встановили: Товариством з обмеженою відповідальністю "Еверест-2000" подано позов до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №№ 0004852302/0 і 0004842302/0 від 20.11.2007р.

Господарський суд Запорізької області (суддя Нечипуренко О.М.) своєю постановою від 23.01.2008р. у справі № 9/772/07-АП у позові відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що на дату проведення перевірки у Позивача були в наявності докази отримання транспортних послуг - акти виконаних робіт. Водночас, їх наявність не дозволяє зробити висновок про спрямованість здійснених витрат для використання у власній господарській діяльності з метою отримання доходу.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-2000", Позивач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Товарно-транспортна накладна та дорожній лист не є документами суворої звітності.

Крім того, товарно-транспортні накладні були відсутні у Позивача на дату проведення перевірки, бо в них не було необхідності, оскільки вони складались як товаро-супровідний документ, та надавались перевізнику.

Витрати Позивача на транспортно-експедиційне обслуговування зроблено відповідно до укладеного договору. Фактичне надання послуг та їх спрямованість підтверджуються розрахунками за надані послуги, актами здачі-приймання виконаних робіт, платіжними розрахунковими документами, та податковими накладними, які були надані в ході перевірки у повному обсязі.

Просить постанову господарського суду Запорізької області скасувати і ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2009р. № 237 справу передано для розгляду колегії суддів у складі - головуючий суддя Юхименко О.В., суддів Бишевська Н.А., Кожан М.П.

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя, Відповідач, скаргу не оспорив. Заперечень на апеляційну скаргу не надав. Представника для участі в судовому засіданні не направив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Оберіг".

Сутність спору: В період з 08.10.2007р. по 02.11.2007р., уповноваженими фахівцями держподаткінспекції була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-2000", код за ЄДРПОУ 30791173, з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2006р. по 30.06.2006р.

За результатами перевірки складений Акт від 09.11.2007р. № 159/23-2/30791173.

В Акті перевірки вчинено записи про завищення загальної суми валових витрат за 2006р. у розмірі 55.917,00 грн., за І півріччя 2007р. у розмірі 42.000,00 грн., внаслідок неправомірного віднесення до складу валових витрат на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом згідно до договору з ПП "Фірма "Альфа-Транс".

Факт надання транспортних послуг підтверджений актами виконаних робіт.

Водночас, стан фінансово-господарської діяльності підприємства не дозволяв зробити висновок про пов'язаність здійснених витрат з власною господарською діяльністю підприємства.

Відповідно, в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, підприємством завищено суми податкового кредиту за 2006р. у розмірі 11.183,00 грн., І півріччя 2007р. у розмірі 8.400,00 грн.

На підставі Акта перевірки, керівником Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя 20.11.2007р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004852302/0 і № 0004842302/0.

Згідно з пп. 4.2.2 б) п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III , відповідно до п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (283/97-ВР) , на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону, Товариству з обмеженою відповідальністю "Еверест-2000" визначено суму податкового зобов'язання за платежем 11021000 податок на прибуток у розмірі 35.245,70 грн. У тому числі 24.479,00 грн. основного платежу та 10.766,70 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з пп. 4.2.2 б) п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону, Товариству з обмеженою відповідальністю "Еверест-2000" визначено суму податкового зобов'язання за платежем 14010100 податок на додану вартість у розмірі 29.374,50 грн. У тому числі 19.583,00 грн. основного платежу та 9.791,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Визнання нечинними податкових повідомлень-рішень було предметом позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності з пп. 5.3.1 Закону (334/94-ВР) , що стало підставою для визначення Позивачу суми податкового зобов'язання, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг '…'

Такого перевіркою виявлено не було.

Згідно ж до фактичних обставин справи, за позицією фахівців держподаткінспекції, з чим погодився суд першої інстанції, надані Позивачем на підтвердження витрат на транспортно-експедиційне обслуговування за договором № 06/03, укладеним з ПП "Фірма "Альфа-Транс", акти виконаних робіт, за відсутності звітів, товарно-транспортних накладних або дорожніх листів вантажного автомобіля, не дозволяють зробити висновок про пов'язаність здійснених витрат з власною господарською діяльністю підприємства.

Водночас, у відповідності з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 Закону (334/94-ВР) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Термін "у зв'язку з", що вживається у пп. 5.2.1 Закону (334/94-ВР) , дозволяє застосовувати цю норму до необмеженого переліку витрат, оскільки пов'язаність із підготовкою, організацією, веденням виробництва є не так фактом, що підлягає встановленню, як елементом аргументації, або оціночною категорією.

В силу ж статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, стаття 9 цього Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти здачі-приймання виконаних робіт, які досліджувались судом першої інстанції, за оцінкою колегії, відповідають наведеним вище вимогам.

Більш того, звітним податковим і одночасно розрахунковим документом є податкова накладна.

Що ж до неможливості зробити висновок про пов'язаність здійснених витрат з власною господарською діяльністю підприємства, то дані обставини потребували більш серйозного економічного аналізу.

Базовими для аналітичних дій, застосовано до спірного випадку, слід було б відбирати інші суттєві показники.

Так, акти виконаних робіт містять дати та маршрути транспортних перевезень.

Відповідно, такими доказами могли бути - відсутність іншої будь-якої діяльності в принципі, що виключає і використання транспортних послуг, та ін..

Виходячи ж з фактичних обставин справи висновки фахівців держподаткінспекції є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування.

Слід зазначити, що заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом та товарно-транспортні накладні є, і надавались Позивачем в матеріали справи.

А в Акті перевірки не відображено відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим первинні документи, що підтвердило б встановлені порушення.

Отже, господарський суд Запорізької області дійшов помилкового висновку про не пов'язаність витрат із власною господарською діяльністю Позивача.

Витрати Позивача на транспортно-експедиційне обслуговування зроблено відповідно до укладеного договору. Фактичне надання послуг та їх спрямованість підтверджуються розрахунками за надані послуги, актами здачі-приймання виконаних робіт, платіжними документами, та податковими накладними, які були надані в ході перевірки у повному обсязі.

Відповідно, за наведених обставин відсутні і підстави для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відсутність постачальника послуг за його місцезнаходженням, по-перше, не доведено належними засобами доказування. Та, з огляду на індивідуальність відповідальності, в будь-якому випадку не може бути підставою для визначення суми податкового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Еверест-2000".

Чисельність працюючих на підприємстві "Фірма "Альфа-Транс" - 1 особа, безперечно, в повній мірі залежить від ступеня ефективності системи управління.

А відсутність договорів найму працівників за сумісництвом не вказує на невикористання найманої праці взагалі. Напроти, діяльність, яка здійснюється особами без укладання відповідного договору, може мати наслідком застосування, наприклад, адміністративної відповідальності.

Окрім викладеного, формування валових витрат виключно з документообігу ДПІ не доводиться.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, є підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-2000" задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 23.01.2008р. у справі № 9/772/07-АП скасувати та прийняти нову постанову суду.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-2000" задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 20.11.2007р. № 0004852302/0 та № 0004842302/0.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.