розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 03.02.09 у справі № 2-а-6184/08/2

за позовом Комунального підприємства "Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства" (вул.Шевченко, 4, смт.Красногвардійське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97000)

до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим (вул.Радянська, 11, смт.Красногвардійське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97000)

про визнання протиправним та скасування рішення,

03.11.2008 Комунальне підприємство "Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до про визнання протиправним та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим №178-Ю від 02.07.2008 (арк.с.3-6).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно нарахував страхові внески за вересень-грудень 2005 року під час проведення перевірки, не прийняв до уваги те, що у зазначений період позивач був платником єдиного податку та не був зобов’язаний окремо сплачувати внески на загальнообов’язкове пенсійне страхування.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.02.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено (арк.с.62-64).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати; обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які виключені з системи оподаткування, не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності; матеріалами справи спростовуються твердження позивача про порушення відповідачем вимог чинного під час прийняття Вимог № 178-Ю, в наслідок чого відсутні підстави для задоволення позову.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Комунальне підприємство "Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства", 04.02.2009 (вх.№3463/п від 09.02.2009) звернувся з заявою про апеляційне оскарження постанови, апеляційна скарга на постанову надійшла 25.02.2009, передана до установи пошти 23.02.2009, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову (арк.с.65, 69-74).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судом неповно з’ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення спору; при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права; вимога №178-Ю суперечить діючому законодавству, так як позивач був зареєстрований як платник єдиного податку і на підставі статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва"№ 727/98 від 03.07.1998 (в редакції Указу Президента України №746/99 від 28.06.1999 (746/99) ) в спірний період не був платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства" (арк.с.75-76).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду на 26.05.2008 (арк.с.78-79).

Відповідач в запереченнях на апеляційну скаргу (вх.№3420) проти її задоволення заперечує, просить в її задоволені відмовити по мотивам, викладеним в запереченнях, вважає рішення суду законним та обґрунтованим (арк.с.84-86).

Позивач та відповідач в судове засідання, призначене на 26.05.2009, явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.82, 83), позивач в апеляційній скарзі та відповідач в запереченнях на апеляційну скаргу просять розглянути справу за відсутності їх представників.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим проведена перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування позивачем страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування за період з 21.09.2005 по 20.03.2008, за результатами якої складений Акт № 39-Ю від 02.07.2008, яким встановлено збільшення страхових внесків за 2005 рік на 26906,21грн. (арк.с.7-9).

02.07.2008 на підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнята Вимога № 178-Ю про сплату боргу, в який зазначено, що станом на 04.04.2008 заборгованість позивача по сплаті страхових внесків складає 26906,21 грн. (арк.с.10).

Правовідносини сторін регулюються статтями 5, 11, 14, 17, 18, 19 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"№1058-VI від 09.07.2003 (далі – Закон №1058), Указом президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва"№ 727/98 від 03.07.1998 (727/98) (далі –Указ Президента України №727).

Згідно зі статтею 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом (1058-15) , або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом (1058-15) визначаються: принципи і структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (1058-15) ; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"№ 400/97-ВР від 26.06.1997 (400/97-ВР) , яким разом із Законом № 1058-IV (1058-15) не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлений статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України №727 (727/98) регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом (1058-15) закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (1058-15) . Положення статті 6 Указу Президента України №727 (727/98) про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем проводилась перевірка повноти нарахування та перерахування позивачем страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування за період з 21.09.2005 по 20.03.2008, під час якої встановлені порушення позивачем вимог Закону № 1058-IV (1058-15) щодо сплати страхових внесків тільки за 2005 рік, в той час, як згідно довідки Державної податкової інспекції в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим №152/15-01 від 26.01.2009 позивач був платником єдиного податку до 31.06.2007 та згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, нараховував та сплачував страхові внески в інші періоди з дотриманням вимог Закону № 1058-IV (1058-15) .

За таких обставин, відповідачем оскаржувана вимога прийнята відповідно до вимог діючого законодавства України, а доводи позивача, що він як платник єдиного податку відповідно до статті 6 Указу Президента України №727 (727/98) звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32 % від фактичних витрат на оплату праці працівників у зв'язку з тим, що цей збір він сплачує у складі сум єдиного податку, є необґрунтованими.

Інші доводи, мотиви та обґрунтування позивача не спростовують викладеного та не заслуговують на увагу.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.02.09 у справі № 2-а-6184/08/2 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.02.09 у справі № 2-а-6184/08/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом (2747-15) , а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.