розглянувши апеляційну скаргу Територіальної Державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики АР Кримна постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддяМедведчук О.Л.) від 01.07.08по справі № 2-26/5368-2007А

за позовом Київської районної ради м. Сімферополя (бульвар Франка, 25, м.Сімферополь, АРК Крим, 95044)

до Територіальної Державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики АР Крим (вул. Київська 81, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

про визнання противоправними дій та визнання недійсним приписів

Постановою Господарського суду АР Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 01 липня 2008 року у справі №2-26/5368-2008А (№ 22-а-1933/08) позов Київської районної Ради м. Сімферополя до Територіальної Державної інспекції праці в АР Крим державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики АР Крим про визнання протиправними дій та визнання недійсним приписів було задоволено. Дії Територіальної державної інспекції в АР Крим по винесенню приписів № 01-01-08/400 від 04 квітня 2008 року та № 01-01-08/401 від 04 квітня 2008 року визнані протиправними. Приписи Територіальної державної інспекції праці в АР Крим № 01-01-08/400 від 04 квітня 2008 року та № 01-01-08/401 від 04 квітня 2008 року визнані недійсними.

Не погодившись з постановою суду, Територіальна інспекція праці в АР Крим державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду АР Крим від 01 липня 2008 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і посад. Умови оплати праці голів районних, районних у містах Києві та Севастополі рад, міських голів, районних у містах (крім міст Києва та Севастополя), сільських та селищних голів з 1 січня 2006 року визначаються згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (268-2006-п) із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 984 (984-2006-п) та від 12 травня 2007 року № 700 (700-2007-п) . Заявник апеляційної скарги вважає, що надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі понад 50% посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років не можуть встановлюватися сільському, селищному, міському головам, головам районних рад, головам районних рад у містах та заступникам голів цих органів місцевого самоврядування, оскільки вони не є керівними працівниками і спеціалістами департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів відповідно до пункту 1в пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) . Заявник апеляційної скарги посилається на судову практику у справі № 22-а-2244/2008.

У судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, надав судової колегії письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливій роботи встановлені у порядку та розмірах, визначених частиною 2 пункту 6 постанови Кабінету міністрів України № 268 від 09 березня 2006 (268-2006-п) року. Представник позивача посилався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2009 року як на таку, що має преюдиціальне значення та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Господарським судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04 квітня 2008 року Територіальною державною інспекцією праці в АР Крим державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України проведена первинна перевірка Виконавчого комітету Київської районної Ради м. Сімферополя з питання дотримання законодавства про працю, якою встановлено порушення підпункту 1 в пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) , що виразилося у встановленні Голові Ради та його заступнику надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 100% від посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислуги років.

На підставі вказаного акту перевірки на відносно Голови Виконавчого комітету Київської районної Ради м. Сімферополя та його заступника скеровані приписи від 04 квітня 2008 року за № 01-01-08/400 та 01-01-08/401 про порушення вимог підпункту 1 в пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) .

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги Київської районної Ради м. Сімферополя АР Крим у зв’язку з наступним.

Відповідно до частини 2 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (268-2006-п) преміювання сільських, селищних та міських голів, голів районних та районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, встановлених дійсною постановою, в межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про вказані виплати приймається відповідною радою.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій та посад.

Згідно до статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські, районні в містах, районні, обласні ради проводять свою роботу сесійно. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні й інші акти у формі рішень, що доводяться до відома населення.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Як вбачається з матеріалів справи, Київською районною Радою м. Сімферополі АР Крим відповідними рішеннями сесій були встановлені надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи у розмірі 100% Голові ради та його заступникам.

Такі рішення сесій Київської районної Ради м. Сімферополя АР Крим є діючими, прийняті у відповідністю з повноваженнями Ради та не визнані у встановленому законом порядку протиправними та не скасовані, тому вважати, що надбавки встановлені у порушення вимог діючого законодавства України, що регулює питання оплати праці посадових осіб органу місцевого самоврядування, не має правових підстав.

Відповідно до Функціональних зобов’язань голови ради, заступників голови ради, заступників голови ради з питань діяльності виконавчих органів ради та керуючого справами виконавчого комітету, затверджених рішенням Виконавчого комітету Київської районної Ради м. Сімферополя АР Крим від 02 серпня 2007 року № 161 "Про внесення змін у рішення Виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя № 107 від 27.06.2006р. "Про розподіл функціональних зобов’язань між головою ради, заступниками голови ради та керуючого справами виконкому", Голова Ради Маленко Н.Ф., заступник Голови Ради Верба А.В., заступники Голови Ради з питань діяльності виконавчих органів ради Петров А.І., Потапов С.П. та керуючий справами Виконавчого комітету Компанієць С.А. безпосередньо розроблюють проекти нормативно-правових актів та інши рішення сесій ради, його виконавчого комітету, розпорядження голови ради, та з метою забезпечення якості підготовки та обґрунтованості прийняття нормативно-правових актів проводять їх експертизу.

Таким чином, відповідач безпідставно дійшов до висновку про те, що Виконавчим комітетом Київської районної Ради м. Сімферополя АР Крим було припущено порушення норм законодавства України про оплату праці.

Задовольняючи позовні вимоги Київської міської ради м. Сімферополя АР Крим, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідач здійснивши перевірку заробітних плат та муніципальних надбавок Голови Ради та його заступників, фактично здійснив перевірку, що не пов’язана з забезпеченням захисту прав працівників шляхом державного нагляду за додержанням законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Судова колегія погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Територіальна державна інспекція праці в АР Крим входить до складу державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці), порядок діяльності якого визначений у Положенні, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 50 від 18 січня 2003 (50-2003-п) року.

Відповідно до пункту 3 вказаної Постанови (50-2003-п) основним завданням Держнаглядпраці є забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності в установах і організаціях, на підприємствах усіх форм власності, надання працівникам і роботодавцям рекомендації та пропозиції з питань застосування законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Згідно до пункту 4 вказаної Постанови (50-2003-п) Держнаглядпраця здійснює контроль за додержанням законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 6 вищевказаної Постанови (50-2003-п) посадові особи Держнаглядпраці мають право давати посадовим особам органів виконавчої влади та місцевого самоврядування приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників, які підлягають обов’язковому виконанню.

Однак, відповідач здійснив перевірку не з питання забезпечення реалізації прав і гарантій працівників органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, а зовсім з іншого питання – питання правомірності здійснення видатків бюджету, що не є тотожним.

Крім того, постановою Господарського суду АР Крим від 12 березня 2007 року у справі № 2-22/548-2007 за позовом Київської районної Ради м. Сімферополя АР Крим до Територіальної державної інспекції праці в АР Крим про визнання недійсним припису за результатами перевірки за інший період, яка залишена без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2007 року, вже було встановлено неправомірність висновків відповідача про встановлення Голові Київської районної Ради м. Сімферополя та його заступникам надбавок за високі досягнення у праці або за виконання особливо важної роботи у порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2009 року касаційна скарга Територіальної державної інспекції праці в АР Крим було відхилено, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2007 року – залишено без змін.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду АР Крим від 01 липня 2008 року у справі № 2-26/5368-2008А (№ 22-а-1933/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом (2747-15) , а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.