ОСОБА_4 звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя №0000840801/0 від 29.01.08, №0000840801/1 від 04.04.08, №0000840801/2 від 05.06.08 та №0000840801/3 від 14.08.08, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 412039 грн. за жовтень 2007 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на невірне застосування відповідачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) при проведенні перевірки з питань правильності обчислення позивачем податку на додану вартість за жовтень 2007 року і встановлення порушення вимог пп.7.2.6, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою господарського суду Запорізької області від 21 жовтня 2008 року у задоволені позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що перевезення металобрухту входить до операції з поставки товарів, що звільнені від оподаткування, тому позивач повинен мати одну податкову накладну із зазначенням у вартості металобрухту вартості перевезення. Позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості перевезення металобрухту, оскільки дані операції звільнені від оподаткування.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що поставка відходів і брухту чорних металів відповідно до ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом, що не оподатковується податком на додану вартість та не є операцією, яка звільнена від оподаткування, відповідно до ст.5 вказаного Закону. Звільнення поставки металобрухту від оподаткування податком на додану вартість передбачено іншою нормою - п.11.44 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", тому порядок відображення в податковому обліку сум податку на додану вартість з витрат на доставку металобрухту у складі ціни металобрухту на постачальника не розповсюджується, відповідно, і покупець металобрухту має законні підстави включати ці витрати до складу податкового кредиту. В даному випадку діяв загальний порядок формування податкового кредиту, передбачений абз.1-4 пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, виходячи з акту перевірки відповідача від 18.01.08 податковий кредит за вересень завищено позивачем на 315771,00 грн., податкове повідомлення-рішення за результатами вказаної перевірки складено на суму 412039,00 грн., тобто на два акти перевірок (і від 06.12.07), що є порушенням п.4.11 Порядку оформлення результатів перевірок.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилається на те, що судом першої інстанції винесено законне та обґрунтоване рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду - без змін.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено судом, матеріалами справи підтверджено, за результатами проведеної позапланової перевірки ОСОБА_4 з питань правильності обчислення податку на додану вартість за жовтень 2007 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі складений акт №45/08-01-00186536 від 18.01.08.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення позивачем вимог пп.7.2.6, пп.7.4.1 п.7.4 та пп. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року на 412039,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000840801/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 412039 грн. за жовтень 2007 року.

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". За результатами розгляду скарги позивача залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін.

04.04.08 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000840801/1, 05.06.08 - податкове повідомлення-рішення №0000840801/2, 14.08.08 - податкове повідомлення-рішення №0000840801/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 412039 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості перевезення металобрухту, оскільки дані операції звільнені від оподаткування.

Колегія суддів вважає такий висновок правильним, таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з поданою позивачем СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2007 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку, визначена позивачем 1023570,00 грн.

Згідно з даними декларації залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 1023570 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду - вересень 2007 року) складає 29143251 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів послуг) складає 6527206 грн.

За наслідками виїзної позапланової перевірки з питань правильності обчислення податку на додану вартість за вересень 2007 року (акт відповідача від 0б.12.07 №1160/08-01-0018653) відповідачем не підтверджено правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2007 року в сумі 96268,00 грн.

При перевірці правильності визначення податкового кредиту за жовтень 2007 року відповідачем встановлено, що позивачем до складу операцій, які підлягають оподаткуванню, віднесені операції з придбання брухту та відходів чорних металів які відповідно до п.11.44 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" звільнені від оподаткування.

На порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено податковий кредит на суму 315771,00 грн. - яка становить податок на додану вартість з вартості послуг залізничних перевезень відповідно до податкових накладних, виписаних продавцями металобрухту, які фактично не є постачальниками послуги з перевезення металобрухту, оскільки металобрухт перевозився Укрзалізницею і саме Укрзалізниця є постачальником даної послуги стосовно перевезення металобрухту.

Позивачем договір перевезення металобрухту, укладений з Укрзалізницею, не наданий, а відповідно до договорів, укладених позивачем з постачальниками, позивач здійснює відшкодування витрат на перевезення металобрухту цим постачальникам.

Таким чином, з урахуванням встановленого відповідачем відхилення при визначенні позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007 року залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду - вересень 2007 року, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, - 96268,00 грн., відповідачем зроблений висновок щодо завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2007 року на суму 412039,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка брухту та відходів чорних металів позивачеві здійснювалась на підставі укладених з постачальниками договорів (№0601070181 від 01.01.07 з ТОВ "Щіт-Інвест", № 06081264704 від 01.01.07 з ТОВ "Вторчермет-ХХІ", №0601070177 від 01.01.07 з ТОВ "Вторцветметресурси", №0601070105 від 09.01.07 з ТОВ "Українська ливарна компанія", №0602070466 від 01.02.07 з ТОВ "Металургійне підприємство "ПМК"), відповідно до умов яких (п.2.1 договорів) постачання брухту здійснюється постачальником на умовах Інкотермс 2000, вказаних в специфікаціях, автомобільним транспортом Постачальника або залізничним транспортом. Вартість металобрухту визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору та не підлягають перегляду у односторонньому порядку.

Додатковими угодами до договорів сторони узгодили, що при поставках брухту залізничним транспортом покупець (позивач) відшкодовує постачальнику вартість провізної плати (залізничний тариф) у відповідності із залізничною накладною.

На виконання вказаних умов постачальниками виписані податкові накладні із визначенням в них вартості послуг з перевезення на загальну суму 1894626,00 грн., в т.ч. ПДВ - 315771,00 грн.

Як визначено в ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Згідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, щоб віднести податок на додану вартість до складу податкового кредиту, безпосередньо позивач повинен був отримати послугу по перевезенню вантажів та отримати податкову накладну безпосередньо від постачальника послуги з перевезення вантажу.

Позивач не заперечує, що ним здійснювалось відшкодування вартості послуг з перевезення продавцям, які безпосередньо не здійснювали перевезення вантажів, а несли витрати за перевезення іншою особою, що є іншою операцією ніж надання послуг.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Оскільки послуги з перевезення надані Укрзалізницею, що підтверджено належними первинними документами - залізничним накладними, то податкові зобов'язання виникають саме у неї і вона повинна складати податкові накладні, які засвідчують факт поставки послуги з перевезення та оригінали яких надаються підприємствам-постачальникам металобрухту.

Таким чином, видавати податкову накладну стосовно здійсненої послуги по перевезенню металобрухту повинна Укрзалізниця.

Оскільки продавці товарів не є постачальниками послуг по перевезенню вантажів, то в них відсутнє право на видачу податкових накладних на підставі залізничних накладних.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, виходячи з даних правових норм, фактичних правовідносин, які склалися у позивача з його постачальниками, колегія суддів вважає, що в даному випадку залізничні накладні не є первинними документами в підтвердження надання постачальниками послуг (які фактично не надавались) і не є достатніми первинними документами для підтвердження понесення постачальниками витрат з оплати вартості залізничних послуг, які повинні бути відшкодовані позивачем.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оплату вартості металобрухту позивач повинен був здійснювати без нарахування податку на додану вартість, виходячи з положень п.11.44 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачено, що тимчасово до 1 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України.

Оскільки від оподаткування звільняються операції з поставки послуг, а перевезення металобрухту є однією із таких операцій, то вартість такого перевезення повинна бути також без нарахування податку на додану вартість.

Підпунктом 4.1 пункту 4 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 відмовив.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а носять характер особистого тлумачення позивачем окремих норм матеріального права.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 21 жовтня 2008р. без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту виготовлення повного тексту ухвали.