ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради про поновлення строку звернення до суду за захистом порушених прав, визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити виплату недоотриманої суми догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23 серпня 2007 року по 13.06.2010р.

Постановою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 04.03.2009 року у справі № 2а-42/09 позовна заява задоволена частково, а саме: поновлено пропущений строк для звернення до суду, визнана протиправною бездіяльність та зобов'язано відповідача провести перерахунок недоплаченої суми допомоги ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей до 6 років за період з 23.08.2007 року по 31.12.2007 року у сумі 1449,01 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.

Вказує на те, що позивач отримує грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ч.2 ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Вважає, що з 09.07.2007 року з Державного бюджету не надходили субвенції на покриття виплат допомоги в розмірі зазначеному ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а тому відповідач не має право брати на себе бюджетні зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань. Крім того, просить застосувати вимоги ст. 99 КАС України.

Позивач до суду апеляційної інстанції не з'явилася, про дату, час та міс це розгляду справи повідомлена належним чином. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

ОСОБА_1 згідно свідоцтва про народження є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, у зв'язку з чим перебуває на обліку у відповідача як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує грошову допомогу як застрахована особа, передбачену чинним законодавством, виплату якої у 2007 року здійснювало Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради (а.с.10).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права, як вважає заявник скарги, він правомірно при здійсненні зазначених виплат керувався Законом України "Про Держаний бюджет України".

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням" (2240-14) (закон № 2240).

Статтею 1 Закону 2240 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом (2240-14) .

Згідно ст. 2 Закону 2240 страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом (2240-14) .

Відповідно до ст.ст. 4, 5, 29, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника), а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007р. № 32 "Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" (32-2007-п) УПСЗН з 2 кварталу 2007р. зобов'язані виплачувати спірну допомогу застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям.

Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-У допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-У зупинена на 2007 рік дія статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-У.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, з 9 липня 2007 року відновлена дія статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та дія ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" за якою розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не повинен бути меншим за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" затверджений на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Таким чином, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року при здійсненні виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідач повинен був керуватись зазначеними сумами.

Колегія суддів вважає помилковим висновок заявника скарги щодо правомірності застосування при здійснення зазначених виплат положень Постанови КМУ, з аналізу норми законів не вбачається, що Кабінету Міністрів України делеговані функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому судова колегія вважає правильними висновки суду 1 інстанції про необхідність зобов'язати відповідача здійснити донарахування та виплату заборгованості по вказаній допомозі.

Стосовно посилання відповідача у апеляційній скарзі на пропущення позивачем процесуального строку для звернення з позовом до суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України д ля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України п ропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у позові просила поновити строк на звернення до суду із адміністративним позовом, посилаючись на знаходження на утриманні неповнолітньої дитини та те, що дізналася про порушення своїх прав у листопаді 2008 року.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, щодо визнання поважним пропуск строку на звернення до суду з адміністративним позовом.

Таким чином, колегія судів вважає, що скаржником не наведено доводів, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, постанова суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного керуючись ст. 2, ст. 11, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради залишити без задоволення, постанову Кіровського районного суду м. Макіївки від 04 березня 2009 року у справі № 2а-42/09 - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.