Головуючий в 1 інстанції - Родіна Н.В.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

Позивач звернулась до суду з позовом до Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1340,67 грн., стягнення суми недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02 червня 2008 року по 30 листопада 2008 року в розмірі 2802,37 грн., відшкодування суми упущеної вигоди в розмірі 1963,76 грн.

Постановою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 12 березня 2009 року у справі № 2-а-67/09 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що строк звернення до суду пропущений позивачем з поважних причин .

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач має дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження, виданого Микитівським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області, запис акту 120.

З довідки відповідача про отримання позивачем допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вбачається, що позивач перебуває на обліку в Микитівському управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі в наступних розмірах: вересень 2007 року - 112,05 грн., жовтень 2007 року - 136,13 грн., листопад 2007 року - 140,05 грн., грудень 2007 року - 144,10 грн., з 01.01.2008 року по листопад 2008 року отримав допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 144,10 грн. щомісяця.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-XII від 21 листопада 1992 року (2811-12) відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом (2811-12) та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-XII від 21 листопада 1992 року (2811-12) є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

Статтею 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, колегія суддів зазначає, що за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Кабінету Міністрів України не делеговані.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо застосування ч. 2 ст. 99 КАС України, де передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволені позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач в суді першої інстанції наполягав на застосуванні судом першої інстанції річного строку звернення до суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, а поважність пропуску такого строку не доведена.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1340,67 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском строку для звернення з позовом до суду.

Колегія суддів враховує, що позивач звернулась до суду з позовом 08.01.2009 року, а тому, з урахуванням річного строку для звернення з позовом до суду, розглядає позовні вимоги, починаючи з 08.01.2008 року.

Посилання скаржника на правомірність застосування статті 43 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", є безпідставними, оскільки даний закон є загальним, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального закону, яким є Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) .

Крім того, згідно статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 року № 2240-III (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі за текстом - Закон № 2240-III (2240-14) ) суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є застрахована особа, страхувальник та страховик. При цьому, страховиком є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд). За частиною 3 статті 9 вказаного закону Фонд є некомерційною самоврядною організацією.

Частиною 1 статті 19 Закону № 2240-III передбачено, що основним джерелом формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом (2240-14) .

Статтею 42 Закону № 2240-III передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 43 Закону № 2240-III передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Правління Фонду ні в 2007, ні в 2008 роках розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не встановлювало.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, починаючи з 1 січня 2007 року, не здійснює виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, страхувальники (суб'єкти господарювання) не мають права здійснювати призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рахунок коштів Фонду та відображати ці витрати в звітності по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Застосування норми Закону № 2240-III (2240-14) до спірних відносин є безпідставним, оскільки даний Закон (2240-14) застосовується у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування. У той час як спір вирішується стосовно державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007 року № 107 (107-17) , який набрав чинності з 01.01.2008 року внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановлених для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Внесені зміни не розглядались Конституційним Судом щодо їх конституційності.

Визнання неконституційними законів України є виключною компетенцією Конституційного Суду України.

Таким чином, дії відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з січня 2008 року є правомірними, оскільки відповідають нормам чинного законодавства.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини .

Вина в діях Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, як суб'єкту владних повноважень, відсутня та позивач протилежного не довів, оскільки вчинені відповідачем дії є неправомірними не з огляду навмисного порушення права фізичної особи, а завдяки не дотримання відповідачем приписів статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", оскільки виконувалися існуючі наряду з вказаним законом постанови Кабінету Міністрів України, котрі до цього часу не скасовані, та закони України про державний бюджет України на відповідний рік, які в вище досліджених питаннях стосовно розміру виплачуваної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не відповідали приписам Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми (2811-12) .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 12 березня 2009 року у справі № 2-а-67/09 залишити без задоволення.

Постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 12 березня 2009 року у справі № 2-а-67/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.