Суддя І інстанції – Качуріна Л. С.

Суддя-доповідач –Малашкевич С. А.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Малашкевича С. А.

суддів Міронової Г. М., Арабей Т. Г.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л. О.

за участю представників сторін:

від позивача – Абузов Ш. А.

від відповідачів – 1) Черничкіна Ю. А., Теплінська Н. М. 2) не прибули

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області до Державної холдингової компанії "Луганськвуглеремонт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіка" про визнання господарського зобов"язання недійсним та стягнення грошових коштів.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги про стягнення коштів. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст. ст. 215, 228, 258 Цивільного кодексу України та процесуального права - п. 4 ст. 17, ст. 18, ч. 2 ст. 99, ст. 104- 106, ст. 162 КАС України, що, на думку позивача, призвело до неправильного вирішення справи.

В засіданні апеляційного суду, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, проти чого заперечували представники першого відповідача - Державної холдингової компанії "Луганськвуглеремонт", вважають, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на нормах чинного законодавства, прийнята з урахуванням усіх обставин справи, тому скасуванню чи зміні не підлягає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає останні обґрунтованими частково, а судове рішення таким, що підлягає зміні, з нижченаведених підстав.

При розгляді справи судом було встановлено наступне.

06.04.2004 року між СРМЗ ДХК "ЛУР" в особі директора заводу Андрєєва В.П. (Замовник) та ТОВ "Атіка" в особі директора Глєбова А.Г. (Виконавець) було укладено договір №16 на поставку матеріалів, згідно якого ТОВ "Атіка" (Виконавець) зобов'язаний поставляти СРМЗ ДХК "ЛУР" (Замовнику) матеріали, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити за продукцію, матеріали по ціні згідно накладних.

Виконання зобов'язання ТОВ "Атіка" по договору № 16 підтверджується податковими накладними та накладними на поставку товару, копії яких додані до матеріалів справи.:

Виконання угоди з боку СРМЗ ДХК "ЛУР" підтверджується наступним.

Додатковою угодою від 10.01.2005 року № 1 до договору № 16 від 06.04.2004 року сторонами встановлено, що оплату за поставлені матеріали СРМЗ ДХК "ЛУР" здійснить відвантаженням скоб - 16, згідно специфікації №1 від 10.01.2005 року. Згідно вказаної специфікації, затвердженої підписами та печатками ТОВ "Атіка" та СРМЗ ДХК "ЛУР" кількість скоб 16 без гайки складала 1000 шт. На загальну суму 15 000, 00 грн.

29.04.2005 року ТОВ "Атіка" було виписано довіреність №785517 ЯИТ на ім'я Глєбова Олексія Григоровича на отримання від СРМЗ ДХК "ЛУР" цінностей, в тому числі скоб 16 без гайки в кількості 1000 шт.

03.01.2005 року між СРМЗ ДХК "ЛУР" в особі директора заводу Андрєєва В.П. (Замовник) та ТОВ "Атіка" в особі директора Глєбова А.Г. (Виконавець) було укладено договір №1/11 на поставку матеріалів, згідно якого ТОВ "Атіка" (Виконавець) зобов'язаний поставляти СРМЗ ДХК "ЛУР" (Замовнику) матеріали, а Замовник зобов'язує прийняти та оплатити за продукцію, матеріали по ціні згідно накладних.

Виконання зобов'язання ТОВ "Атіка" по договору №1/11 підтверджується наступні податковими накладними та накладними на поставку товарів :

№39 від 29.09.2005 року на суму 255 045, 60 грн. у тому числі ПДВ - 42 507, 60 грн.

№50 від 21.11.2005 року на суму 12 519,60 грн. у тому числі ПДВ - 2 086, 60 грн.

№51 від 21.11.2005 року на суму 84 381,60 грн. у тому числі ПДВ - 14 063, 60 грн.

Документального підтвердження виконання угоди з боку СРМЗ ДХК "ЛУР" на момент проведення перевірки та звернення ДПІ до суду платником податків не було надано.

З матеріалів справи, вбачається, що позивач заявою від 20.10.2008 року уточнив позовні вимоги, зокрема просив суд стягнути з ТОВ "Атіка" на користь ДХК "Луганськвуглеремонт" вартість проданої продукції за нікчемними правочинами від 06.04.2004 р. № 16 та від 03.01.2005 р. № 1/11 в загальному розмірі 902890,36 грн., а з останнього стягнути в доход державного бюджету України отриману продукцію, а у разі неможливості повернути майно в натурі – стягнути первісну вартість отриманої продукції в сумі 902890,36 грн.

Отже, вимоги про визнання перелічених вище господарських зобов"язань недійсними позивачем в подальшому не заявлялися, але судом першої інстанції такі вимоги помилково розглянуті по суті.

Згідно з частиною першою статті 207 цього Кодексу, який набрав чинності 01.01.2004, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про нікчемність оспорюваних договорів, оскільки вони укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, так як ТОВ "Атіка" було створено без наміру здійснення законної підприємницької діяльності внаслідок порушення публічного порядку створення та реєстрування суб"єктів підприємницької діяльності.

Для висновку про нікчемність угоди необхідним є наявність умислу хоча б у однієї зі сторін на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. В данному випадку, позивачем не доведений умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства будь-кого з відповідачів. Наявність умислу на укладення угод, що суперечить інтересам держави та суспільства, не може бути підтверджена лише рішенням господарського суду про скасування державної реєстрації окремого суб’єкта підприємницької діяльності, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угод, що мала місце під час підприємницької діяльності суб’єкта.

Умисел юридичної особи доводиться через умисел посадових осіб, які повноважні представляти таку особу та вчиняли від її імені відповідні протиправні дії.

Зазначені обставини, згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, повинні бути доведені позивачем.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що санкції, встановлені ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених відповідно до ст. 250 ГК України.

Частиною першою статті 208 цього Кодексу передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 Господарського кодексу та можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року у справі № 2-а-2071/08 – задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року у справі № 2-а-2071/08 – змінити.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області до Державної холдингової компанії "Луганськвуглеремонт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіка" про стягнення з ТОВ "Атіка" на користь ДХК "Луганськвуглеремонт" вартості проданої продукції за нікчемними правочинами від 06.04.2004 р. № 16 та від 03.01.2005 р. № 1/11 в загальному розмірі 902890,36 грн., а з останнього в доход державного бюджету України отриманої продукції, а в разі неможливості повернути майно в натурі – стягнути первісну вартість отриманої продукції в сумі 902890,36 грн., з мотивів викладених в цій постанові.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні. Постанова у повному обсязі складена 27 квітня2009 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Згідно з оригіналом

Суддя С. А. Малашкевич

Суддя І інстанції – Качуріна Л. С.

Суддя-доповідач –Малашкевич С. А.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Малашкевича С. А.

суддів Міронової Г. М., Арабей Т. Г.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л. О.

за участю представників сторін:

від позивача – Абузов Ш. А.

від відповідачів – 1) Черничкіна Ю. А., Теплінська Н. М. 2) не прибули

Враховуючи викладене, керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року у справі № 2-а-2071/08 – задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року у справі № 2-а-2071/08 – змінити.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області до Державної холдингової компанії "Луганськвуглеремонт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіка" про стягнення з ТОВ "Атіка" на користь ДХК "Луганськвуглеремонт" вартості проданої продукції за нікчемними правочинами від 06.04.2004 р. № 16 та від 03.01.2005 р. № 1/11 в загальному розмірі 902890,36 грн., а з останнього в доход державного бюджету України отриманої продукції, а в разі неможливості повернути майно в натурі – стягнути первісну вартість отриманої продукції в сумі 902890,36 грн., з мотивів викладених в цій постанові.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні. Постанова у повному обсязі буде складена 27 квітня 2009 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.