Позивач, Приватна багатогалузева виробничо- комерційна фірма " Електронасос-сервіс ", звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві: №0002902301/0 від 17.09.2007р., №0002902301/1 від 21.12.2007р., №0002902301/2 від 31.01.2008р., за якими позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 92 283, 00 грн., в т.ч. основний платіж -61 522, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -30 761, 00 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 27.11.2008р. по справі № 3/135-08/5018 позовні вимоги задоволені.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві не погоджується з постановою суду першої інстанції, вважає, що вона винесена з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 86, 159 КАС України та матеріального права, а саме ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 27.11.2008 року в справі № 3/135-08 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною і правомірною та просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення про отримання повістки.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, - неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за висновками виїзної планової комплексної документальної перевірки ПБВКФ "Електронасос сервіс"(код ЄДРПОУ 21077857) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2007р., що набрали форму акту № 1632/23-1/21077857 від 31.08.2007р., податкова-відповідач констатувала порушення з боку позивача пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп.7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. ( зі змінами і доповненнями), а саме: неправомірне включення до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів суми ПДВ в розмірі 61 522, 00 грн., сплаченого в ціні придбання насосів, комплектуючих до насосів, запчастин від товариства з обмеженою відповідальністю "Вельтур"м. Іллічівськ та ПП "Інтерсервіс проммаш"м. Київ.

Справа № 22-а-4792/09 Доповідач 2 інстанції: суддя Подобайло З.Г.

Результатом даних висновків стало визначення ДПІ-відповідачем позивачу за податковим повідомленням-рішенням №0002902301/0 від 17.09.2007р. податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 92 283, 00 грн., в т.ч. основний платіж-61 522, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -30 761, 00 грн.

За результатами адміністративно-апеляційного оскарження відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №0002902301/1 від 21.12.2007р., №0002902301/2 від 31.01.2008р. з тим же цифровим рядом донарахувань податку та визначення розміру санкцій, що податкове повідомлення-рішення від 17.09.2007р.

В період, що був охоплений перевіркою ДПІ, позивач знаходився в договірних відносинах з ТОВ "Вельтур"м. Іллічівськ та ПП "Інтерсервіс проммаш"м. Київ по купівлі-продажу насосів, комплектуючих до насосів, запчастин, що підтверджується первинною бухгалтерською документацією та не спростовується відповідачем.

Дані договори купівлі-продажу, за якими одна сторона ( продавець - ТОВ "Вельтур"та ПП "Інтерсервіс проммаш") передала товарно-матеріальні цінності власність другій стороні (покупцеві - ПБВКФ "Електронасос сервіс"), а остання прийняла та сплатила вартість цих ТМЦ (насосів, комплектуючих до насосів запчастин), є правомірним правочином в силу презумпції правомірності правочину, встановленої ст. 204 ЦК України.

Отримавши товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) від своїх контрагентів (оригінали накладних залучені до матеріалів справи), відповідні податкові накладні (№173 від 30.09.2004р. на суму ПДВ 3000,00 грн., №187 від 24.10.2006р. на суму ПДВ 1000,00 грн. -ТОВ "Вентур"; №584 від 01.02.2006р. на суму ПДВ 28720,00 грн., №588 від 07.02.2006р. на суму ПДВ 4 320,00 грн., №596 від 27.02.2006р. на суму ПДВ 17 960,00 грн. та №35-06 від 27.04.2006р. на суму ПДВ 6522,00 грн. - ПП "Інтерсервіс проммаш"), позивач за першою подією - отримання податкових накладних та самих матеріальних цінностей у відповідних звітних періодах відніс зазначені суми ПДВ до податкового кредиту, про що зазначає в матеріалах перевірки і сама податкова-відповідач.

Суд першої інстанції зазначив, що Законом України "Про податок на додану вартість " (168/97-ВР) визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ - відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації.

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено, а тому посилання податкової-відповідача на матеріали зустрічних перевірок та той факт, що на веб-порталі відсутні дані про той чи інший суб'єкт господарювання чи з зазначення на ньому про анулювання свідоцтва платника ПДВ при тому, що ліквідація такого не завершена, а дані про набрання рішенням суду законної сили відсутні, суд першої інстанції не оцінив як суттєві.

Враховуючи те, що крім належним чином оформлених податкових накладних, факт проведення операції з придбання товару позивачем та його оплати підтверджується первинними бухгалтерськими документами ( не спростовується актом перевірки), суд першої дійшов висновку, що позивач - ПБВКФ "Електронасос сервіс"не порушував ні пп. 7.2.1 п. 7.2, ні пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про ПДВ", а у ДПІ у м. Полтаві - відповідача не було підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не було допущено порушень правил оподаткування, таким чином, суд дійшов висновку, що законних підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій не має.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"№168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону № 168 не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. пп. 7.2.3, 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"встановлено обов'язкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу першого пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88 (z0168-95) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. N 168/704 (z0168-95) , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Абзац перший пп.2.5 п. 2 згаданого положення встановлює, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

Зазначене кореспондується з нормами затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 (z0233-97) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/203718 Порядку заповнення податкової накладної, згідно з яким всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку –продавця.

Згідно п.2 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом ДП України від 30.05.97 р. № 165 (z0233-97) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 рої за № 233/2037 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказами ДПА України від 8.10.98 р.№ 469 (z0691-98) зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.10.98р. за № 691/3131 (z0691-98) та від 2.08.2001 р. № 311 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 7.08.2001 р. № 674/5865 (z0674-01) ) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість ; п. 4, відповідно якого сплачена (нарахована ) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг); п.5, відповідно якого податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку .

У відповідності до п. 2.16 Наказу міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (z0168-95) зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 (z0168-95) "Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"...забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим актам і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним та фізичним особам.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Полтаві проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку ПБВКФ "Електронасос сервіс"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р., про що складено акт №1632/23-1/21077857 від 31.08.07 р. ПБВКФ "Електронасос сервіс"знаходився в договірних відносинах з ТОВ "Вельтур"м. Іллічівськ та ПП "Інтерсервіс проммаш"м. Київ, яким встановлено, що підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 4000,0 грн., в т.ч. за звітні періоди: вересень 2004 р. у сумі 3000 грн. та жовтень 2006 р. у сумі 1000,0 грн., внаслідок включення до податкового кредиту суми ПДВ не підтверджених податковими накладними, а саме :

- вересень 2004 р. та жовтень 2006 р.:

при проведенні перевірки постачальників підприємства по базі "Пошуково-довідникова система"виявлено, що по ТОВ "Вельтур" ( код 23990488 ) немає даних, відсутня інформація по даному підприємству на єдиному веб - порталі органів виконавчої влади (сайт ДПА України "Дані про платників податку на додану вартість ").

Не зважаючи на те, що ТОВ "Вельтур" не є платником ПДВ до складу податкового кредиту віднесені суми згідно податкових накладних №173 від 30.09.04 р. на загальну суму 18000 грн. ( в т.ч. ПДВ 3000 грн.) за комплектуючі до насосу ; №187 від 24.10.06 р. на загальну суму 6000 грн. (в т.ч. ПДВ 1000 грн.) за насос .

Крім того, індивідуальний податковий номер, зазначений в податкових накладних-143578533915 не відповідає п.3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (затверджене наказом ДПА України від 01.03.00 р. та зареєстровано в Мін"юсті

України 03.04.00 р. за №208/4429) яким передбачено, що індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за платником ПДВ до моменту анулювання реєстрації платника . Індивідуальний податковий номер становить для юридичних осіб -12-розрядний числовий код, структура якого така: 7 знаків включають перші 7 знаків ідентифікаційного коду ЄДРПОУ без контрольного числа, і т.д.

- лютий, квітень 2006 р.:

На запит ДПІ у м. Полтаві №9619/7/23-345 до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про проведення зустрічної перевірки постачальника підприємства -ПП "Інтерсервіс проммаш " (код 33226705) отримано інформацію ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №14784/7/231010 від 27.08.07 р. ( вх.№11044/7 в 28.08.07 р.) про те, що свідоцтво платника ПДВ ПП. "Інтерсервіс проммаш" №37094504 ін. 332267026508 визнано недійсним за рішенням суду та анульовано 01.02.05 р., також за звітні періоди зазначені в запиті підприємство не звітувало. Інформація по даному підприємству на єдиному веб- порталі органів виконавчої влади підтверджує те, що свідоцтво анульоване 01.02.05 р. за рішенням суду.

ПП "Інтерсервіс проммаш" не є платником ПДВ, але до складу податкового кредиту віднесені суми згідно податкових накладних :

№584 від 01.02.06 р. на загальну суму 172320 грн. ( в т.ч. ПДВ 28720 грн.) за комплект гальмівний КР:

№588 від 07.02.06 р. на загальну суму 25920 грн. (в т.ч. ПДВ 4320 грн.) за ремкомплект;

№596 від 27.02.06р. на загальну суму 107760 грн. ( в т.ч. ПДВ 17960 грн. ) за робоче колесо;

№35-06 від 27.04.06 р. на загальну суму 39132 грн. ( в т.ч. ПДВ 6522 грн.) за з/частини о насосу . Всього ПДВ - 57522 грн., в т.ч. лютий -51000 грн. ; квітень -6522 грн.

Тобто, перевіркою правильності визначення суми ПДВ встановлено його заниження на загальну суму 61 522 грн., що є порушенням пп. пп. 7.2.3, 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002902301/0 від 17.09.07р., яким визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ за основним платежем 61522,0 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) –30761,0 грн. .

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до листа ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ТОВ "Вельтур"знято з обліку ДПІ 02.06.2000 року у зв'язку з визнанням підприємства банкрутом.

На запит ДПІ у м. Полтаві до ДПІ у м. Іллічівську Одеської області надано ухвалу Арбітражного суду Одеської області від 02.06.2000 року, якою затверджено ліквідаційний баланс у справі про банкрутство ТОВ "Вельтур", та повідомлення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи.

Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві надано витяг з ЄДРПОУ № 12/1-7/2853 від 24.12.08 з якого вбачається, що станом на 15.12.2008 року рішенням Виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 17-2-21/5968 від 22.01.2001 року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вилучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Вельтур"(код 23990488).

Як вбачається з відповіді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ПП "Інтерсервіс проммаш" №37094504 за звітні періоди, зазначене в запиті підприємство не звітувало.

Відповідно до заочного рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 16.11.05р. по справі № 2-5347/16 2005 р., що набрало законної сили ПП "Інтерсервіс проммаш" визнано недійсними статутні документи та Свідоцтво платника ПДВ №37094504 від 01.02.05р.

На підставі вказаного рішення суду та абз. 4 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість"ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено акт № 2403/29-2003 від 31.01.06 про анулювання свідоцтва платника ПДВ з моменту його видачі з 01.02.05р. та з 02.02.06 приватне підприємство "Інтерсервіс проммаш"виключений з реєстру платників ПДВ.

Враховуючи наведене, колегією суддів встановлено, що ТОВ "Вельтур"та ПП "Інтерсервіс проммаш" не були платниками ПДВ на момент здійснення спірних операцій з підприємством позивача.

На підставі встановленого судом апеляційної інстанції та зазначених вище документів, колегія суддів вважає висновок податкового органу про порушення підприємством позивача пп. пп. 7.2.3, 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та завищення сум податкового кредиту з ПДВ, що не підтверджені податковими накладними у зв'язку з тим, що ТОВ "Вельтур"та ПП "Інтерсервіс проммаш" не є платниками ПДВ на момент фінансово-господарських взаємовідносин з позивачем правомірним, підтвердженим матеріалами справи, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі даного висновку та податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами розгляду скарг в порядку адміністративного оскарження, скасуванню не підлягають.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та за положеннями ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити.

Постанову господарського суду Полтавської областi від 27.11.2008р. по справі № 3/135-08/5018 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Приватно багатогалузевої виробничо- комерційної фірми " Електронасос-сервіс " відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.