25 лютого 2008 року позивач - ВАТ "Золбунівський завод нестандартного обладнання" звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до відповідача - Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області. У позовній заяві просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення № 0000492340/3 від 15.01.2008 року, № 0000482340/3 від 15.01.2008 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2008 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення рішення № 0000492340/3 від 15.01.2008 року, № 0000482340/3 від 15.01.2008 року. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що 14.03.2006 р. позивач отримав від ППФ "Деметрія" брухт чорних металів згідно до накладної НОМЕР_1 в кількості 110,0 т., по ціні 691,67 грн. на загальну суму 76083,70грн., та ПДВ 15216,74 грн. Доставка металобрухту позивачеві здійснювалася відповідно до подорожніх листів НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5. НОМЕР_6, НОМЕР_7. Поряд з обумовленою поставкою металобрухту, позивач також отримав від ППФ "Деметрія" податкову накладну НОМЕР_8 від 14.03.06 р. Вказаний металобрухт оприбутковано позивачем по складу 14.03.06 р., прибутковий ордер НОМЕР_9.

Суд першої інстанції встановив, що суму нарахованих витрат на придбання металобрухту в розмірі 76083,70 грн. позивач відніс до складу валових витрат звітного періоду (І кв. 2006 року), суму нарахованого податку на додану вартість у складі ціни придбання металобрухту в розмірі 15 216,74 грн. позивач відніс до складу податкового кредиту за березень 2006 року правомірно, незважаючи на те, що на дату проведення перевірки позивач не провів розрахунків з ППФ "Деметрія" за поставлену металопродукцію, _______________________________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Шевчук С.М. ряд. ст. зв. № 2.11.1 суддя-доповідач Любашевський В.П.

справа № 2-а-1611/08/1770 справа № 22а-9960/08/9104.doc

оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України строк (термін) виконання зобов'язання в частині проведення розрахунків для позивача не сплинув.

Щодо посилань відповідача на відсутність ППФ "Деметрія" за місцем реєстрації, то суд першої інстанції визнав його безпідставним, оскільки в періоді здійснення господарської діяльності вказане підприємство звітувалося до податкового органу та декларувало податкові зобов'язання та валовий дохід від проведення господарської діяльності, підтвердженням чого є відповідні декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість. Діяльність з поставки позивачеві металобрухту ППФ "Деметрія" здійснювало на підставі ліцензії НОМЕР_10 на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що обумовлене підприємство - постачальник металопродукції, відповідно до п. п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" наділений правом на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Позивач 14.03.2006 року отримав податкову накладну від ППФ "Деметрія", яка в установленому порядку зареєстрована податковим органом, як платник ПДВ та маг право не нарахування ПДВ та складання податкових накладних. А відтак, позивач правомірно включив до склад) податкового кредиту по даті здійснення першої події (отримання податкової накладної) суму ПДВ в розмірі 15216,74грн., нарахованого складі вартості придбаного металобрухту.

ППФ "Деметрія" на дату проведення названої вище господарської операції було наділене відповідним обсягом правоздатності щодо поставки позивачеві металобрухту.

Окрім вказаного судом встановлено, що позивач законно за правилом першої події ( дата оприбуткування платником податку товарів) відніс до складу валових витрат І кв. 2006 року нараховані витрати в розмірі 76083,70 грн., у зв'язку з придбання металобрухту у ППФ "Деметрія".

Щодо визначення податкових зобов'язань із податку на прибуток та податку на додану вартість від проведеної позивачем операції з оперативної оренди складських приміщень, то суд першої інстанції встановив, що податкове зобов'язання із податку на прибуток визначено неправомірно, оскільки до спірних правовідносин правила із визначення звичайних цін застосуванню не підлягають. Щодо податку на додану вартість, то судом встановлено, що у разі здійснення оперативної оренди без оплати, база оподаткування такої операції визначається виходячи з положень п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2008 року у справі № 2-а-1611/08 та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що ВАТ "Здолбунівський завод нестандартного обладнання" згідно з договором від 25 серпня 2006 року № б/н надав частину складського приміщення для ТзОВ "Укрвторресурс" площею 530 м.кв. для зберігання та матеріальних цінностей. Відповідно до пункту 3 даного договору орендар зобов'язаний проводити розрахунки за оренду щомісячно згідно із виставленими рахунками. Розмір орендної плати в договорі не відображено. Перевіркою встановлено, що товариство не нараховувало оренду плату і не виставляло рахунки ТзОВ "Укрвторресурс".

На думку апелянта, Товариство не включило до валових доходів дохід від наданих послуг оренди складського приміщення, чим порушило підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження валового доходу за І квартал 2006 року на 1860 гри., за IV квартал 2006 року на 5581 грн., за І квартал 2007 на 5581 гри. та не оподаткувало операцію з надання послуг оренди складського приміщення чим порушило підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за 2006-2007 роки.

Посилається скаржник також на те, що судом не враховано докази надані позивачем щодо відсутності ППФ "Деметрія" за юридичною адресою і те, що підприємство знаходиться в розшуку. Також, судом не взято до уваги, що під час проведення перевірки посадовими особами ВАТ "Здолбунівський завод нестандартного обладнання" не представлено товарно - транспортні накладні та документи, що підтверджують факт перевезення товарно матеріальних цінностей, а також не надано акти приймання промислового металобрухту та документа, щодо джерела походження металобрухту.

З'ясувавши обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав:

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.03.2006 р. позивач отримав від ППФ "Деметрія" брухт чорних металів згідно до накладної НОМЕР_1 в кількості 110,0 т., по ціні 691,67 грн. на загальну суму 76083,70грн., та ПДВ 15216,74 грн.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону (334/94-ВР) на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

В силу п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Враховуючи вказане, позивач правомірно відніс до складу валових витрат І кв. 2006 р. нараховані витрати в розмірі 76083,70 грн. у зв'язку із придбанням металобрухту у ППФ "Деметрія", оскільки дата оприбуткування платником податку товарів припадає саме на вказаний податковий період.

Суд апеляційної інстанції визнає також безпідставними посилання апелянта на відсутність ППФ "Деметрія" за місцем реєстрації, оскільки на момент здійснення господарських операцій із позивачем ППФ "Деметрія" була зареєстрована як суб'єкт господарювання та платник податку на додану вартість. В період здійснення господарської діяльності вказане підприємство звітувало до податкових органів та декларувало податкові зобов'язання.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено, 14.03.2006 р. позивач отримав податкову накладну від ППФ "Деметрія", яка в установленому порядку зареєстрована податковим органом, як платник ПДВ та має право нарахування ПДВ та складання податкових накладних. А відтак, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту по даті здійснення першої події (отримання податкової накладної) суму ПДВ в розмірі 15216,74 грн., нарахованого складі вартості придбаного металобрухту.

Слід визнати безпідставними посилання апелянта, що позивачем не включено до валових доходів дохід від наданих послуг оренди складського приміщення, чим порушило підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження валового доходу за І квартал 2006 року на 1860 гри., за IV квартал 2006 року на 5581 грн., за І квартал 2007 на 5581 гри. та не оподаткувало операцію з надання послуг оренди складського приміщення чим порушило підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за 2006-2007 роки.

Так, згідно п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

В свою чергу, правила застосування звичайних цін на вказані правовідносини не поширюється, оскільки вичерпний перелік випадків застосування звичайних цін передбачено нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач надавав ТзОВ "Укрвторресурс" послуги оренди складського приміщення безоплатно. В свою чергу контролюючий орган при визначенні оспорюваного податкового зобов'язання вказаного не врахував, що призвело до неправильного визначення податкових зобов'язань.

Враховуючи вказане, судом першої інстанції, при постановленні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2008 року у справі № 2-а-1611/08 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.