Справа № 2-а-18395/08/0570 

Суддя 1-ї інстанції Смагар С.В.

Суддя - доповідач Гаврищук Т.Г.

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гаврищук Т.Г.,

суддів Яманко В.Г.,

Білак С.В.

при секретарі Білоус К.І.

представник позивача в судове засідання не з’явився,

за участю представника відповідача –Ваховської Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року по справі № 2-а-18395/08/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авілон" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, скасування першої податкової вимоги, -

ТОВ "Авілон" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, скасування першої податкової вимоги.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року позовні вимоги ТОВ "Авілон" задоволені частково. Визнано недійсними податкове повідомлення –рішення відповідача № 0002602340/0, визнано часткове недійсним податкове повідомлення –рішення відповідача № 0002592340/0 в частині призначення податкового зобов’язання з податку не прибуток з основним платежем у сумі 9110, 71 грн., за штрафними фінансовими санкціями у сумі 911,07 грн. Скасована перша податкова вимога ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 4 вересня 208 року № 1/1333.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме п. 7.7. ст. 7 та п. 9.8. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Державне підприємство "Торезантрацит" є юридичною особою та включено до ЄДРПОУ за № 30623541.

В основу спірних податкових повідомлень – рішень був покладений акт перевірки № 1376/23-2/30623541 від 23.07.08 року.

5 серпня 2008 року відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

-0002602304/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 7480 грн. 50 коп., з яких за основним платежем - 4987 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2493 грн. 50 коп.;

-0002592340/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у загальній сумі 11525 грн. 80 коп., з яких за основним платежем-10478 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1047 грн. 80 коп.;

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003052344 у розмірі 2701 грн. 30 коп.

Правовою підставою прийняття спірного повідомлення-рішення № 0002602304/0 відповідачем визначено порушення позивачем п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 та п. 9.8. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно до п. 9.8. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Тобто, за приписами наведеної норми обов’язок платника податків щодо збільшення податкових зобов’язань виникає щодо товарних залишків або основних фондів, які знаходяться в обліку на день анулювання реєстрації та стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах.

Позивач зареєстрований у якості платника податку на додану вартість свідоцтво № 07301836 від 31 березня 2005 року. На момент перевірки відповідачем зазначене свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване у зв’язку з ліквідацією 13 травня 2008 року.

Податковим органом під час проведення перевірки не визначився перелік наявних товарних залишків та основних фондів, не досліджувалося питання відповідності даних балансу підприємства даним його обліку. В ході судового розгляду справи відповідачем не надані первинні документи щодо підтвердження наявності майна, стосовно якого визначений умовний продаж, та його вартості.

Відповідачем не надані докази декларування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів та основних фондів, що залишилися в обліку підприємства станом на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, у минулих, або поточному податкових періодах.

Крім того, за приписами п. 9.8. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" умовний продаж товарних залишків та основних фондів визначається за звичайними цінами.

Правила визначення звичайної ціни врегульованої положеннями п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які не були дотриманні відповідачем при донарахуванні суми податкового зобов’язання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності податковим органом порушення позивачем п. 9.8. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підставою для донарахування податку на прибуток послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. п.4.1.6. п. 4 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині не включення до складу валових доходів суми неповернутих внесків до статутного фонду в 2 кварталі 2008 року у розмірі 36360, 85 грн.

Положеннями п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

На підставі статті ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. На підставі п.п. 1.28.1 п. 1.28 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передача внесків до статутного фонду є інвестицією. Після часткового повернення внесків, остання частина статутного фонду у розмірі 36360 грн. 85 коп. залишилася власністю позивача. Таким чином, у позивача були відсутні підстави для включення суми 36360 грн. 85 коп. до складу валових доходів.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача № 0002592340/0.

Відповідно до положень п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (здійснення платником податків оскарження рішень податкового органу в адміністративному або судовому порядку).

Згідно п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржив у судовому порядку спірні повідомлення-рішення, про що повідомляв відповідача листами, тому визначена в них сума податкового зобов’язання є неузгодженою.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що податковий орган не мав достатніх правових підстав для прийняття першої податкової вимоги від 4 вересня 2008 року № 1/1333.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив усі надані позивачем докази, правомірно застосував норми матеріального права, рішення є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. 4, 5, 7, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року по справі № 2-а-18395/08/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року по справі № 2-а-18395/08/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авілон" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, скасування першої податкової вимоги – залишити без змін.

Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засідання 22 квітня 2009 року.

Її повний текст виготовлений 27 квітня 2009 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.