Справа № 7/228 (2-а-3528/08) 

Головуючий у першій інстанції: Арсірій Р.О.

Доповідач: Саприкіна І.В.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бистрик Г.М., Данилової М.В.,

при секретарі: Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Хенкель Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2009 року по справі за їх позовом до Київської регіональної митниці, третя особа Департамент аналітичної роботи та інформаційного моніторингу Державної митної служби України про визнання нечинними податкових повідомлень, -

ТОВ "Хенкель Україна" звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці про визнання нечинними податкових повідомлень № 25 від 25 лютого 2008 року та № 26 від 25 лютого 2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ "Хенкель Україна" подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, що є безумовними підставами для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Хенкель Україна" законодавства України з питань митної справи за період з 01.06.2004 року по 01.06.2007 року Київською регіональною митницею були видані податкові повідомлення № 25 та № 26 від 25 лютого 2008 року.

Податковим повідомленням № 25 встановлено порушення позивачем ст. 267 МК України, у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності: за основним платежем 285 724,52 грн., штрафні санкції 142 862, 26 грн., всього – 428 586,78 грн.

В свою чергу, податковим повідомлення № 26 встановлено порушення апелянтом ст. 267 МК України, вимог п.4.3. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість: за основним платежем 627 787,70 грн., штрафні санкції 313 893,85 грн., всього – 941 681,55 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень став висновок відповідача про заниження позивачем вартості транспортних витрат до митного кордону України, які відповідно до ст. 267 МК України повинні включатися до митної вартості товарів. Загалом, за результатами перевірки, донараховано платежі за 768 вантажними митними деклараціями.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що прийняті податкові повідомлення є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не вбачається правових підстав для їх скасування.

Свою правову позицію Окружний адміністративний суд обґрунтовує наявністю розбіжності між сумами витрат на транспортування, задекларованих при митних оформленнях, та сумами, що були фактично сплачені за рахунками перевізників, що призвело до порушення статті 267 Митного кодексу України у частині повноти визначення митної вартості, що, у свою чергу, спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків.

Апеляційна інстанція не може повністю погодитися з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що впродовж 2004-2007 років ТОВ "Хенкель Україна" здійснювали імпортні операції, товар за якими поставлявся на базових умовах Інкотермс 2000 EXW ("франко-завод") та FCA ("франко-перевізник").

З метою своєчасної поставки товарів у міжнародному сполученні

позивач залучав експедиторів: ТОВ "Універсал-М", ТОВ "Акцепт", ТОВ "Шпедіціон Дека", ПП "Юні-Транс", ДП "Кюне і Нагель" та ін..

В свою чергу, для доставки імпортованого ТОВ "Хенкель Україна" товару експедитори залучали третіх осіб – перевізників, які організовували перевезення відповідно до встановлених маршрутів.

Митне оформлення імпортованих апелянтом товарів здійснювалося відповідачем – Київською регіональною митницею.

Під час митного оформлення вантажу ТОВ "Хенкель Україна" на підтвердження задекларованої митної товару подавались документи відповідно до п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року № 1375 (1375-2003-п) та п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та поданням відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (1766-2006-п) , що також підтверджено актом перевірки.

Нарахування та сплата позивачем ПДВ, мита та митних платежів підтверджується записами у графі 47 "Нарахування мита та митних платежів" на всіх вантажних митних деклараціях та відбитком печатки Київської регіональної митниці – "Сплачено".

Згідно Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України № 1375 (1375-2003-п) та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та поданням відомостей для її підтвердження № 1766 (1766-2006-п) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає:

- угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї;

- рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;

- угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;

- рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу);

- пакувальні листи;

- ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню;

- сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.

При митному оформленні товарів, апелянт надавав відповідачу довідки перевізників, як осіб, які безпосередньо формують ціну перевезення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що вартість перевезення товарів ТОВ "Хенкель Україна" після перетину митного кордону України неможливо виділити із загальної вартості перевезення, а тому до митної вартості товарів повинна включатись вартість всієї суми перевезення, як до митного кордону України, так і по митній території України.

Частиною 2 ст. 267 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, в т.ч. витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 267 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

При цьому колегія суддів враховує ту обставину, що вартість транспортування імпортованих позивачем товарів після їх ввезення на митну територію України можливо виділити з ціни таких товарів, оскільки протягом перевіряємого періоду ТОВ "Хенкель Україна" придбавали товари на умовах EXW ("франко-завод") та FCA ("франко-перевізник"), а отже позивач самостійно забезпечував доставку товарів на територію України.

З метою своєчасної поставки товарів, позивач залучав підприємства експедиторів (перевізників), а тому вартість транспортування імпортованих товарів оплачувалася позивачем зазначеним підприємствам та не включалася до ціни, яка сплачувалася за оцінювані товари постачальнику.

Зазначене дає підстави стверджувати, що вартість транспортування товарів можливо виділити з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, як це визначено в ч. 3 ст. 267 МК України.

Документи, які містяться в матеріалах справи, вказують, що в основному перевезення товару ТОВ "Хенкель Україна" проводили треті особи (приватні підприємці, юридичні особи), на підставі договорів укладених з ТОВ "Універсал-М" - всього 745 перевезень із обсягу перевезень, що був перевірений відповідачем.

В свою чергу, між позивачем та ТОВ "Універсал-М" було укладено договір управління складськими запасами та перевезеннями товару № 13/03 від 31.03.2003 року, згідно якого ТОВ "Універсал-М" надавали послуги по організації транспортування товару в межах території України та за її межами, а також організації експедиторських послуг під час такого транспортування.

Відповідно до п. 7.4 зазначеного договору оплата послуг з організації транспортно-експедиційних послуг за експортно-імпортними операціями здійснюється протягом 15 календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається вартість послуг за звітний період.

Аналіз актів здачі-приймання робіт, підписаних позивачем та даним товариством, що містяться в матеріалах справи, свідчить, що вони були складені після митного оформлення товарів, що за ними передавалися роботи по декількох перевезеннях, а також, що вартість послуг по кожному конкретному перевезенню зазначалася однією сумою.

Таким чином, на момент перетину митного кордону та оформлення ВМД, підставою для визначення митної вартості поставлених в Україну товарів, в частині вартості транспортних послуг до митної території України, були довідки перевізників.

Так, ТОВ "Універсал-М", з метою підтвердження витрат на перевезення товару ТОВ "Хенкель Україна" до митної території України, надавалися довідки у вигляді заявок – документів, на підставі яких ТОВ "Універсал-М" в межах укладених контрактів узгоджували з перевізниками - особами, які безпосередньо проводили доставку товару ТОВ "Хенкель Україна" на митну територію України, витрати по доставці товару, в тому числі, до митної території України, також в заявках було зазначено про маршрут перевезення, місця навантаження/розвантаження, замитнення/розмитнення товару, опис вантажу, дату та час подачі транспорту під завантаження, необхідний рухомий склад, умови оплати, додаткові умови тощо. Вказані вище заявки підписані уповноваженими особами підприємств - перевізників та мають відбитки печаток вказаних підприємств.

Виходячи з положень ст. 307 ГК України, вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних, впродовж певного строку перевезень вантажів, можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник – подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Сторони можуть погоджувати обсяг перевезень як безпосередньо в договорі, так і в додатках до нього, заявках, схемах, розрахунках тощо.

Колегія суддів приходить до висновку, що заявки, які надавалися ТОВ "Універсал-М" позивачу для визначення митної вартості товарів, містили реквізити товарно-транспортного документа, та надання таких заявок при митному оформленні товару відповідає вимогам нормативно-правових актів, які визначають порядок декларування митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України.

Оскільки розмір вартості транспортування імпортованого позивачем товару митною територією України був документально підтверджений довідками та піддавався обчисленню, судова колегія вважає, що витрати ТОВ "Хенкель Україна" на транспортування товару після його ввезення на митну територію України, розмір яких визначався в заявках, наданих ТОВ "Універсал-М" при митному оформленні товару, не повинні включатися до митної вартості таких товарів.

Отже, податкові повідомлення відповідача в цій частині є неправомірними.

Що стосується довідок, які надавалися іншими транспортно-експедиційними підприємствами (ТОВ "Акцепт", ПП "Юні-Транс", ДП "Кюне і Нагель", ТОВ "Шпедиціон Дека" та ПП "Нікоіл", колегія суддів вважає, що вони не відповідають вимогам Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 р. № 1375 (1375-2003-п) , оскільки не містять ознак товаротранспортного документу (маршрут перевезення, опис вантажу, вантажоотримувач, умови оплати та ін.).

Крім того, акти наданих транспортно-експедиційних послуг, складені ПП "Юні-Транс", ДП "Кюне і Нагель" та ПП "Нікоіл", містять роздільно вартість перевезення вантажу як до кордону України, так і по митній території України. При чому, вартість транспортування товару до митної території України є відмінною, ніж сума зазначена у довідці, наданій під час митного оформлення.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованою постанову Окружного адміністративного суду м. Києва щодо правомірності прийняття Київською регіональною митницею податкових повідомлень № 25 від 25 лютого 2008 року в частині визначення суми податкового зобов’язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності у сумі 10 457, 61 грн., в тому числі основного платежу 6 971, 74 грн. та 3 485, 87 грн. – штрафні (фінансові) санкції та № 26 від 25 лютого 2008 року в частині визначення суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності у сумі 87 576, 56 грн., в тому числі основного платежу 58 384, 37 грн. та 29 192, 19 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

За таких обставин, оцінюючи у сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд першої інстанції повинен був встановити, що позовні вимоги частково обґрунтовані на законі, а тому мають бути частково задоволені.

Згідно зі ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 99, 100, 101, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хенкель Україна" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 квітня 2009 року щодо відмови в задоволенні адміністративного позову про визнання нечинними податкових повідомлень Київської регіональної митниці № 25 від 25 лютого 2008 року в частині визначення суми податкового зобов’язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності у сумі 418 129, 17 грн., в тому числі основного платежу 278 752, 78 грн. та 139 374, 39 грн. – штрафні (фінансові) санкції та № 26 від 25 лютого 2008 року в частині визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності у сумі 854 104, 99 грн., в тому числі основного платежу 569 403, 33 грн. та 284 701, 67 грн. – штрафні (фінансові) санкції скасувати, постановивши в цій частині нову про задоволення позову.

Визнати нечинними податкові повідомлення Київської регіональної митниці № 25 від 25 лютого 2008 року в частині визначення сум податкового зобов’язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності у сумі 418 129, 17 грн., в тому числі основного платежу 278 752, 78 грн. та 139 374, 39 грн. – штрафні (фінансові) санкції та № 26 від 25 лютого 2008 року в частині визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності у сумі 854 104, 99 грн., в тому числі основного платежу 569 403, 33 грн. та 284 701, 67 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

В решті постанову суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.