про скасування та визнання нечинним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та Припису про усунення порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області в частині, що стосується радіоредакцій та видавництв, -

В квітні 2008 року позивач ВАТ "Укртелеком" в особі центру електрозв’язку № 3 м.Стрий Львівської філії ВАТ "Укртелеком" звернувся в Господарський суд Львівської області з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про скасування та визнання нечинним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та Припису про усунення порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області в частині, що стосується радіоредакцій та видавництв.

06 травня 2008 року Господарським судом Львівської області було прийнято постанову в даній адміністративній справі, згідно якої в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Прийняту постанову суд мотивував тим, що відповідачем було встановлено зі сторони позивача порушення державної дисципліни цін, що виразилось у наданні телекомунікаційних послуг редакції газети "Вісник Розділля", Миколаївській районній радіоредакції та Львівській філії концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення не за тарифами, як для бюджетних організацій, внаслідок чого отримано необґрунтовану виручку, а тому відповідач мав правові підстави для прийняття Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 96 від 07.03.2008 року на суму 1708,20 грн. та внести Припис про усунення порушення державної дисципліни цін № 68 від 03.03.2008 року.

Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржив позивач ВАТ "Укртелеком" в особі центру електрозв’язку № 3 м.Стрий Львівської філії ВАТ "Укртелеком", який в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, без з’ясування та врахування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, в зв’язку з чим просить постанову скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Як на доводи в своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що відповідно до вимог законодавства про надання телекомунікаційних послуг та про видавничу справу, застосування тарифів до суб’єктів видавничої справи, встановлених для бюджетних організацій, повинно здійснюватись з дня їх звернення до підприємства зв’язку, при цьому до звернення, як обов’язкової умови застосування тарифів, встановлених для бюджетних організацій, такі підприємства повинні додати копію Свідоцтва про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру України видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції, і оскільки особи яким надавались відповідні послуги не подали відповідних документів, то у позивача не було підстав для застосування до такої тарифів, встановлених для бюджетних організацій, отже у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваних рішення та припису. Також не враховано вимог ст..2 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (540/97-ВР) , якою передбачено можливість застосування та не застосування державної підтримки до засобів масової інформації, зокрема в частині надання послуг за тарифами, як для бюджетних установ, організацій.

Представник позивача – апелянта ВАТ "Укртелеком" в особі центру електрозв’язку № 3 м.Стрий Львівської філії ВАТ "Укртелеком" в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.

Представник відповідача Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, з приводу чого подано також письмові заперечення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання доводів апеляційної скарги, представника відповідача на заперечення проти такої, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції на думку колегії суддів правильно надано відповідну оцінку діям та рішенню відповідача з огляду на критерії визначені ч.3 ст. 2 КАС України.

При цьому на думку колегії судів апеляційної інстанції судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального права та правильно встановлено фактичні обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем як надавачем телекомунікаційних послуг та між редакцією газети "Вісник Розділля", Миколаївською районною радіоредакцією та Львівською філією концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, як споживачами існували договірні відносини з приводу надання телекомунікаційних послуг (а.с.24-55).

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведення планової перевірки щодо дотримання позивачем встановленого порядку застосування Граничних тарифів на загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області було складено Акт № 000121 від 29.02.2008 року, яким встановлено, що позивачем до редакції газети "Вісник Розділля", Миколаївської районної радіоредакції та Львівської філії концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення застосовувались тарифи на телекомунікаційні послуги "як для інших підприємств, установ" в той час, як мали застосовуватись тарифи, передбачені для бюджетних організацій і установ, що призвело до необґрунтованого отримання позивачем виручки (а.с.10-21).

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 96 від 07.03.2008 року до позивача – ВАТ "Укртелеком" в сумі 1708,20 грн. та видано Припис про усунення порушення державної дисципліни цін № 68 від 03.03.2008 року, яким вимагається здійснити перерахунок плати споживачам за загальнодоступні телекомунікаційні послуги на суму 577,80 грн. (а.с.22-23).

Так, відповідно до ст. 6 Закону України від 05.06.1997 року № 318/97-ВР "Про видавничу справу" видавництва користуються послугами організацій поштового, телеграфного і телефонного зв'язку за тарифами, передбаченими для бюджетних організацій та установ.

Відповідно до абз.5 ст. 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" від 23.01.1997 року державні та комунальні телерадіоорганізації, редакції державних і комунальних періодичних видань користуються послугами поштового, телеграфного і телефонного зв’язку в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій.

Згідно п.28 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 720 (720-2005-п) (надалі - Правил) до обов'язків операторів та провайдерів електрозв'язку (до яких відноситься позивач) віднесено забезпечення правильності застосування тарифів і відповідно, встановлення категорії споживача, з яким укладаються договори про надання послуг електрозв'язку.

З огляду на зазначене на думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції правильно взяв до уваги те, що позивач мав можливість встановити до якої категорії споживачів належать редакція газети "Вісник Розділля", Миколаївська районна радіоредакція та Львівська філії концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення і за якими тарифами слід надавати їм послуги електрозв’язку.

Так, під час укладення згаданих вище договорів, зокрема з редакцію газети "Вісник Розділля", Миколаївською районною радіоредакцією та Львівською філією концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, вказаними споживачами відповідно до вимог пунктів 59-61 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 720 (720-2005-п) , надавалась низка документів, наявність яких є обов'язкова для укладення договору, та які слугують документальним підтвердженням того, що такі відповідно займаються видавничою діяльністю, чи є телерадіоорганізаціями, редакцією періодичного видання, а саме копія свідоцтва про реєстрацію платника податків, витяги з статутних документів, довідку про включення до ЄДРПОУ.

Вказане знайшло своє підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції та не спростовано позивачем під час апеляційного розгляду, оскільки останнім не було надано суду письмових доказів про відмову у наданні чи ненадання споживачами при укладені договорів про надання послуг електрозв'язку зазначених вище документів, а тому твердження позивача про те, що йому не було відомо про те, що такий споживач, зокрема як редакція газети Вісник Розділля" є видавництвом в розумінні ст. 1 Закону України "Про видавничу справу", тобто займається видавничою діяльністю та є редакцією друкованого ЗМІ, а споживачі Миколаївська районна радіоредакція та Львівська філія концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення є телерадіоорганізаціями, на думку колегії суддів апеляційної інстанції є необґрунтованим.

На думку колегії суддів, висновок відповідача про те, що позивач знав про те, що згадані вище споживачі підпадають під категорію споживачів, яким телекомунікаційні послуги повинні надаватись за тарифами "як для бюджетних установ, організацій" підтверджується також згаданими договорами про надання послуг електрозв'язку, укладеним між позивачем та згаданими споживачами, та додатками 3 до пункту 3.2.20., форма якого затверджена наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13 липня 1999 року № 10 (z0584-99) і який є невідємною частиною договору, де передбачено заповнення таких граф як - основні види діяльності споживача, основні види продукції. Контроль за правильністю заповнення цього додатку до договору та надання підтверджуючих документів про основні види діяльності відповідно до Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг покладається на позивача.

Таким чином, оскільки позивач повинен був знати про те, що згадані вище споживачі підпадають під категорію споживачів, яким телекомунікаційні послуги повинні надаватись за тарифами "як для бюджетних установ, організацій" та був зобов'язаний згідно вимог чинного законодавства вчиняти дії по встановленню категорії споживачів для правильного застосування тарифів на послуги електрозв'язку, то відповідно немає підстав вважати, що такий правомірно застосовував до таких споживачів тарифи як до категорії "інші споживачі", а не тарифи, встановлені для категорії "бюджетні організації", застосування яких регламентується ст. 6 Закону України "Про видавничу справу" та ст. 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".

Також на думку колегії суддів, заслуговують на увагу доводи відповідача, що ні Законами "Про видавничу справу" (318/97-ВР) , "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (540/97-ВР) , "Про телекомунікації" (1280-15) , ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг (720-2005-п) , ні відповідними укладеними договорами про надання послуг електрозв'язку не встановлено обмежень та не визначено умов, за умови дотримання яких оператори телекомунікаційних послуг мають право надавати послуги за іншими тарифами, ніж ті, що встановлені законодавством.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає також, що жодним нормативно-правовим актом, який встановлює тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги не зазначено, що тарифи, до категорії споживачів, до яких слід віднести редакцію газети "Вісник Розділля", Миколаївську районну радіоредакцію та Львівську філію концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, застосовуються лише після внесення їх до Державного реєстру України видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції чи після видачі Свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації.

Зі змісту ст. 6 Закону України "Про видавничу справу", як і ст. 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", вбачається, що тарифи, передбачені для бюджетних організацій та установ, застосовуються також для видавництв, а також державних та комунальних телерадіоорганізацій, редакцій державних і комунальних періодичних видань – без обмежень щодо включення чи не включення їх до Державного реєстру України видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції чи видачі Свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації.

З огляду на встановлене вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач – Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області, встановивши факт завищення тарифів на загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги, зі сторони позивача, чим було порушено Закон України "Про видавничу справу" (318/97-ВР) , Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (540/97-ВР) , Граничні тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги на період з 01.11.2006 року, затвердженими Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 05.05.2006 року № 258 (z0766-06) , що згідно із п. 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та штрафних (фінансових) санкцій (z1047-01) є порушенням державної дисципліни цін, правомірно винесла рішення № 96 від 07.03.2008 року про застосування економічних санкцій на суму 1708,20 грн. та припис № 68 від 03.03.2008 року про усунення порушення державної дисципліни цін

Відповідно до ст.71 КАС України (2747-15) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області доведено правомірність своїх дій та прийнятого рішення, а доводи позивача не знаходять свого підтвердження.

За вказаних обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст. 2, 10, 11, 71, 72, 86, 138, 143, 159, 161- 163 КАС України, прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги її не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів –

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі центру електрозв’язку № 3 м.Стрий Львівської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 06 травня 2008 року в справі № 13/95 А – без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.