юхименко О.В., Добродняк І.Ю.

при секретарі: Гулая О.Г.

17.03.2008р. Закрите акціонерне товариство "БЕРТІ" (далі ЗАТ "БЕРТІ") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі Бердянська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовна заява, з урахуванням уточнень позовних вимог, була мотивована тим, що відповідачем за висновками акту перевірки від 10.08.2007р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001832320/0 від 23.08.2007р., яке в частині нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій у сумі 4 041,46 грн. є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам діючого податкового законодавства, а тому позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ №0001832320/0 від 23.08.2007р. в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 4 041,46 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 10.04.2008р. у справі №3/172/08-АП позовні вимоги позивача задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ від 23.08.2007р. №0001832320/0 в частині нарахування 4 041,46 грн. (у тому числі основний платіж 2 694,31 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 347,15 грн.) (суддя – Соловйов В.М.) /а.с. 58-61/.

Відповідач – Бердянська ОДПІ, не погодившись з вищезазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу.

Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення судом рішення з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду від 10.04.2008р. у справі №3/172/08-АП скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач – ЗАТ "БЕРТІ" у письмових запереченнях на апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було повно та всебічно досліджено усі обставини, які мають значення для вирішення справи та встановлено факти, які відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, постановлене судом рішення у даній справі прийнято відповідно до норм чинного законодавства, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду від 10.04.2008р. у даній справі – залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 10.04.2008р. скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги Бердянської ОДПІ, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, оскаржувану постанову суду вважає законною та обґрунтованою, просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду від 10.04.2008р. – залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва №220951 серії А00 від 12.02.1997р. ЗАТ "БЕРТІ" зареєстровано виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області як юридична особа /а.с. 30/.

Згідно з довідкою відділу статистики у м. Бердянську №1189 від 16.11.2007р. позивач внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України /а.с. 31/.

Відповідачем – Бердянською ОДПІ з 02.07.2007р. по 03.08.2007р. було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ЗАТ "БЕРТІ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.03.2007р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №161/23-106/00152359 від 10.08.2007р.

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем, зокрема, в порушення п. 1.4 ст. 1, п. 4.2 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у відповідних звітних періодах не включено до складу податкових зобов’язань суму податку на додану вартість у розмірі 2 694,31 грн. від реалізації молока працівникам, які працюють при шкідливих умовах праці та отримують молоко.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 23.08.2007р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001832320/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 11 179,5 грн., у тому числі основний платіж – 7 453,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 3 726,5 грн. /а.с. 20/.

Прийняте відповідачем рішення було оскаржено позивачем у порядку адміністративного оскарження та за результатами розгляду цих скарг податкове повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ №0001832320/0 від 23.08.2007р. залишено без змін, а скарги позивача – без задоволення.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки відповідачем висновок щодо заниження підприємством зобов’язання з податку на додану вартість на суму 2 694,31 грн. було зроблено на підставі того, що позивачем у перевіряємому періоді було придбано молоко на суму 16 165,78 грн., яке у подальшому безкоштовно видавалось робітникам визначених категорій з важкими та шкідливими умовами праці, а оскільки, на думку податкового органу, операції з безоплатної передачі молока робітникам фактично є поставкою товарів у розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , то ЗАТ "БЕРТІ" повинен включити до складу податкових зобов’язань суму податку на додану вартість у розмірі 2 694,31 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем згідно договорів купівлі-продажу №1 від 03.01.2006р. та №7 від 09.01.2007р. було придбано молоко у ПП Дадаєва В.В. на суму 16 165,78 грн., у тому числі податок на додану вартість – 2 694,31 грн., для безкоштовного надання робітникам, зайнятим на роботах з важкими та шкідливими умовами праці.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Пунктом 4.2 ст. 4 цього Закону встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин справи у своїй сукупності дозволяє зробити висновок про те, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно до відносин, які виникли між працівниками та роботодавцем – позивачем у справі – з передачі молока, застосовано норми Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , що регулюють цивільні правовідносини між сторонами за цивільно-правовими договорами (купівлі-продажу, міни, поставки тощо), які передбачають передачу прав власності на товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також здійснення операцій з безоплатної поставки товарів та операцій з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, оскільки в даному випадку передача позивачем молока своїм працівникам була здійснена у відповідності до приписів діючого законодавства у сфері трудових правовідносин.

Відповідно до ст. 161 Кодексу законів про працю України (322-08) власник або уповноважений ним орган розробляє за участю професійних спілок і реалізує комплексні заходи щодо охорони праці відповідно до Закону України "Про охорону праці" (2694-12) . План заходів щодо охорони праці включається до колективного договору.

Частиною 1. ст. 7 Закону України "Про охорону праці" встановлено, що працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Тотожній зміст має і ст. 166 Кодексу законів про працю України.

Під час проведення перевірки та під час розгляду даної справи відповідачем не заперечувався той факт, що підприємством молоко працівникам надавалося саме у зв’язку з наявністю шкідливих умов їх праці.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що вартість безоплатно виданого молока не належить до фонду оплати праці, висновок Бердянської ОДПІ про заниження позивачем податку на додану вартість є необґрунтованим, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано безпідставним нарахування відповідачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 4 041,46 грн., та обґрунтовано визнано позовні вимоги ЗАТ "БЕРТІ" такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, рішення суду про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ від 23.08.2007р. №0001832320/0 в частині нарахування 4 041,46 грн., у тому числі основний платіж 2 694,31 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 347,15 грн., прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду від 10.04.2008р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими по справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, –

Апеляційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 10.04.2008р. у справі №3/172/08-АП – залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 16.04.2009р.