представник позивача Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - Кухаренко Віра Миколаївна довіреність № 04-03 від 08.01.09 року.

представник відповідача Юридичної консультації Нахімовського району м. Севастополя - Махновец Олена Георгіївна довіреність № б/н від 21.11.08 року.

представник відповідача Юридичної консультації Нахімовського району м. Севастополя - Колтунович Віктор Вікторович, свідоцтво № 681 від 17.05.2000 року.

розглянувши апеляційну скаргу Юридичної консультації Нахімовського району м. Севастополя на постанову Господарський суд мiста Севастополя (суддя ) від 09.12.08 року справі № 5020-5/542

за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя 20-а, м.Севастополь,99011)

до Юридичної консультації Нахімовського району м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя 10, м. Севастополь,99009)

Про стягнення штрафних санкцій в розмірі 2908,25 грн.

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 09.12.2008р. по справі № 5020-5/542 позов Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Юридичної консультації Нахімовського району про стягнення штрафних санкцій в розмірі 2908.25грн., задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, наданого відповідачем до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів за 2007 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2007 році склала 8 чоловік, але відповідачем не було дотримано ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 1 робочого місця, оскільки у 2007 році на підприємстві інваліди не працювали.

У зв’язку з цим, а також враховуючи, що середня річна заробітна плата на підприємстві за рік складала 5412,50грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування позивачем відповідачеві адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2706,25грн. за недотримання нормативу робочих місць відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Крім того, враховуючи, що вказані штрафні санкції не були сплачені відповідачем самостійно до державного бюджету у строки, встановлені п.п. 3, 4 Порядку оплати підприємствами (об’єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій у відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженого постановою КМУ № 1767 від 28.12.2001р. (1767-2001-п) (не пізніше 15 квітня року, що слідує за звітним), суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення вказаних штрафних санкцій у судовому порядку.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач по справі –Юридична консультація Нахімовського району м. Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд постанову Господарського суду м. Севастополя по даній справі скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.

На думку апелянта, постанова судом першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зокрема, вказує про неврахування судом тієї обставини, що в юридичній консультації, відповідно до рішення про її відкриття, працюють тільки адвокати, і тільки помічник адвоката та прибиральниця працювали у 2007р. на 0,5 ставки.

Вказує, що протягом 2007р. в юридичну консультацію не надходили ані розпорядження виконавчого орану сільської, селищної або міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах неповнолітніх, або рішення будь-якого іншого органу про працевлаштування та забезпечення роботою осіб –інвалідів. У Севастопольський міський центр зайнятості, відповідно до його повідомлення від 01.04.2008р. № 1077/03, у 2007 році адвокати –інваліди також не звертались.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт також посилається на постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16.04.2008р., що набрала законної сили, якою фонду соціального захисту інвалідів відмовлено у притягненні завідуючого юридичною консультацією Альканова Н.Д. до адміністративної відповідальності за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Юридичної консультації Нахімовського району м. Севастополя.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 14.05.2009 року о 16 годині 10 хвилин.

В судовому засіданні яке відбулося 14.05.2009 року розгляд справи був відкладений на 28.05.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача - Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята правомірно та просив її залишити без змін.

Представник відповідача - Юридичної консультації Нахімовського району м. Севастополя в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

При повторному розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України (2747-15) , судова колегія встановила наступне.

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить стягнути з Юридичної консультації Нахімовського району м. Севастополя 2908,25грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих міць для забезпечення працевлаштування інвалідів на 1 робоче місце в 2007 році.

Вимоги позивача ґрунтуються на тому, що відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, наданого відповідачем до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів за 2007 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2007 році склала 8 чоловік, але відповідачем не було дотримано ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 1 робочого місця, що відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" тягне за собою обов’язковість сплати штрафних санкцій в розмірі середньорічної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначає, що для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб –у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Вказане свідчить про те, що законодавчо обов’язок по забезпеченню нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів покладається на підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів та фізичні особи, які використовують найману працю.

Отже, підставою для виникнення такого обов’язку є наявність найманих працівників.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про адвокатуру"адвокат вправі займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами у колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об’єднання.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Юридична консультація Нахімовського району м. Севастополя створена за рішенням адвокатів про об’єднання своєї діяльності.

Відповідно до наданої відповідачем довідки, адвокати консультації не є найманими працівниками, а в консультації працюють лише 2 найманих працівника –помічник адвоката та прибиральниця.

За таких обставин, оскільки кількість найманих працівників у відповідача менше 8-ми, судова колегія вважає, що на відповідача не розповсюджується дія ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо обов’язку дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця.

За таких обставин, застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ст. 20 даного Закону, за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, судова колегія вважає безпідставним.

В силу ст.. 159 КАС України (2747-15) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Відповідно до ст.. 205 КАС України (2747-15) суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись статтями 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч.2 ст. 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Юридичної консультації Нахімовського району м. Севастополя задовольнити.

2. Постанову Господарського суду м. Севастополя від 09.12.2008р. по справі № 5020-5/542 скасувати.

3. Прийняти нову постанову по справі, якою в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.